ТЕМА ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ В ОПОВІДАННІ Г. БЕЛЛЯ «ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...»

Корoткий опис:  ТЕМА ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ В ОПОВІДАННІ Г. БЕЛЛЯ
«ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...»
Тема часу і пам’яті звучить у багатьох творах німецького письменни
ка Генріха Белля. Особливо це стосується його антивоєнних, антифаши
стських творів, у яких тема пам’яті звучить трагічно. Спогади про мину
ле протиставляються зловісним обрисам сучасного, розриваного на шматки
хаосом війни.
Уже на початку оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»
ми бачимо героя твору на межі загибелі. Крізь хворобливий жар герой
оповідач туманно бачить приміщення, в якому перебуває, і в його свідо
мості виникають картини минулого.
Письменник показує увесь процес народження спогадів у людині: опо
відач детально описує коридор з вішалками й емалевими табличками між
дверима, картинами і скульптурами. На фоні охопленого пожежею міста,
на першому плані оповіді з’являються предмети, що нагадують мирні дні.
Але під склепінням гімназії, де нещодавно звучав дитячий сміх, тепер
хриплять поранені, що осьось помруть
Герой оповідання бореться зі своєю пам’яттю, не пускає її у своє те
перішнє життя, тому що розуміє, що минулого, своєї мирної і безтурбот
ної юності, йому не повернути. Але пам’ять невмолима, і для героя най
тяжчим є те, що все навколо — рідні стіни його гімназії — стало тепер
холодним і чужим, ніби не з його життя. З початком війни життя пере
рвалося, і повернення не буде.
Важливий рівень теми пам’ять в оповіданні складає опис творів мис
тецтва — це едя» Фейєрбаха, давньоримська скульптура «хлопчик, який
витягає колючку», фриз Парфенона, колона Гермеса... Це же не індивіду
альна, а загальнолюдська пам’ять. Белль показує, як війна може знеціни
ти не лише життя будьякої людини, але й культуру, мистецтво в цілому.
Особливе значення має рядок каліграфічної вправи, яку юнак почав пи
сати на шкільній дошці лише три місяці тому, до війни, і яка вже ніколи
не буде завершена: у цієї людини тепер немає рук, вона скоро помре.
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» — це початок відомого дав
ньогрецького напису, який був зроблений помираючим воїном і увічнив
битву, в якій геройською смертю поліг загін спартанців. Історія повто
рюється — і у ХХ столітті ні мистецтво, ні освіта не врятували людство
від нової жахливої війни. Як і тисячоліття тому, на війні гинуть люди.
Війна увірвалась раптово — і навіть написані крейдою на дошці впра
ви гімназиста ще не стерті. Але світ змінився, і змінилася людина. У ні
мецькій класичній гімназії стоять погруддя великих полководців, якими,
певне, захоплювалися хлопчакигімназисти. Але тепер, пройшовши крізь
жахи війни, герой розуміє, що той воєнний пафос, описаний у «книжках
із картинками», це ніщо, мильна булька. Солдат запитує себе — за що він
боровся? — і не знаходить відповіді. Для мільйонів людей, загиблих на
війні, зроблять тисячі «пам’ятників масового виробництва» — от і все.
У спогадах героя особливу роль відіграє образ хреста. Коли хрест зня
ли, на стіні лишився незникний слід, що здавався ще яскравішим, ніж сам
маленький і старий хрест. Його не можна було знищити, як не можна зни
щити у свідомості людини пам’ять минулого, культуру, почуття моралі...
Тінь у формі хреста, що проступає на стіні крізь усі шари фарби — це сим
вол мирного часу, «коли ще дозволяли вішати у школі хрести», і всього того
в людині, що здатне протистояти війні, руйнації особистості і культури.
Тема людської пам’яті в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти
прийдеш у Спа...» має трагічне забарвлення. Але пам’ять — це мож
ливість зберегти своє людське «я» за будьяких обставин. Пам’ять може
існувати у формі прекрасних творів мистецтва або запаху тютюну і теп
лого молока. Кожна історична епоха складається з тисяч спогадів осо
бистих, інтимних спогадів кожної людини. Це той ланцюжок, що зав’я
зує воєдино минуле і майбутнє, дитинство і доросле життя, одну людину
з іншою... Зберегти пам’ять про минуле — то зберегти себе, свою куль
туру, свою батьківщину.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати