| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Булгаков Михайло | [ Добавить материал ] |
НОВАТОРСТВО «ЕПІЧНОГО ТЕАТРУ» Б. БРЕХТА
| 30.05.2009, 17:57 | |
| НОВАТОРСТВО «ЕПІЧНОГО ТЕАТРУ» Б. БРЕХТА Кожний визначний драматург ХХ століття був ще й теоретиком те атру, який намагався розробити принципово нові способи сценічного втілення життя. Чехов і Ібсен, Беккет і Йонеска не лише яскраві худож ники, але й тонкі критики, котрі прекрасно вміли не лише створювати, але й «пояснювати» свої твори. Видатний німецький драматург Б. Брехт увійшов в історію літератури як теоретик і практик «епічного театру». Подібно до Б. Шоу, який тра диційній драмі протиставив п’єсудискусію, Брехт традиційному «аристо телівському» театру протиставляв театр «епічний». У чому ж полягає відмінність «епічного театру» Брехта від театру традиційного? Насампе ред Брехт прагнув підкреслити умовність самого сценічного дійства: гля дач повинен пам’ятати, що сценічна дія — це не життя, а саме театр. Дуже важливим фактором, до якого прагнув Брехт, була відсутність емоційної реакції у глядачів. П’єса не повинна хвилювати, викликати сльози чи якісь інші емоції, вона повинна примусити глядача розмірковувати. Глядач не повинен перейматися долею героя, він повинен оцінювати вчинки героя, бути йому суддею. У такому театрі немає позитивних і негативних героїв — це кожен глядач визначає сам для себе. Головне для Брехта, щоб цей гля дач почав розмірковувати над тим, що відбувається на сцені. У такому те атрі провідною є роль автора, для якого вся дія — лише привід для початку дискусії із глядачем. Твори Брехта мають доволі відвертий ідеалогічний підтекст. Так, славнозвісна п’єса «Матінка Кураж та її діти» створювалась у той час, коли Гітлер розпочав Другу світову війну. І хоч історичною ос новою цієї історії є події Тридцятилітньої війни, сама п’єса, а особливо об раз її головної героїні, набувають позачасового звучання. По суті це твір про життя і смерть, про вплив історичних подій на життя людини. У центрі п’єсі — маркитанка Анна Фірлінг, котра більше відома як матінка Кураж. Для матінки Кураж війна — це спосіб існування: вона тягне слідом за армією свій фургон, де кожний може купити її нехитрий товар. Війна принесла їй трьох дітей, котрі народилися від солдатів різних армій; війна стала для неї нормою. Їй байдуже, що є причиною цієї війни, хто буде переможцем, за які ідеї воюють армії. Ця ж війна і все віднімає у матінки Кураж: один за одним гинуть її троє дітей, і вона залишається самасамотою. П’єса Брехта завершується такою сценою: матінка Кураж вже сама тягне свій фургон слідом за армією, що відходить. Навіть у самому фіналі матінка Кураж не змінила свої думки про війну. Для Брехта важливо, щоб прозріння прийшло не до героя, а до глядача. У цьому й полягає смисл «епічного теат ру»: глядач сам повинен засудити чи підтримати героя. Так, у п’єсі «Матінка Кураж та її діти» автор усе підводить до того, щоб головна героїня засудила війну, зрозуміла нарешті, що війна згубна і нещадна до всіх і всього. Але «про зріння» матінки Кураж не відбувається. Більше до того, сама «професія» матінки Кураж передбачає існування за рахунок війни. І у фіналі п’єси вона залишається вірною своїй «професії». Незважаючи на те що війна забрала її дітей, матінці Кураж потрібна війна, війна — це єдиний спосіб її існування. «Епічний театр» Брехта дав можливість змусити глядача аналізува ти те, що відбувається на сцені, зробив його активним учасником дії. І це одне із головних досягнень «епічного театру». | |
| Просмотров: 864 | Загрузок: 0 | | |