Корoткий опис:  СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО
(1878—1932)

Степан Васильович Панасенко (справжнє прізвище письменника) народився 27 грудня 1878 р.
у м. Ічні на Чернігівщині в селянській родині. 1895 р. він вступив до Коростишівської семінарії,
після закінчення якої вчителював на Київщині й Полтавщині. 1904 року С. Васильченко навчався у
Глухівському учительському інституті, але змушений був залишити його і переїхати на Донбас, де за

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ С. ВАСИЛЬЧЕНКА
У ПОВІСТІ «ТАЛАНТ»
Твори С. Васильченка залишають по собі незабутнє враження,
і не стільки своїм змістом, скільки формою, художнім втіленням. Кожен
рядок (якщо це не діалог) — ніби пісня. Пейзажі, монологи, авторська роз
повідь — суцільні закодовані картини, символічні та метафоричні.
Важко сказати навіть, який художній прийом у С. Васильченка улюб
лений.
Осіннє листя не пожовтіло, а його «золотарі позолотили», торба —
«мандрівниця», вірші — «зелені, зелені, як рута». Повітря — «чисте, хо
лодне, дише, як вино».
Постійно переплітаються темні і світлі тони: «чорний в жалобі веле
тень ліс», «процесія мовчазна, сувора» — і квіти, стрічки, гірлянди хри
зантемові білі, «у вікнах золотих»; «юнощі, що з карими очима, попи
старі — в їх бороди сиві — несуть...», «Будували, сподівались — ударив
грім: розбив, по полю розвіяв...». Засіб контрасту створює неповторне
враження й далі, у відомій символічній картині нічного дощу: «А з усіх
боків шумлять вікна — плачуть...» — і «В мене грає радість, як вино...».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ
У ПОВІСТІ С. ВАСИЛЬЧЕНКА «ТАЛАНТ»
Цінність художнього твору визначається не широтою порушених про
блем, не значущістю ідей, а тим, наскільки переконливе його художнє
слово в постановці та розв’язанні вічних проблем людства: добра і зла,
життя та смерті, мрії і дійсності.
Добро постійно бореться зі злом, та, на жаль, не завжди перемагає. Це

ми бачимо й у повісті С. Васильченка «Талант». Молоді здібні учителі
прагнуть одержати вищу освіту, щоб потім нести культуру на село, відда
вати свій талант людям. Цьому перешкоджає і державна політика (не
виділяються кошти на школу, тому вона така стара та розвалена, юнакам
із простолюду майже неможливо пробитися в університет), і місцева влада

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЗАГУБЛЕНИЙ ТАЛАНТ
(За повістю С. Васильченка «Талант»)
Про долю народних талантів писав ще Тарас Шевченко у своїх росій
ських повістях. Крізь мури темноти й забобонності, класової зверхності
в царській Росії пробивалися лише поодинокі таланти, такі як сам Шев
ченко, видатний актор Щепкін та деякі інші. Більшість же гинули в мо
рокові кріпацтва, пореформених криз, революційних ситуацій.
Як письменник С. Васильченко залишався усе життя вірним селу,
сільській інтелігенції. Звідти він вийшов і знав про це життя найкраще.
Піп, дяк, учитель, можливо, земський начальник — ось і всі, на кому
трималася духовність та культура сільських жителів. Але це за умови, що
всі вони дбали про ту культуру й освіту. Здебільшого ж було не так.
У селі, про яке пише автор, піп «дерій, зажера, заїдливий», «тільки пут
ня людина прибуде в село — з’їсть». Дяк із ним запекло ворогує, пиячить
та бешкетує, бо не бачить мети в житті. Їм не до культури, освіти селян.
Тому й школа тут — «руїна — чорна, як головешка, ніби од печалі пригорі
ла. Посередині — провалений дах. Стріха з одного боку висока, з другого —

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО
Доповідь про письменника

Степан Васильович Панасенко (справжнє прізвище письменника) на
родився 27 грудня 1878 р. у м. Ічні на Чернігівщині в селянській родині.
1895 р. він вступив до Коростишівської семінарії, після закінчення якої
вчителював на Київщині й Полтавщині. 1904 року С. Васильченко на
вчався у Глухівському учительському інституті, але змушений був зали
шити його і переїхати на Донбас, де за участь у робітничих демонстраці
ях 1905 р. він був заарештований. По виході 1908 р. з Бахмутської тюрми
С. Васильченко повернувся до Ічні і присвятив себе літературній праці.
1910 р. він переїхав до Києва, де протягом чотирьох років працював
у газеті «Рада» завідувачем відділу хроніки. У роки Першої світової війни

Читати далі   Написати відгук/Голосувати