Крім 8 великих планет та їхніх супутників, до Сонячної системи входять інші тіла — карликові планети, астероїди, комети та метеорити. Сімейство карликових планет станом на кінець 2006 р. нараховує три об'єкти: подвійна планета Плутон-Харон, Церера і Еріда.
На сьогодні відкрито кілька сотень тисяч тіл у головному поясі астероїдів. Вони обертаються навколо Сонця по еліптичних орбітах, розташованих між орбітами Марса та Юпітера, і мають розміри від 1000 км до кількох кілометрів. Від початку ХХІ ст. активно йде відкриття тіл у ще одному поясі астероїдів — поясі Койпера, що міститься за орбітою Нептуна.
Космічні тіла порівняно невеликих розмірів (серед них і уламки астероїдів), які падають на поверхню Землі, називають метеоритами. За своїми характеристиками та структурою метеорити бувають кам’яні, залізні та залізнокам’яні.
Комети — це небесні тіла, що мають ядро (скупчення тугоплавких кам’янистих частинок та замерзлих летких сполук — води, метану, вуглекислого газу тощо) неправильної форми навколо якого, при наближенні комети до Сонця, утворюється голова комети, а також хвіст комети, відкинутий у протилежний від Сонця бік. Невелике за розмірами космічне тіло (розміром з горошину), влітаючи в атмосферу Землі зазнає руйнування й викликає явище метеора. Якщо тіло масивніше, воно викликає короткотривале світіння у вигляді падаючої кулі, яку називають болідом. Ще більш масивне тіло може не встигнути зруйнуватись в атмосфері Землі й падає на її поверхню. Таке тіло називаємо метеоритом.  Порівняльні розміри карликових планет
До складу карликових планет Сонячної системи (на кінець 2006 р.) входять Плутон, Еріда і Церера.  Система Плутон-Харон Супутники Плутона
2005 року за допомогою Космічного телескопа ім.Габбла було відкрито два нових супутники Плутона.
Астероїд Гаспра Астероїди — малі тіла Сонячної системи.
Астероїд Іда Астероїд Іда має у поперечнику 56 км. Його поверхня вкрита великою кількістю дрібних кратерів. На відстані біля 100 км від астероїда виявлено невеликий супутник, діаметр якого становить майже 1,5 км.
Комета Гейла-Боппа
Траєкторія рух комети Гейла-Боппа у Сонячній системі
Комета Галлея Комета Галлея повертається до Сонця кожні 75,5 років. Її ядро має неправильну форму та розміри 16x8x8 км. Комету Галлея спостерігали 30 разів, двічі (у 1910 та 1986 роках) у XX ст.
Комета Веста
Падіння комети Шумейкера-Леві на Юпітер В липні 1994 року астрономи спостерігали падіння комети Шумейкера-Леві 9 на Юпітер. У полі тяжіння Юпітера комета перед тим розділилася більш ніж на 20 окремих фрагментів.
Метеор Метеором називають світлове явище, яке виникає при рухові в атмосфері на висоті 110-80 км дрібних пилових частинок, що розсіюються з комети. Спородичні метеори зумовлені метеорними тілами або метеороїдами, які мають індивідуальні орбіти.
Зоряний дощ Якщо одночасно падає багато метеорів, то спостерігається яскраве явище — метеорний дощ. Точка, з якої для спостерігача падають метеори, називається радіантом метеорного потоку. Плутон-Харон. Динамічна модель
Система Плутон-Харон є подвійною планетою, віднесеною до сімейства карликових планет Сонячної системи. Ядро комети. Утворення голови і хвоста комети
Ядро комети — це крижана брила із домішками тугоплавких частинок. Під час наближення до Сонця навколо ядра формується спершу голова комети, а потім під дією сонячного вітру і випромінювання і хвіст комети. Падіння комети Шумейкера-Леві на Юпітер Падіння метеорита на Землю
Якщо відносно масивне тіло, що потрапило в атмосферу Землі й рухається до поверхні, не встигає зруйнуватись в повітрі, то відбувається зіткнення такого тіла із землею. Зрозуміло, що наслідки такого зіткнення залежать від маси тіла та характеру місця падіння (океан, пустеля чи густонаселене місто). зображення в архіві
| 