Главная » Файлы » Для учня/студента | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 3261 Показано материалов: 1841-1850 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 183 184 185 186 187 ... 326 327 Наступні » |
Остроградський Михайло Васильович (1801-1862) математик
Контрольна робота з алгебри і початків аналізу (І курс).
з алгебри і початків аналізу (І курс).
(завдання в архіві, потрібно завантажувати)
І. Знайти значення виразу:
1)
2)
3)
4)
5)
ІІ. Знайти область визначення функції:
1)
2)
Умова перпендикулярності прямих Рівняння прямої
8. Рівняння прямої, що проходить через дану точку (х1,у1):
у-у1=к(х-х1)
9. Рівняння прямої, що проходить через дві точки (х1,у1) і (х2,у2):
10. Рівняння прямої, що відтинає відрізки а і в на осях координат:
ЛЕКЦІЯ ІНВАРІАНТНІСТЬ
ІНВАРІАНТНІСТЬ
Вище ми розглянули деякі системи координат і їх зв’язок між собою, припускаюся, що простір являється евклідовим. Наскільки евклідова геометрія може бути справедлива для фізичних явищ, можна судити тільки з експериментальних даних. На сьогодні по крайній мірі для класичної механіки в області простору з характерними розмірами L з інтервалу
10-13см<
Домашня робота з математики На тему: Похідна функції. Правила диференціювання.
Згідно з означенням знайти похідну функції f(x) у точці х0, якщо
Вправа №3(2)
Довести, що функція f(x) у точці х0 не має похідної, якщо
Надамо аргументу приросту x, тоді:
Вправа №6(4)
Знайти похідну функції:
Вправа №6(8)
Знайти похідну функції
невід’ємні матриці в математичних моделях економіки, біології, теорії ймовірностей тощо.
Одними з основоположних фактів теорії цих матриць є теореми Перрона. Перрона-Фробеніуса та Маркова. Доведення цих теорем в загальному випадку потребує застосування теорем з таких неелментарних розділів математики, як теорія екстремумів функції багатьох змінних, жорданова нормальна форма тощо.
Мета роботи дати елементарне доведення вищезгаданих теорем Перрона, Перрона-Фробеніуса та Маркова для матриць другого проядку, яке цілком доступне і для школярів 9-го класу. Це дозволить, наприклад, на заняттях шкільних математичних гуртків чи факультативів розглянути та проаналізувати змістовні математично-економічні та теоретико-ймовірносні моделі (наприклад, модель Леонтьєва, випадкове блукання на відрізку) з повним доведенням всіх тверджень.
проблема наближення функції однієї змінної
Однією із задач, які розвязує сучасна обчислювальна математика, є проблема наближення функції однієї змінної та багатьох дійсних змінних іншими функціями більш простої, взагалі кажучи будови, які легко обчислюються на електронно-обчислювальних машинах. Інша назва цієї задачі – апроксимування функції. Ця задача може постати, наприклад, у випадку, коли або функція задана своїми значеннями у вигляді таблиці результатів експерименту, або коли функція має складну аналітичну будову і знаходження її значення у деяких точках викликає обчислювальні труднощі. Так, зокрема, всі широко вживані на практиці функції sin(x), cos(x), exp(x), ln(x), ch(x), sh(x) та багато інших визначаються при обчисленнях на ЕОМ за допомогою функціональних рядів або ланцюгових дробів.
В останні роки різко зріс інтерес до класичних методів раціональної апроксимації функцій. Це повязано з тим, що такі апроксимації знайшли різноманітне
Деякі відомості про нейронні елементи
Ідея створення нейрокомп‘ютерів робота яких заснована на використанні принципів функціонування мозку, виникла ще на початку комп’ютерної ери. На початку 40-х років була розроблена модель базового процесорного елемента мозку-нейрона, та були сформовані основні принципи нової науки -нейроматематики. Але рівень математики на той час не дозволяв побудувати навіть модель нервової системи мурашки (приблизно 20 тис. нейронів), не кажучи вже про мозок людини, цей найскладніший продукт побудований природою. Сьогодні ми стаємо свідками другого народження нейроматематики. Прогрес мікроелектроніки і дослідження в галузі створення штучного інтелекту обумовили новий злет інтересу до нейронних мереж і обчислювальних систем на їх основі. Роботи по відтворенню можливостей людського мозку ведуться по двом основним
КУРСОВА РОБОТА Тема: Наближене обчислення визначених інтегралів, що не беруться через елементарні функції.
Вступ. 3
Формули прямокутників і трапеції. 4
Параболічне інтерполювання. 6
Дроблення проміжку. 9
Залишковий член формули прямокутників. 11
Залишковий член формули трапеції. 13
Залишковий член формули Сімпсона. 14
Додаток 1. 17
Додаток 2. 20
Висновки. 22
Література. 23
РЕФЕРАТ на тему: ІНДЕКСИ В СТАТИСТИЦІ
на тему:
ІНДЕКСИ
В СТАТИСТИЦІ
1. Класифікація індексів.
Індекс (index) у статистиці – узагальнюючий відносний показник, який характеризує співвідношення в часі чи просторі соціально-економічних явищ і процесів.
Індекси використовуються для порівняльної характеристики сукупності в часі, для порівняння фактичного випуску з планом, для порівняння рівнів виробництва продукції, цін, продуктивності праці в різних регіонах, на різних підприємствах, для різних товарів.
Індекси можна класифікувати за різними ознаками:
за змістом досліджуваних об’єктів, явищ і процесів – індекси обсягу, індекси якісних показників;
за повнотою охоплення елементів сукупності – індивідуальні індекси, зведені (групові, загальні) індекси;
за формою зображення – агрегатні індекси, середні зважені індекси (арифметичні, гармонійні);