Корoткий опис:  ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
(1845—1907)
Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім — Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі
Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому
училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із початку 60-х
років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Доповідь про письменника
Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім — КарпенкоКарий) народив
ся 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя
поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке
закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із
початку 60х років брав активну участь в українському театральному житті.
Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких
склався так званий театр корифеїв. Виконував переважно комедійні акторські
ролі. Помер КарпенкоКарий 2 вересня 1907 року.
КарпенкоКарий — автор багатьох п’єс. Справжню популярність
йому принесли комедійні твори «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч»
(1889), «Хазяїн» (1900). У них автор виступив проникливим спостері
гачем життєвих процесів, що зумовлювали суттєві зміни в українсь
кому суспільстві. Драматург звернув увагу на викривлення селянської
психології, спричинені маніакальною жагою збагачення. Моральна
деградація, руйнування родинних і людських взаємин, самодурство
й тупе чванство — такі негативні риси побачив КарпенкоКарий в украї
нському селянському середовищі. У комедії «Хазяїн» драматург зобра
зив людину, що перейшла межу, за якою втрачається вагомість моральних
стримувань. Для героя — мільйонера в смердючому кожусі — прагнення
наживи перетворилося на хворобливу психологічну залежність, що при
зводить до деградації особистості.
КарпенковіКарому належить кілька п’єс на історичні теми. Серед них
певний інтерес становить трагедія «Сава Чалий» — не перша в українсь
кому письменстві драматургічна обробка відомої народної пісні. Версія,
що її пропонує КарпенкоКарий, відзначається зорієнтованістю на неви
багливий загалом смак містечкового глядача.
Поза сумнівом, на драматургічній практиці КарпенкаКарого суттє
во позначився його власний театральний, передусім акторський досвід,
що диктував пошук тих сценічних засобів, які б сприяли формуванню
масового українського глядача.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХИЖАЦЬКА НАТУРА ГЕРАСИМА КАЛИТКИ
(За п’єсою І. КарпенкаКарого «Сто тисяч»)
Герасим Калитка — сільський багатій, у якого є двісті десятин землі.
Та це його не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння. Про свою
мрію він говорить: «Ох, земелько... Як радісно тебе загрібати докупи, в одні
руки... Приобрітав би тебе без ліку...» Власницькі прагнення цього чер
ствого і занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він упевнений, що
настане день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення —
єдина пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні
глитай марить: «Кругом, кругом усе моє».
Калитка — трудолюбива людина. Він не доспить, не доїсть і не прогу
ляє, але і своїм рідним та наймитам не дає перепочинку. Бо праця, він
вважає,— то гроші, багатство. Він часто дорікає наймитам, що вони мало
роблять, але багато їдять: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки
чуєш, як губами плямкають». Власницькі інтереси навіть родинні та
батьківські почуття притупили.
В одруженні сина шукає вигоду, бо хоче невістку і з приданим,
і з грішми. А віддавши дочку заміж, Герасим Калитка відмовився дати за
нею посаг. І хоча він і постраждав, навіть два зуби втратив, був задоволе
ний, бо п’ять тисяч зосталися у нього.
Калитка заздрить іншим і докладає зусиль, щоб досягнути ще більшо
го багатства. Тому і вирішив придбати фальшиві гроші. При цьому він
пробує обдурити досвідченого шахрая, заплативши замість п’яти тільки
три тисячі карбованців. Але сам потрапив у пастку, і це доводить його до
самогубства: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Отже, І. КарпенкоКарий у п’єсі «Сто тисяч» показав хижака«стя
жателя», розкрив риси його характеру, примусив замислитися над такою
вічною проблемою, як людське щастя і багатство.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати