| Главная » Файлы » Для учня/студента | [ Добавить материал ] |
| В разделе материалов: 3261 Показано материалов: 1051-1060 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 104 105 106 107 108 ... 326 327 Наступні » |
«Сам собі радар».
Відповідь
Так звані термоіндикаторні фарби застосовують і для таких, на перший погляд, незвичайних цілей: для визначення темпера¬тури нагріву машини або якихось певних її частин. Такі фарби міняють свій колір залежно від температури.
Фіолетова фарба при температурі 200° С стає синьою, кремова при 240° С змінює колір на коричневий, зелена при 360° С став чорною, біла при 455° С перетвориться на жовту, світло-зелена при температурі 475° С стане темно-зеленою. Фарба виступає, тут у ролі своєрідного термометра.
Надзвичайно чутливі до температурних змін подвійні солі йодистоводневої кислоти, наприклад сіль срібла і ртуті: Ag2HgI4.
Ця сіль жовта на колір, але після невеличкого нагрівання вoна стає яскраво-червоною. Червоний окис ртуті при нагріванні чор¬ніє, сірчистий кадмій — жовтий при кімнатній температурі — при нагріванні стає буро-червоним.
«Універсальний індикатор».
1."Універсальний індикатор». Сік багатьох рослин змінює свій колір в залежності від рН середовища. Запропонуйте рослинний екстракт або їхню суміш, що можна використовувати для визначення рН водних розчинів у максимально широкому інтервалі. Оцініть його точність у порівнянні зі звичайним універсальним індикатором.
Відповідь Водневий показник
Експериментально доведено, що навіть хімічно чиста вода проводить електричний струм, хоч і слабо. Ця провід¬ність виникає за рахунок дисоціації молекул води:
н2о н+ + он-
У чистій воді [Н+] = [ОН-].
Вимірювання провідності чистої води показали, що при 220С ступінь її дисоціації α = 1,8 • 10-9. Оскільки в 1л води міститься 55,5 моль Н20 (1000 : 18), то концентрація іонів буде дорівнювати:
Дослідна робота з індикаторами (з досвіду роботи хімічного гуртка ЗОШ № 151 м. Донецька)
Цілі роботи: з'ясувати зміну забарв¬лення розчину індикаторів; вигото¬вити витяжки й відвари з пелюстків • рослин, плодів і овочів і дослідити їх у кислому й лужному середовищі; ознайомитися з різними зразками ін¬дикаторів; використовуючи індика¬тори, навчитися визначати невідому концентрацію кислот і лугів; устано¬вити кислотність молока, кави та ін¬ших харчових продуктів; ознайомити¬ся з приладом Алямовського, призна¬ченого для визначення кислотності грунту; ознайомитися з гербарними зразками рослин, пелюстки яких змі¬нюють своє забарвлення залежно від середовища клітинного соку.
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами.
1. Вступ.
2. Технологічна (робота) частина.
2.1. Загальні відомості : §18.1.
2.2. Вимога до опоряджувальних поверхонь
§18.2.
2.3. Підготовка поверхонь під
опорядкування: §19.2.3.
2.4. Інструменти та матеріали : §19:1-4,
20.1.
2.5. Види підмащування та опорядкування
робіт. § 4.2.
2.6. Технології виконання
опоряджувальних робіт. §19:5-20:2.
2.7. Приймання та обмір опоряджувальних
робіт. §20:3.
2.8. Організація праці §3:3.
3. Заходи з охорони праці. §2:5-2:11
4. Використана література.
Генерал О. Брусилов у російській військовій літературі
Генерал О. Брусилов у російській військовій літературі
Генерал від кавалерії Олексій Олексійович Брусилов (1853-1926 рр.) був і залишається однією із найбільш знакових постатей у військовій історії Російської імперії періоду Першої світової війни. Саме завдяки його полководницькому хисту та стратегічному мисленню вдалося провести Луцьку операцію в червні 1916 р., яка згодом отримала назву Брусиловський прорив і, по суті, стала переломною подією у військовій кампанії цього року.
основні фізико-хімічні процеси, що лежать в основі старіння картин. Як можна загальмувати цей процес? основні способи реставрації
Робота у секцію МАН з фізики, біографія, життєвий і творчий шлях Юрія Васильовича Кондратюка (Олександр Гнатович Шаргей )
Зміст
1) Вступ………………………………………………………………2-3 ст.
Основна частина
2) Легендарна особистість. …………………………………………4-5 ст.
3) Життя і творчість Юрія Кондратюка……………………………6-13 ст.
4) Винаходи Юрія Кондратюка та їх практичне втілення………...14-18 ст.
5) Висновки………………………………………………………….18 ст.
6) Використані джерела……………………………………………..19 ст.
Суть понять метод і методологія
Метод (грецьк. metodos) у широкому значенні слова — "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише в пізнавальній. Проте не варто зводити весь арсенал методів до раціонального, оскільки існують й інші засоби та прийоми пізнання.
Проблема методу завжди була й залишається в центрі уваги філософської та наукової думки (особливо з Нового часу) і обговорювалася в рамках різних учень. Нині питання методу й методології широко ставляться й вирішуються в таких філософських напрямах, як філософія науки, діалектичний матеріалізм, феноменологія, структуралізм, постструктуралізм, пост-позитивізм тощо. Специфіка соціальної методології досліджується у сучасній герменевтиці, теорії інтерпретації текстів та інших філософських концепціях (Г. Гадамер, Г. Ріккерт, П. Рікьор та ін.).
Гроші та кредит, сутність кредиту та кредитний механізм
Вступ.
Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту.
Поняття та ознаки кредиту.
Об’єкти та суб’єкти кредиту.
Теорії кредиту.
Форми, види та функції кредиту.
Висновок.
Вступ.
За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. кредит — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб 'єктами у зв 'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит.
Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридичне самостійні особи.
Іван Мазепа
Більше двох століть кожен рік, у першу неділю великоднього посту в усіх державах Російської імперії з амвона проклинали Івана Мазепу, проглошували йому анафему. У радянські часи його ім"я згадувалося тільки з лайливими епітетами, образ його змальовувався виключно чорною фарбою.
Державний діяч і політик найвищого гатунку, найвправніший дипломат тодішної Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освідченностью.