| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Тичина Павло | [ Добавить материал ] |
| В категории материалов: 7 Показано материалов: 1-7 |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
Павло Григорович Тичина (біографія)
Корoткий опис: ПАВЛО ТИЧИНА
(1891–1967)
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині
в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною,
П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва
(1891–1967)
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині
в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною,
П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва
Павло Григорович Тичина (біографія)
Корoткий опис: ПАВЛО ТИЧИНА
(1891—1967)
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині
в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною,
П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва
і вступив до Київського комерційного інституту, підробляв у редакціях журналу «Світло» і газети
(1891—1967)
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині
в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною,
П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва
і вступив до Київського комерційного інституту, підробляв у редакціях журналу «Світло» і газети
НОВАТОРСТВО В ПОЕЗІЇ ПАВЛА ТИЧИНИ
Корoткий опис: НОВАТОРСТВО В ПОЕЗІЇ ПАВЛА ТИЧИНИ
Кожного великого митця історія нагороджує гучним найменням, у якому відбивається сутність його творчості. Шевченка вона назвала Кобзарем, Пушкіна - сонцем російської поезії, Франка - Каменярем, Горького - Буревісником, Лесю Українку - поетесою-другом робітників, Коцюбинського - сонцепоклонником.
Новатор! Так вслід за Горьким нарекла історія Тичину, виділивши цим самим одну з найяскравіших рис його творчості. Тичина належить до когорти митців, котрі скрізь і завжди дошукувалися "свого кореня" і "свого глагола". Він вмів піднестись на ті верховини, куди не ступала нога його попередників. Тичининський Ельбрус видно з усіх кінців планети. До нього словами поета Енріко Ріверо звертається Куба:
Вітер дніпровий
Приніс нам надію твоїми вустами.
Вона прилетіла
З досвітніми ластівками
В оселі тих, хто ніколи тебе не знав.
Лондонські тумани не заслонили сяючий Ельбрус Тичини і від ока англійського критика Джона Фута : "Своїми поетичними засобами цей співець України не нагадує нам нікого іншого в усій світовій поезії." Схвильовано вітав Тичину іспанський поет Хуліо Матеу:
Салют поетові, що мир охороня,
МАЙСТЕРНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ НАСТРОЇВ ЛЮДИНИ У ЗБІРЦІ П. ТИЧИНИ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Корoткий опис: МАЙСТЕРНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ НАСТРОЇВ ЛЮДИНИ
У ЗБІРЦІ П. ТИЧИНИ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Павло Тичина — видатний український поет, публiцист, перекладач,
учений.
Враження дитинства, яке пройшло серед народу, наснажували першу
пiсню поета спiвчуттям до людини, що працею здобуває свiй хлiб.
Уже в перших творах Тичини, якi виявляють пристрасну любов по
ета до людини i природи («Розкажи, розкажи менi, поле…», «Ви знаєте,
як липа шелестить…», «Не бував ти у наших краях») бачимо глибоко
оптимiстичне вiдчуття життя i його оспiвування.
Перша збiрка вiршiв П. Тичини «Сонячнi кларнети» вийшла друком
1918 року. До неї ввiйшли кращi з раннiх творiв, а також написанi в 1916—
1917 роках.
У ЗБІРЦІ П. ТИЧИНИ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Павло Тичина — видатний український поет, публiцист, перекладач,
учений.
Враження дитинства, яке пройшло серед народу, наснажували першу
пiсню поета спiвчуттям до людини, що працею здобуває свiй хлiб.
Уже в перших творах Тичини, якi виявляють пристрасну любов по
ета до людини i природи («Розкажи, розкажи менi, поле…», «Ви знаєте,
як липа шелестить…», «Не бував ти у наших краях») бачимо глибоко
оптимiстичне вiдчуття життя i його оспiвування.
Перша збiрка вiршiв П. Тичини «Сонячнi кларнети» вийшла друком
1918 року. До неї ввiйшли кращi з раннiх творiв, а також написанi в 1916—
1917 роках.
ІНТИМНА ЛІРИКА П. ТИЧИНИ
Корoткий опис: ІНТИМНА ЛІРИКА П. ТИЧИНИ
Павло Григорович Тичина — класик українського письменства. Звучан
ня дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з України — усе це орга
нічно входить у наше життя. Художнє, довершене слово поета, сповнене філо
софського змісту, бринить сталлю і ніжністю. Він розкриває духовний світ
людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями.
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ці довершені у своїй музичності рядки — одне з найвизначніших до
сягнень української літератури. У цих рядках Тичина зумів передати всі
Павло Григорович Тичина — класик українського письменства. Звучан
ня дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з України — усе це орга
нічно входить у наше життя. Художнє, довершене слово поета, сповнене філо
софського змісту, бринить сталлю і ніжністю. Він розкриває духовний світ
людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями.
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ці довершені у своїй музичності рядки — одне з найвизначніших до
сягнень української літератури. У цих рядках Тичина зумів передати всі
ГЛИБИНА I ЩИРIСТЬ ПОЧУТТIВ ЗАКОХАНОСТI, ВIРНОСТI, СВIТЛОЇ РАДОСТI У ВIРШАХ П. ТИЧИНИ
Корoткий опис: ГЛИБИНА I ЩИРIСТЬ ПОЧУТТIВ ЗАКОХАНОСТI, ВIРНОСТI,
СВIТЛОЇ РАДОСТI У ВIРШАХ П. ТИЧИНИ
Якось П. Г. Тичина сказав про Т. Шевченка та I. Франка: «…цiлий всесвiт
їхнi душi творчо поглинали — i водночас на всесвiт свiтили самi…» Подiбне
можна сказати i про самого П. Тичину.
Видатний поет ХХ століття, талановитий, тонкий, оригiнальний та,
на жаль, майже зовсiм неоцiнений прозаїк i публiцист, цiкавий критик та
лiтературознавець — таким був Павло Тичина.
Поступово, але неухильно, поет знаходив свою, тiльки йому прита
манну, манеру письма. Кожний вiрш П. Тичини — це особлива картина,
яку читач уявляє собi. Усе передається за допомогою слiв, але результат
не можна описати словами:
Десь на днi мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я пiшов вiд озерця
Ти сказала менi: «Будь здоров!
Будь здоров, мiй любий юначе!..»
Ах, а серце i досi ще плаче.
Я iшов вiд озерця
Тичина — поет вiд природи. Його вiршi йдуть вiд душi, у них вiн вкладає
частку себе. Його iнтимна лiрика вабить читача своєю чистотою почуттiв
СВIТЛОЇ РАДОСТI У ВIРШАХ П. ТИЧИНИ
Якось П. Г. Тичина сказав про Т. Шевченка та I. Франка: «…цiлий всесвiт
їхнi душi творчо поглинали — i водночас на всесвiт свiтили самi…» Подiбне
можна сказати i про самого П. Тичину.
Видатний поет ХХ століття, талановитий, тонкий, оригiнальний та,
на жаль, майже зовсiм неоцiнений прозаїк i публiцист, цiкавий критик та
лiтературознавець — таким був Павло Тичина.
Поступово, але неухильно, поет знаходив свою, тiльки йому прита
манну, манеру письма. Кожний вiрш П. Тичини — це особлива картина,
яку читач уявляє собi. Усе передається за допомогою слiв, але результат
не можна описати словами:
Десь на днi мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я пiшов вiд озерця
Ти сказала менi: «Будь здоров!
Будь здоров, мiй любий юначе!..»
Ах, а серце i досi ще плаче.
Я iшов вiд озерця
Тичина — поет вiд природи. Його вiршi йдуть вiд душi, у них вiн вкладає
частку себе. Його iнтимна лiрика вабить читача своєю чистотою почуттiв
ПАВЛО ТИЧИНА Доповідь про поета Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козе лецького повіту на Чернігівщині в сім’ї
Корoткий опис: ПАВЛО ТИЧИНА
Доповідь про поета
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козе
лецького повіту на Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом —
Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною, П. Тичи
на співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року
він переїхав до Києва і вступив до Київського комерційного інституту,
підробляв у редакціях журналу «Світло» і газети «Рада», а також помічни
ком хормейстера в театрі М. Садовського. 1918 року П. Тичина став чле
ном редколегії газети «Нова рада». Того ж року в Києві вийшла перша збірка
поета «Сонячні кларнети». 1923 року П. Тичина переїхав до Харкова і став
членом редколегії журналу «Червоний шлях». Належав до «Гарту», потім
до ВАПЛІТЕ. У цей період поет був неодноразово критикований за націо
налістичні ухили. Аби уникнути фізичного знищення, йому довелося по
ступово пристосовуватись до ідеологічних вимог партії.
З 1934 р. П. Тичина був визнаний офіційним класиком української ра
дянської літератури, шанований партією та урядом, удостоєний чи не всіх
нагород і почесних звань: 1929 року він став академіком АН УРСР, членом
кореспондентом Білоруської АН, пізніше був лауреатом Сталінської премії
(1941) та Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1962), міністром ос
віти УРСР, депутатом Верховних Рад СРСР та УРСР, Головою Президії Вер
ховної Ради УРСР (1953—1959). Остання збірка поета «Осінні зорі» вийш
ла друком 1964 року. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.
П. Тичина — один з найобдарованіших та найконтроверсійніших укра
їнських митців ХХ ст. Перші поезії П. Тичини з’являються у 1906—
1907 рр. На зацікавлення юнака літературою мав вплив М. Коцюбинсь
кий. Друкуватися П. Тичина почав 1912 р. в київському журналі «Українська
хата». Від перших поетичних спроб, позначених впливом
Т. Шевченка, О. Олеся, М. Вороного, Г. Чупринки та ін., поет швидко
еволюціонував, і вже дебютна збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала подією
в українській літературі. П. Тичина зміг синтезувати принципи імпресіоні
стичної та символістської манери творення образу, музичність вірша, по
єднати найкращі здобутки українського та світового модернізму.
«Сонячні кларнети», особливо друга частина збірки, просякнуті почут
тям молодості й оптимізму, світлими та радісними образами, поро
дженими надією на відродження української нації до державного життя
після кількох століть колоніального рабства. Ставлення поета до національ
ної революції розкривають поема «Золотий гомін» і твори, друковані
в періодиці: «Гей, вдарте в струни кобзарі…», «Ой що в Софійському
заграли дзвони…»
Але вже у грудні 1917 р. більшовики розв’язали війну з Центральною
Радою. У пам’ять про загиблих під Крутами П. Тичина написав поезію
«Пам’яті тридцяти». Жорстокість більшовиків вжахнула поета,
тому й у поезіях збірки, позначених 1918 р., відчутне засудження жор
Доповідь про поета
Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козе
лецького повіту на Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом —
Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною, П. Тичи
на співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року
він переїхав до Києва і вступив до Київського комерційного інституту,
підробляв у редакціях журналу «Світло» і газети «Рада», а також помічни
ком хормейстера в театрі М. Садовського. 1918 року П. Тичина став чле
ном редколегії газети «Нова рада». Того ж року в Києві вийшла перша збірка
поета «Сонячні кларнети». 1923 року П. Тичина переїхав до Харкова і став
членом редколегії журналу «Червоний шлях». Належав до «Гарту», потім
до ВАПЛІТЕ. У цей період поет був неодноразово критикований за націо
налістичні ухили. Аби уникнути фізичного знищення, йому довелося по
ступово пристосовуватись до ідеологічних вимог партії.
З 1934 р. П. Тичина був визнаний офіційним класиком української ра
дянської літератури, шанований партією та урядом, удостоєний чи не всіх
нагород і почесних звань: 1929 року він став академіком АН УРСР, членом
кореспондентом Білоруської АН, пізніше був лауреатом Сталінської премії
(1941) та Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1962), міністром ос
віти УРСР, депутатом Верховних Рад СРСР та УРСР, Головою Президії Вер
ховної Ради УРСР (1953—1959). Остання збірка поета «Осінні зорі» вийш
ла друком 1964 року. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.
П. Тичина — один з найобдарованіших та найконтроверсійніших укра
їнських митців ХХ ст. Перші поезії П. Тичини з’являються у 1906—
1907 рр. На зацікавлення юнака літературою мав вплив М. Коцюбинсь
кий. Друкуватися П. Тичина почав 1912 р. в київському журналі «Українська
хата». Від перших поетичних спроб, позначених впливом
Т. Шевченка, О. Олеся, М. Вороного, Г. Чупринки та ін., поет швидко
еволюціонував, і вже дебютна збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала подією
в українській літературі. П. Тичина зміг синтезувати принципи імпресіоні
стичної та символістської манери творення образу, музичність вірша, по
єднати найкращі здобутки українського та світового модернізму.
«Сонячні кларнети», особливо друга частина збірки, просякнуті почут
тям молодості й оптимізму, світлими та радісними образами, поро
дженими надією на відродження української нації до державного життя
після кількох століть колоніального рабства. Ставлення поета до національ
ної революції розкривають поема «Золотий гомін» і твори, друковані
в періодиці: «Гей, вдарте в струни кобзарі…», «Ой що в Софійському
заграли дзвони…»
Але вже у грудні 1917 р. більшовики розв’язали війну з Центральною
Радою. У пам’ять про загиблих під Крутами П. Тичина написав поезію
«Пам’яті тридцяти». Жорстокість більшовиків вжахнула поета,
тому й у поезіях збірки, позначених 1918 р., відчутне засудження жор