| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Руставелі Шута | [ Добавить материал ] |
| В категории материалов: 1 Показано материалов: 1-1 |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ПОЕМИ Ш. РУСТАВЕЛІ «ВИТЯЗЬ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ» 8 класів
Корoткий опис: ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ПОЕМИ Ш. РУСТАВЕЛІ
«ВИТЯЗЬ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ»
Поема Шота Руставелі «Витязь в тигровій шкурі» — найвидатніша па
м’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають,
що вона була створена наприкінці ХІІ — початку ХІІІ століття за часів
правління цариці Тамари, «золотого періоду» в історії Грузії. Поема відби
ває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гума
ністичним пафосом.
Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. Цар Аравії Ро
стеван — у похилому віці, та він не має спадкоємця. На престол він ста
вить свою дочку, розумну і гарну Тінатін, яка кохає славного лицаряпол
ководця Автанділа. Одного разу Автанділ і Ростеван під час полювання
зустріли витязя у тигровій шкурі, вони спробували заговорити з ним, та
даремно, витязь безслідно зник. Смуток таємничого лицаря не дає спо
кою Ростевану, і Тінатін, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обран
цю Автанділу розкрити таємницю витязя. Автанділ охоче погоджується
виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і нарешті у гірській
печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Таріел, який розповідає
свою сумну історію. Таріел — нащадок царського роду, воєначальник
індійського царя, палко закоханий у царівну НестанДаріджан. Доля не
сприяла закоханим: цар вирішив віддати НестанДаріджан заміж за хо
резмського царевича, ще й оголошує його своїм спадкоємцем. Таріел обу
рюється, він не тільки кохає царівну, а й має право на царську спадщину.
Нестан умовляє Таріела вбити суперника й захопити владу, її звинувачу
ють у зраді і в коханні до зрадника та суворо карають: після жорстоких
побоїв царівну таємно вивозять з Індії. Таріел кидається на пошуки ко
ханої, та марно. Втративши будьяку надію, він залишає рідну країну, сам
себе прирікає до самотності й оселяється у печері, де його і знаходить
Автанділ. Вони стають побратимами і разом вирушають на пошуки Нестан–
Даріджан. Герої знаходять царівну у недоступній фортеці, визволяють її і по
вертаються у рідні краї. Дві закоханих пари грають весілля в один день.
Середньовічний автор вибирає для свого епосу не історичну подію,
а приватне життя героїв, тим підкреслюючи важливість звичайних людсь
ких стосунків, що було нехарактерним для героїчного епосу Середньові
ччя. Саме в цьому насамперед і виявився гуманізм автора.
Руставелі змальовує героїв, що попри всі перешкоди домагаються сво
го щастя. І читач усвідомлює думку автора — людина може здолати все,
що заважає їй на шляху до особистого щастя. Автанділ і Таріел сприйма
ються як уособлення вірності, відваги, мужності. А жіночі образи вража
ють цілісністю характерів, здатністю до самопожертви заради щастя інших.
У середньовічній літературі не багато творів, в яких би внутрішній світ,
переживання героїв займали таке важливе місце, як в поемі «Витязь в тиг
ровій шкурі». Розкриття психології героя було недоступним літературі того
часу, і Руставелі на цьому шляху випередив багатьох своїх сучасників.
Поема торкнулася ще однієї проблеми, яка знайшла своє рішення
у світовій літературі лише через кілька століть,— рівноправ’я жінки і чоловіка.
Усе це і наповнює поему гуманістичним пафосом, вірою середньовіч
ного поета в можливості людини, в її право на щастя. Ці загальнолюдські
цінності близькі і сучасному читачеві.
«ВИТЯЗЬ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ»
Поема Шота Руставелі «Витязь в тигровій шкурі» — найвидатніша па
м’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають,
що вона була створена наприкінці ХІІ — початку ХІІІ століття за часів
правління цариці Тамари, «золотого періоду» в історії Грузії. Поема відби
ває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гума
ністичним пафосом.
Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. Цар Аравії Ро
стеван — у похилому віці, та він не має спадкоємця. На престол він ста
вить свою дочку, розумну і гарну Тінатін, яка кохає славного лицаряпол
ководця Автанділа. Одного разу Автанділ і Ростеван під час полювання
зустріли витязя у тигровій шкурі, вони спробували заговорити з ним, та
даремно, витязь безслідно зник. Смуток таємничого лицаря не дає спо
кою Ростевану, і Тінатін, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обран
цю Автанділу розкрити таємницю витязя. Автанділ охоче погоджується
виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і нарешті у гірській
печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Таріел, який розповідає
свою сумну історію. Таріел — нащадок царського роду, воєначальник
індійського царя, палко закоханий у царівну НестанДаріджан. Доля не
сприяла закоханим: цар вирішив віддати НестанДаріджан заміж за хо
резмського царевича, ще й оголошує його своїм спадкоємцем. Таріел обу
рюється, він не тільки кохає царівну, а й має право на царську спадщину.
Нестан умовляє Таріела вбити суперника й захопити владу, її звинувачу
ють у зраді і в коханні до зрадника та суворо карають: після жорстоких
побоїв царівну таємно вивозять з Індії. Таріел кидається на пошуки ко
ханої, та марно. Втративши будьяку надію, він залишає рідну країну, сам
себе прирікає до самотності й оселяється у печері, де його і знаходить
Автанділ. Вони стають побратимами і разом вирушають на пошуки Нестан–
Даріджан. Герої знаходять царівну у недоступній фортеці, визволяють її і по
вертаються у рідні краї. Дві закоханих пари грають весілля в один день.
Середньовічний автор вибирає для свого епосу не історичну подію,
а приватне життя героїв, тим підкреслюючи важливість звичайних людсь
ких стосунків, що було нехарактерним для героїчного епосу Середньові
ччя. Саме в цьому насамперед і виявився гуманізм автора.
Руставелі змальовує героїв, що попри всі перешкоди домагаються сво
го щастя. І читач усвідомлює думку автора — людина може здолати все,
що заважає їй на шляху до особистого щастя. Автанділ і Таріел сприйма
ються як уособлення вірності, відваги, мужності. А жіночі образи вража
ють цілісністю характерів, здатністю до самопожертви заради щастя інших.
У середньовічній літературі не багато творів, в яких би внутрішній світ,
переживання героїв займали таке важливе місце, як в поемі «Витязь в тиг
ровій шкурі». Розкриття психології героя було недоступним літературі того
часу, і Руставелі на цьому шляху випередив багатьох своїх сучасників.
Поема торкнулася ще однієї проблеми, яка знайшла своє рішення
у світовій літературі лише через кілька століть,— рівноправ’я жінки і чоловіка.
Усе це і наповнює поему гуманістичним пафосом, вірою середньовіч
ного поета в можливості людини, в її право на щастя. Ці загальнолюдські
цінності близькі і сучасному читачеві.