Корoткий опис:  ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
(1935–1963)
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в селі Біївцях
Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним.
Батько кинув сім’ю, і Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у шкільні
роки, вміщуючи їх у шкільній стіннівці. 1952 року В. Симоненко вступив на факультет журналістики

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ…»
(В. Симоненко)
У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов моло
дий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став
символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я
цього поета — Василь Симоненко.
Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося неспра
ведливо коротке життя: 47 років — Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. Стусу, 42 —
Лесі Українці, 38 — П. Грабовському і зовсім мало — 28 — В. Симоненку. І хоч
коротким було життя поета, однак він чітко окреслив для себе справжні життєві
цінності й утвердив їх у своїй творчості, яка відкрита читачеві. А найдорож
чою цінністю для людини є Батьківщина, без якої немає щастя людині:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
(«Лебеді материнства»)
І боляче щемить серце, коли слухаєш слова пісні «Виростеш ти, сину…»,
бо вона пережила літами автора слів. Але і радісно, бо разом із піснею живе
в пам’яті людській й ім’я її автора — Василя Симоненка. Сила поезії
Симоненка — у безмежній щирості й правдивості і тому вона житиме. То
давайте «гляньмо ж в очі віршам Симоненка» як закликає Т. Коломієць у вірші
«Пам’яті Василя Симоненка», бо його поезія сьогодні промовляє до нас із
вічності, шле свої заповіти:

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?»
(В. Симоненко)
План

І. Історична місія людини на землі — творити добро, жити за закона
ми людської моралі.
ІІ. Утвердження в поезії В. Симоненка неповторності людської осо
бистості.
1. «Усмішка твоя — єдина...».
2. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі інші ходитимуть люди...».
3. «Сьогодні усе для тебе...».
4. «І жити спішити треба...».
5. Простота й задушевність вірша «Ти знаєш, що ти — людина?»,
особливості його композиції та художніх засобів.
6. «Праця людини — окраса і слава, праця людини — безсмертя
її!» («Безсмертні предки» В. Симоненка).
7. «Можна жить, а можна існувати, можна думать — можна пов
торять. Та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не го
рять!» («Можна» В. Симоненка).
8. «Було і буде так у всі часи: любов, як сонце, світу відкриває
безмежну велич людської краси». («Любов» В. Симоненка).
9. «Та хай ніколи смуток не поборе нестримної любові до жит
тя». («Ви плачете?..» В. Симоненка).
ІІІ. Любов до людини, до рідної землі — головна прикмета поета
В. Симоненка.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ОБРАЗ УКРАЇНИ В ПОЕЗІЇ В. СИМОНЕНКА

Я… з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
В. Симоненко. «Україні»
У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда
талановитих українських поетів — І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олій
ник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів доб
ра,справедливості,гуманізму,правди —цихзагальнолюдськихідеалів,заякими
не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів.
Василь Симоненко прожив недовге життя — лише 28 років, але його
життя продовжується в його поезії, бо вона близька своїми мотивами і сьо
годнішньому читачеві.
Тема рідної землі, України була провідною у ліриці В. Симоненка:

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Я Б ПОБАЖАВ ТОБІ КОГОСЬ
ОТАК ЛЮБИТИ, ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ…
(За поезією В. Симоненка)
Душевні сили людини невичерпні, коли їх освячує любов. Найвищим
проявом любові є, на мою думку, материнська любов, любов дітей до
батьків, з якої природно витікає пошана «до свого роду і народу», піклу
вання про їх добробут, здатність і готовність стати на їх захист у скрутну
чи трагічну годину. Саме з цього формується найсвятіше почуття любові
до рідного краю, рідної землі, до Батьківщини.
Власне, після Шевченкового «Я так люблю мою Україну убогу» немає
в українській поезії жодного поета, який би не освідчився у своїй любові

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УРОКИ СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ
(За творчістю В. Симоненка)
Любов — найпрекрасніше почуття, яке тільки може народитися в серці
людини. Воно супроводжує нас завжди. Любов — це початок усього: із
любові народжується нове життя, у пестощах світлих променів материн
ської ласки зростає нова людина, а від її тепла, отриманого у дитинстві,
у серці дорослої людини формується почуття з почуттів, найчарівніший
прояв любові — кохання. І це почуття знову і знову доводить, що без ньо
го життя втрачає сенс. Любов різна: це і велике кохання, це і зв’язок між
матір’ю та дитиною, це й ніжна любов до рідного краю, до того, що має
в нашому житті велике значення, і навіть до маленьких, але близьких на
шому серцю дрібниць. У всіх своїх проявах вона має над нами таку вели

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Я ХОЧУ ПРАВДІ БУТИ ВІЧНИМ ДРУГОМ
І ВОРОГОМ ОДВІЧНИМ ЗЛУ
(За творчістю В. Симоненка)
План
І. Боротьба добра зі злом — одвічна проблема української худож
ньої літератури.
ІІ. Утвердження самоцінності людини, перемоги правди та справед
ливості в житті — поетичне кредо В. Симоненка.
1. Безсмертя людини й народу, творця всіх духовних та матері
альних цінностей («Дід умер», «Жорна», «Перший», «Де за
раз ви, кати мого народу?», «Ти знаєш, що ти — людина?»).
2. Жити надіями, болями і сподіваннями свого народу — найви
ще щастя для поета («Україні», «Земле рідна! Мозок мій
світліє...»).
3. Возвеличення щоденного подвигу жінкиматері («Баба Они
ся», «Піч»).
4. Правдива душа — найбільший скарб людини, то ж ні словом,
ні вчинком не образь її («Кривда», «Злодій»).
ІІІ. Естетичний ідеал В. Симоненка і його ліричного героя — патрі
от своєї землі, правдолюбець і борець зі злом вселюдським.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Доповідь про поета
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській
сім’ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що
припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім’ю, і
Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у
шкільні роки, вміщуючи їх у шкільній стіннівці. 1952 року В. Симоненко
вступив на факультет журналістики Київського університету. Під час на
вчання майбутній поет активно працював у вузівській літературній студії.
Після закінчення університету В. Симоненко працював у газеті «Черкаська

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  РОЗДУМИ НАД ПОЕЗІЄЮ
(За віршем В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)
«Ти знаєш, що ти — людина?» З таким вимогливим запитанням звер
тається Василь Симоненко до кожного свого читача. Без зайвих слів і «кра
сивостей», чітко, ясно, лаконічно. Задуматися має кожен. Хто я в цьому
світі? Навіщо живу? З відповідями на ці питання рано чи пізно доводить
ся визначатися кожній людині. Будучи дуже молодим, Симоненко відчу
вав, що життя надто швидкоплинне, аби розбазарювати його. Автор нага
дує про найвищу цінність, неповторність людського життя. Хто не вірить
в себе, свої сили, має пам’ятати про свою унікальність на цій землі. Кожен
з нас несе відповідальність за себе, тому що тільки «сьогодні усе для тебе».
Залишити по собі гарні спогади, добрі діла — нелегка справа. Тому й «жити

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХТО ВИ, ЦАР ПЛАКСІЙ І ЛОСКОТОН?
(За казкою В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон»)
Мені сподобалась казка Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоско
тон». В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар
Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: «всі сльозливі
через край». Цар домагався, щоб в країні плакали «всі діти, бо сміятись
і радіти у моєму царстві — ні!» І зовсім сутужно прийшлось би жителям
тієї країни, якби не жив серед них «добрий дядько Лоскотон». Його всі
дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив «до усіх голосний та
щирий сміх». І навіть коли доброго чарівника ув’язнили Плаксієві слуги,
прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна
— «розвалив поганський трон».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати