Корoткий опис:  ЗУСТРІЧ ІЗ ПИСЬМЕННИКОМ
(Твіррозповідь за літературою рідного краю)
Харків — великий промисловий і культурний центр України. Я щас
ливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато
цікавих людей: учених, письменників, художників.
Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович

Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває де
сятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, учні, любимо слу
хати вірші у його виконанні.
Ю. Стадниченко — письменникпатріот, який веде велику роботу
з молоддю, дбає про українське слово, якого хвилює майбутнє нашої краї
ни. Поет запитує у себе і у своїх земляків:
Не в тривозі без упину,
Як у житті уже було,
Кому залишим Україну
І рідне слово і село?
Тому мова про загальнолюдські цінності, про виховання людини
патріота пронизує всю творчість поета.
Поетхарків’янин не може не писати про своє місто. Мене дуже хви
люють поезії, у яких оспівано Харків, його вулиці. Особливо мені подо
бається вірш «Весняний Харків»:
Коли в наше місто приходить весна,
Схвильоване серце не знає спокою.
Іду я по місту — пора чарівна!
Іду я Сумською,
Іду гомінкою Сумською...
Ми з однокласниками сиділи тихо, затамувавши подих, бо у вір
шах звучали знайомі назви вулиць рідного міста, виражалися близькі
нам почуття. Я переконаний, що ця зустріч запам’ятається нам на все
життя.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини по_ требують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері. Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було ніко_ го. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг у протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і на_ магався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дер_ лося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту у мене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня при_ ємно замурчало. Додому ми повернулися втрьох.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПОЖЕЖА У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа. Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «По_ жежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон. «Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося і де горить. А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть пере_ лізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали по_ жежну машину. Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга». Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  БОРОВИЧОК Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. При_ ємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому хо_ ваються гриби. Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші. Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково непо_ далік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку. Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВИТИНАНКИ На новорічні свята ми всією родиною поїхали у гості до тітки. Як же красиво було у неї в кімнаті. На вікнах, на стінах, полицях, сволоці — скрізь були наклеєні витинанки. Вони створювали радісний, передсвят_ ковий настрій, дарували насолоду. Мені дуже захотілося навчитися робити ці незвичні прикраси. Я дізна_ лася, що для витинанок беруть тонкий папір і фарбують його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складають учетверо і витинають так, щоб не було суцільних розрізів, щоб усі елементи були єдиними. З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я при_ крашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати