Корoткий опис:  

Ще в давній Греції видатні мислителі та філософи античного світу прагнули сягнути розуміння природи зір — далеких сонць, які видно на зоряному небі. Відповіді на питання, що цікавлять людину не одне тисячоліття, намагається знайти сучасна астрономія, яка досліджує природу зір та фізику процесів, що відбуваються в них. За температурою та світністю зорі поділяють на зорі головної послідовності (куди належить і Сонце), червоні карлики, блакитні гіганти, надгіганти, субкарлики тощо.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Зміст

1) Вступ
2) Сонячні плями та протуберанці
3) Спалахи
4) Вплив сонячної активності на Землю

Сонячна активність — це складний комплекс різноманітних утворень на сонячній поверхні: факелів (ділянок з підвищеною яскравістю), плям (ділянок із зниженою яскравістю), протуберанців (короткочасних яскравих сплахів). Важливою характеристикою цих явищ є вихід на поверхню Сонця сильних локальних магнітних потоків, які іноді простягаються далеко за поверхню Сонця. Сонячна активність змінюється циклічно. Існує 11-річний цикл активності Сонця. Сонячна активність впливає на магнітосферу та атмосферу Землі, коливання клімату, біосферу Землі, стан здоров'я людини.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Сонце — центральне тіло Сонячної системи. На нього припадає основна маса її речовини. Маса Сонця в 750 разів більша від маси всіх планет Сонячної системи та в 330000 разів більша від маси Землі. Завдяки величезній масі Сонця планети та інші тіла Сонячної системи рухаються навколо нього під дією сили тяжіння.
Сонце є типовою зорею — величезною газовою (у вигляді плазми) кулею. В його надрах температура становить близько 15 мільйонів К, а тиск перевищує атмосферний приблизно в сто мільйонів разів. За цих умов відбуваються термоядерні реакції перетворення водню в гелій, які є джерелом енергії випромінювання Сонця протягом мільярдів років. За фізичними властивостями сонячна атмосфера розподіляється на фотосферу, хромосферу та корону.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Вступне слово, як нагадування перед контрольною з астрономії:

Всі тіла, що рухаються навколо Сонця, утворюють в сукупності планетну систему, яку називаємо Сонячною. Сонячна система – це розмаїта і густонаселена сім’я. До її складу входять: вісім великих планет; карликові планети; супутники великих і карликових планет; астероїди; комети; безліч метеорних тіл – так звані метеороїди; міжпланетні пил та газ.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Формування планетної системи

За сучасними уявленнями, всі тіла Сонячної системи мають спільне походження і виникли в процесі еволюції величезної газопилової хмари. Цей процес тривав кілька мільярдів років. Частинки газопилової хмари рухались по різноманітним орбітам навколо масивного згустка речовини — майбутнього Сонця.

Біля 5 мільярдів років тому з газопилового скупчення, речовина якого внаслідок гравітаційного стискання ущільнювалася, навколо Сонця утворився різнорідний диск з твердими частинками в центральній частині та воднем і гелієм на зовнішній частині. З часом диск розпався на згустки, з яких сформувались планети. Із згустків центральної частини утворились планети земної групи, а з віддалених — планети-гіганти.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Крім 8 великих планет та їхніх супутників, до Сонячної системи входять інші тіла — карликові планети, астероїди, комети та метеорити. Сімейство карликових планет станом на кінець 2006 р. нараховує три об'єкти: подвійна планета Плутон-Харон, Церера і Еріда.

На сьогодні відкрито кілька сотень тисяч тіл у головному поясі астероїдів. Вони обертаються навколо Сонця по еліптичних орбітах, розташованих між орбітами Марса та Юпітера, і мають розміри від 1000 км до кількох кілометрів. Від початку ХХІ ст. активно йде відкриття тіл у ще одному поясі астероїдів — поясі Койпера, що міститься за орбітою Нептуна.

Космічні тіла порівняно невеликих розмірів (серед них і уламки астероїдів), які падають на поверхню Землі, називають метеоритами. За своїми характеристиками та структурою метеорити бувають кам’яні, залізні та залізнокам’яні.

Комети — це небесні тіла, що мають ядро (скупчення тугоплавких кам’янистих частинок та замерзлих летких сполук — води, метану, вуглекислого газу тощо) неправильної форми навколо якого, при наближенні комети до Сонця, утворюється голова комети, а також хвіст комети, відкинутий у протилежний від Сонця бік.

Невелике за розмірами космічне тіло (розміром з горошину), влітаючи в атмосферу Землі зазнає руйнування й викликає явище метеора. Якщо тіло масивніше, воно викликає короткотривале світіння у вигляді падаючої кулі, яку називають болідом. Ще більш масивне тіло може не встигнути зруйнуватись в атмосфері Землі й падає на її поверхню. Таке тіло називаємо метеоритом.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Планети-гіганти та їх супутники

До планет-гігантів відносять Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Вони мають великі розміри та маси, хоча їх середня густина незначна у порівнянні з планетами земної групи. Переважно планети-гіганти складаються з легких елементів — водню, гелію, а також деяких інших газів. Газоподібна атмосфера переходить в ядро з рідкого, а далі з твердого металічного водню.

Навколо планет-гігантів обертаються супутники різних розмірів. Один зі супутників Сатурна має атмосферу. Навколо планет цієї групи виявлені кільцеподібні утворення, які складаються з великої кількості частинок різних розмірів, що рухаються в площині екватора планет по коловим та еліптичним орбітам. Ширина кілець Сатурна приблизно 140 тисяч кілометрів, а товщина — не більша 1 км.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Планети земної групи

До планет земної групи відносять Меркурій, Венеру, Землю, Марс. Ці планети схожі за своїми характеристиками: мають приблизно однакові густини, які в 3-4 рази більші, ніж в інших планет; у їх складі присутня значна кількість кремнієвих сполук та заліза; планети мають атмосферу (за винятком Меркурія) та тверду поверхню.

У планет земної групи форма, близька до кулеподібної, порівняно невеликі розміри; вони розташовані поблизу Сонця, а також мають невеликі періоди обертання навколо нього. У Землі та Марса є природні супутники.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Земля та Місяць — перші тіла планетного типу, з якими розпочинається знайомство при вивченні астрономії. Ці тіла, хоча й розташовані близько одне від одного, мають відмінні фізичні характеристики. У Землі є три основні оболонки: атмосфера, гідросфера та літосфера. Їм відповідають три агрегатних стани речовини: газоподібний, рідкий та твердий. Унікальним явищем для Сонячної системи є гідросфера Землі. В результаті змін, що відбувалися із Землею впродовж мільярдів років, легкі сполуки сконцентрувалися в корі, а більш важкі залізнонікелеві — в ядрі планети, зовнішня частина якого знаходиться в рідкому стані. Температура в центральній частині Землі становить біля 6000 0С. Товщина кори Землі становить від 10 км під океанами до 80 км під гірськими масивами на материках.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Космічні дослідні апарати

Як відомо, атмосфера Землі слугує повним чи частковим бар’єром для електромагнітного випромінювання. З огляду на це, астрономи тривалий час мали змогу досліджувати небесні тіла лише у доступних для наземних телескопів діапазонах електромагнітного спектра. Проте з появою аеростатів, геофізичних ракет, а головне ― космічних апаратів ― з’явилась можливість позбутись впливу атмосфери на астрономічні спостереження. За таких умов на орбіті штучного супутника Землі з 1990 р. працює Космічний телескоп імені Е.Габбла.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати