| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Шолом-Алейхем | [ Добавить материал ] |
| В категории материалов: 1 Показано материалов: 1-1 |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
«ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ» ШОЛОМ)АЛЕЙХЕМА — ЛІРИЧНИЙ І СИМВОЛІЧНИЙ РОМАН ПРО КОХАННЯ
Корoткий опис: «ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ» ШОЛОМ)АЛЕЙХЕМА — ЛІРИЧНИЙ
І СИМВОЛІЧНИЙ РОМАН ПРО КОХАННЯ
Розмірковуючи про свої твори, ШоломАлейхем писав, що сприймає
слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над пісня
ми», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння
роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про
його втрату. Роман ШоломАлейхема нагадує поему про кохання, багату
метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша.
«Юнацький роман» ШоломАлейхема ліричний, сповнений світлого суму,
посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть
здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони
світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек
виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вва
жає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що тра
гедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре
ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
Твір ШоломАлейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема
юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усьо
го його творчого шляху. У «Пісні над піснями» ШоломАлейхем просте
жує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли
почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з ди
тинством. У фіналі ШоломАлейхем називає свій твір «істинним, скорбот
ним романом»: коханнячарівність — то лише останній сонячний промінь
дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.
Отже, твір ШоломАлейхема — це роман про роман: ліричний роман
про трагічний роман, про нездійсненне кохання.
ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА
У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш дім — па
лац. Я — принц. Бузя — принцеса... це наше небо, наш вітерець, наші пташки —
усе наше, наше, наше!». Вони були з’єднані у ньому, як закохані Соломон та
Суламіт у біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася
із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.
Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а ко
хання втрачене: «наш двір уже не виноградник Царя Соломона, що
в «Пісні над піснями». Колоди і дошки... вже не кедри і буки... Гора, що за
синагогою, вже не гора Ливанська... Куди подівся мій юний, свіжий, яс
ний і світлий світ, мій світ із «Пісні над піснями»?». Навколишній світ
втратив своє метафоричне, символічне звучання.
Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді —
зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесід
ником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який
був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,—
адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець».
Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш:
серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться безкінеч
но, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червони
ми квіточками уквітчаний».
Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні над пісня
ми», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із
«Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну,
країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і пасхальні
молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як
і біблійний образ Суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «Хмаринка
майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово за
ховалося...Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і рані
ше». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але
дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек
залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі
оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже
«початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». Які
радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна
дитяча казка залишиться в його пам’яті.
Ліричний роман ШоломАлейхема — один із найпоетичніших творів
єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мова
й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.
І СИМВОЛІЧНИЙ РОМАН ПРО КОХАННЯ
Розмірковуючи про свої твори, ШоломАлейхем писав, що сприймає
слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над пісня
ми», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння
роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про
його втрату. Роман ШоломАлейхема нагадує поему про кохання, багату
метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша.
«Юнацький роман» ШоломАлейхема ліричний, сповнений світлого суму,
посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть
здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони
світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек
виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вва
жає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що тра
гедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре
ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
Твір ШоломАлейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема
юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усьо
го його творчого шляху. У «Пісні над піснями» ШоломАлейхем просте
жує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли
почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з ди
тинством. У фіналі ШоломАлейхем називає свій твір «істинним, скорбот
ним романом»: коханнячарівність — то лише останній сонячний промінь
дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.
Отже, твір ШоломАлейхема — це роман про роман: ліричний роман
про трагічний роман, про нездійсненне кохання.
ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА
У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш дім — па
лац. Я — принц. Бузя — принцеса... це наше небо, наш вітерець, наші пташки —
усе наше, наше, наше!». Вони були з’єднані у ньому, як закохані Соломон та
Суламіт у біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася
із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.
Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а ко
хання втрачене: «наш двір уже не виноградник Царя Соломона, що
в «Пісні над піснями». Колоди і дошки... вже не кедри і буки... Гора, що за
синагогою, вже не гора Ливанська... Куди подівся мій юний, свіжий, яс
ний і світлий світ, мій світ із «Пісні над піснями»?». Навколишній світ
втратив своє метафоричне, символічне звучання.
Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді —
зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесід
ником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який
був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,—
адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець».
Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш:
серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться безкінеч
но, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червони
ми квіточками уквітчаний».
Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні над пісня
ми», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із
«Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну,
країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і пасхальні
молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як
і біблійний образ Суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «Хмаринка
майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово за
ховалося...Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і рані
ше». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але
дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек
залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі
оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже
«початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». Які
радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна
дитяча казка залишиться в його пам’яті.
Ліричний роман ШоломАлейхема — один із найпоетичніших творів
єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мова
й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.