Корoткий опис:  РОЛЬ КОМПОЗИЦІЇ РОМАНУ «ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ»
У РОЗКРИТТІ ХАРАКТЕРУ ПЕЧОРІНА
Не відомо, що б міг створити видатний російський поет М. Ю. Лер
монтов, якщо прожив би хоч трішечки більше, ніж відвела йому доля.
Адже в двадцять п’ять років він зумів не лише створити образ героя свого
часу, спираючись на життєві враження, а й зробив при цьому глибокий
аналіз усієї російської дійсності.
Так з’явився у світовій літературі образ Печоріна — передової люди
ни тридцятих років дев’ятнадцятого століття.
Цей образ виник не на порожньому місці. Йому передувало безліч
ліричних творів поета, серед яких і ранні юнацькі твори, які стали підґрун
тям роботи над образом.
Герой Лермонтова індивідуальний і неповторний. Це людина вели
кого розуму і надзвичайної сили волі. Але при всій індивідуальності ха
рактеру Печорін узагальнює типові риси людей його часу.
Автор критично ставиться до свого героя. Це простежується в що
деннику Печоріна, де він не приховує протиріч свого характеру.
Хоча Печорін і не ідеальний герой, проте, знайомлячись із ним на сто
рінках твору, проймаєшся повагою і симпатією до нього. Що приваблює
в образі Печоріна мене? Мабуть, розум і мужність. Хоча приходиш до
розуміння цього не зразу, а лише по мірі знайомства з твором. Роман по
будовано таким чином, що і сам Печорін, і його життя можна розглядати
мовби з трьох точок зору.
Адже повість «Бела» є своєрідною розповіддю Максима Максимовича
про те, як Печорін викрав Белу. Ця повість вийшла незадовго до висилки
Лермонтова на Кавказ у журналі «Современник», де до нотаток
подорожнього офіцера і було включено розповідь Максима Максимови
ча. Повість «Бела» перегукується з пушкінським «Кавказьким полоне
ником», але оповідь ведеться побутовою, зниженою мовою самим Мак
симом Максимовичем.
У повісті «Максим Максимович» оповідач перетворюється на дійову
особу. Розповідь продовжується від імені автора роману. Саме тут, єди
ний раз за всю книгу, автор зустрічається вічнавіч із Печоріним. Зустріч
автора з героєм була необхідною для реалістичного зображення героя.
Повість «Максим Максимович» є своєрідною підготовкою для сприйнят
тя другої частини роману. Адже з уст автора ми дізнаємося про смерть
Печоріна, після чого автором обґрунтовується право на публікацію «Жур
налу Печоріна».
У трьох повістях «Журналу Печоріна» з’являється третій оповідач —
сам Печорін, що постає перед читачами розумною і проникливою люди
ною, що вміє правдиво і відверто визначити і свій внутрішній стан, і стан
усіх оточуючих його людей.
Сила і слабкість характеру Печоріна — у здатності до самоаналізу.
У цьому ж полягає і причина його скептицизму і розчарувань.
Не дивлячись на всю єдність «Журналу Печоріна», повісті, що уві
йшли до нього, дуже різняться. «Тамань» можна розглядати як про
довження традицій романтичних розбійницьких повістей. «Княжна
Мері» являє собою роман із сучасного життя і перегукується з пушкін
ським «Євгенієм Онєгіним». А «Фаталіст» продовжує тему гравців. Отже,
композиція роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу» не тільки
поновому розкриває образ головного героя, а й надає творові небувалої
художньої довершеності.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОТИВИ СВОБОДИ І САМОТНОСТІ
ЛІРИКИ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА
Ще за життя ліричні твори М. Лермонтова принесли йому славу дру
гого поета після Пушкіна, але справжнє значення його ліричної спадщи
ни відкрилося вже після його смерті. А поетична чарівність його віршів
приваблює читача і сьогодні.
У віршах поета відбилися всі його творчі інтереси, моральні і художні
пошуки, особисті переживання, навіть суспільні явища його часу. З цих
творів можна зрозуміти, які друзі і вороги його оточували, які події хви
лювали світ, які проблеми вирішувались.
І все ж провідний мотив його лірики — це мотив самотності, на яку при
речена людина. Для ліричного героя Лермонтова виходу з цього стану немає.
Ні кохання, ні дружба не дають йому позбавитися відчуття самотності:
Пусть я когонибудь люблю:
Любовь не красит жизнь мою…
Живу — как неба властелин —
В прекрасном мире — но один.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати