Корoткий опис:  ПРОТИСТАВЛЕННЯ ДІЙСНОСТІ ТА ІДЕАЛУ
У ПОЕЗІЇ БОДЛЕРА
Бодлер збирає пізні квіти романтизму… Бунтівничий дух властивий
не тільки його поезії, Бодлера можна вважати романтиком життя. Того
часна Франція здавалася йому нудним порожнім царством буржуа. Це
поняття означало для поета не класову, а духовну категорію. Поет не прий
має такий світ, він прагне оновити його. Саме це зумовило його активну
участь у революції 1848 р. Збірка його поезії «Квіти зла» — це духовні
пошуки сучасної людини. Світ постає в образі моря, з яким ми зустріча
лися в романтичній поезії Байрона, Пушкіна. Зображуючи сучасну йому
дійсність, як «море засмічених улиць міських», поет серцем лине до іншого
моря, «моря, де сяйва багато». Не приймаючи прозаїчності буденного
життя, він прагне повернути той загублений рай (ідеальний світ), в якому
творець жив у дитинстві:
Мій раю зелений, кохання дитяче,

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ТЕМА НЕДОСЯЖНОЇ МРІЇ У ВІРШІ
Ш. БОДЛЕРА «ПЛАВАННЯ»
Свій твір французький поет Шарль Бодлер присвятив темі людської
душі та її невід’ємній рисі — здатності мріяти і прагнути до чогось нового.
На межі століть європейці знову відкривали для себе далекі екзотичні землі,
і тому тема мандрів нерідко виникає у творчості поетів того часу. Але у Бод
лера ця тема звучить дещо інакше, як оповідь про внутрішню боротьбу лю
дини з собою і її нестримне прагнення до таємничих берегів мрії.
Кожний в юності мріє про далекі мандри, і для когось ці мрії втілю
ються в життя.
У нашій уяві світ безмежний, в реальності — «безмежно малий». Що
змушує людей вирушати в путь? Одного — нещасливе кохання, іншого —
«ненависть до вітчизни». Для інших мета мандрів — знайдення далеких,
невідомих земель, якогось Едему. Ці останні, напружено вдивлялися в да
лину, кожну скелю приймають за прекрасний смарагдовий берег, але зно
ву і знову — обман. Бодлер уподібнює таких мрійників до старого пішо
хода, котрий у просвіті маленького віконця на горищі бачить рай.
Ті, хто залишають землю заради іншої, кращої землі, недостойні на
зиватися істинними мандрівниками. Адже вони ніколи не знайдуть сво
го раю: він недовговічний, як зоря. Ельдорадо, міфічна країна щастя і на
солоди, пролягала за межами земної реальності і відкрита для людини
лише мить.
Але є й інші мандрівники. Вони не тікають від турбот і нічого не шу
кають. Вони пливуть без напрямку й мети, їхня мрія, як хмаринка: сьо
годні вона тут, а завтра — там, вона змінює свої обриси від найменшого
подуву вітру. Така мрія безплідна, і тому плавання таких мрійників нуд
не і безбарвне. Туга і тягар життя супроводжують його скрізь. Чому? Тому
що у будьякому краї мандрівники зустрічають лише самих себе, людсь
кий рід із його ницими пристрастями. А якщо на шляху мрійниківманд
рівників трапляється прекрасне — від цього їхня мрія стає дальшою від
здійснення. Адже межі їй немає.
Вічні мрійники біжать крізь дні, милі і широти; вони шукають не земну
красу чи багатство, а той край, «якому назви ще немає». Але де їм віднай
ти той заповітний край. Лише Смерть може врятувати їх від безплідного
бігу — Смерть, єдина незвідана земля.
Вірш Бодлера, звичайно ж, алегоричний. Поет говорить не стільки
про морські мандри, скільки про загальнолюдське прагнення до щастя
і спокою, заради яких він позбавляє себе і щастя, і спокою, летячи невідь
куди за тремтливою хмариною своєї мрії. Люди наділені здатністю мрія
ти, і в цьому їх сила і їхня кара. Поет бачить кінець людських страждань
у смерті, які усі людські пристрасті. Але у вірші звучить і інша нота: «є
душі, які і в чотирьох стінах поборюють ворога». Може, для щастя лю
дині потрібно передусім заглянути в себе, і в своїй душі, а не за дальніми
горизонтами, віднайти Едем своєї мрії.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати