Корoткий опис:  1. Програма провідник.
2. Робочий стіл.
3. Добування файлів з архіву.
1. Програма провідник.
Переміщення папок і файлів можна здійснювати різним шляхом. Найбільш популярним способом є використання для цього програми "Провідник", яка вмонтована в операційну систему Windows.
Вікно програми (мал.) поділене на дві основні частини: ліворуч відображається дерево папок, праворуч - вміст відкритої (поточної) папки. Поруч з ім'ям кожного об'єкту (диску, папки, файлу) стоїть позначка, що указує на тип об'єкту.

Натискуючи мишею значки , можна виводити й приховувати структуру папок. Для відкриття папки слід один раз натиснути по позначці папки в лівій частині або двічі в правій. Подвійне натискання по позначці папки в лівій частині відкриває папку й показує її структуру.

Мал. Вікно Проводник

- позначка дисководу;
- позначка диску вінчестера;
- позначка CD-ROM дисководу;

- позначка папки;
- позначка відкритої папки (поточної папки);
- папка містить укладені папки (підкаталоги), що можуть бути показані;
- папка містить укладені папки і вони показані.
Для переходу на один рівень угору (у папку, яка містить поточну папку) використовується кнопка на панелі інструментів або клавіша Backspace. Щоб перейти на один і більше рівнів угору або на інший диск можна використати прихований перелік на панелі інструментів Адрес. Перейти до попередньої папки, яка була відкрита, можна за допомогою кнопки , а повернутися - . Приховані переліки містять імена папок, які були відкриті у поточному сеансі. Для переходу до будь-якої з них, слід вибрати у переліку її ім'я. Для виведення панелі інструментів і рядку стану слід увімкнути відповідні режими в меню Вид.
Вміст відкритої папки можна подати в 5-х станах: Крупные значки, Мелкие значки, Список, Таблица, Как Web-станица. Для переходу поміж
станами використовуються прихований перелік на панелі інструментів
або пункти меню Вид. Для сортування файлів по имени, по типу, по размеру, по дате необхідно в контекстному меню або меню Вид вибрати пункт Упорядочить значки, а після цього тип сортування.
Для запуску програми слід виконати подвійне натискання на імені файлу, що містить програму. Якщо двічі натиснути ім'я будь-якого іншого файлу, то завантажиться програма, яка обробляє цей файл, а в її вікні - цей файл.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Переважна більшість Web-сторінок складається тільки з тексту, зображень і гіперпосилань. Ці сторінки просто створювати, і вони можуть служити чудовим засобом для публікації інформації. Однак в деяких ситуаціях потрібні такі можливості для введення даних і їх представлення, які неможливо отримати за допомогою одних гіперпосилань. У багатьох випадках Web-сайт повинен стати інтерактивним. Це означає, що він повинен не тільки надавати інформацію відвідувачам, але і мати можливість отримувати інформацію від них.
Рішенням в таких ситуаціях є форми HTML. Форми надають у ваше розпорядження текстові поля, перемикачі, прапорці, кнопки та інші елементи управління. Користувачеві досить ввести дані в текстове поле і натиснути кнопку Submit (відправити), щоб дані відправилися на Web-сервер. Мету цього розділу - навчити вас створювати форми HTML і працювати з ними. Але врахуйте, що це тільки половина роботи. На Web-сайті повинна працювати спеціальна програма, яка приймає дані, що вводяться відвідувачами, і яка записує їх у файл, у базу даних, реагуючи на ці дані (наприклад, відправкою електронної пошти) і т. д. Детальніше про це буде розказано пізніше.
Форми HTML

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПЛАН
1) Хімія серед природничих наук. Хімічна промисловість.
2) Роль хімії в житті суспільства.
а) Стародавній Єгипет;
б) Сучасна хімія.
3) Значення хімії у створенні повних матеріалів.
4) Побутова хімія.

Хімія посідає центральне місце серед природничих наук і в суспільному виробництві. Основою технологічних процесів у багатьох галузях народного господарства (металургійна, медична. Харчова, легка промисловість, енергетики, будівництво, електроніка, с/г) є хімічні реакції.
Хімічна промисловість одна з найважливіших галузей важкої індустрії, яка виробляє мінеральні та органічні добрива, хімічні засоби захисту рослин, хімволокна, пластмаси, синтетичні смоли, лаки та фарби, синтетичні миючі засоби, каталізатори, а також основні хімічні сполуки – сірчану та азотну кислоти, аміак, етанол, етилен тощо.
Протягом усього свого розвитку з давніх-давен і донині, хімія завжди слугувала і продовжує слугувати людині та її практичній діяльності.
Відомо, що ще в стародавньому Єгипті виникли ремесла, в основі яких лежали хімічні процеси. Єгиптяни добували барви і косметичні засоби з мінеральних речовин, умілим фарбувати тканини, виготовляти скло, кераміку, порцеляну, добувати золото, бронзу, залізо, мідь і досконало володіти технічкою обробки металів.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Хімія. Загальне значення, історія, використання в господарстві.
План:
1. Хімія в загальному значенні.
2. Хімія, як наука.
3. Короткі відомості з історії хімії.
4. Значення хімії в народному господарстві і побуті.

Список літератури:
1. Хімія 8 клас Н.М.Буринська. Київ Ірпінь. 1998 р.
2. Хімія 11 клас Н.М.Буринська. Київ Ірпінь. 1999 р.
3. Неорганічна хімія. Т.М. Крючкова-Чернобельская . Москва. “Медицина”. 1980 р.
3 хімією пов'язано життя природи й людського суспіль¬ства. Хімія відіграє важливу роль у сучасній енергетиці, сільському господарстві, металургії, виробництві будівель¬них матеріалів, паперу, фотоматеріалів, барвників, вибухо¬вих речовин, пластмас, тканин, гуми тощо. Всюди, куди б ви не глянули, вас оточують предмети та вироби, виготов¬лені з речовин і матеріалів, добутих на хімічних чи спорід¬нених підприємствах з використанням хімічних процесів. Одяг, взуття, посуд, парфуми, ліки —все це результати практичного застосування хімії.
Щоденно ви стикаєтесь не тільки з речовинами й мате¬ріалами, а й з хімічними реакціями: коли вмиваєтеся з милом, п'єте чай з лимоном, готуєте страви, користуєтеся мийними засобами для прання тощо.
ПРЕДМЕТ ХІМІЇ
Хімія належить до природничих наук. Вона так само, як фізика, ботаніка, зоологія, геологія, вивчає природу, весь навколишній світ —різноманітні речовини і явища.
Хімія — наука про речовини та їх перетворення. Вона вивчає склад і будову речовин, залежність їхніх властивос¬тей від складу й будови, умови й способи перетворення одних речовин на інші/
Хімічні перетворення речовин самовільно відбуваються в природі. Під час фотосинтезу в зелених рослинах вуглекис¬лий газ і вода постійно перетворюються на органічні речо¬вини з виділенням кисню. Цей кисень у процесі дихання живих організмів поглинається, окислюючи в них органічні речовини, внаслідок чого в атмосферу виділяється вуглекис¬лий газ. Так хімічні перетворення речовин забезпечують життя на Землі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Галактика, в перекладі з грецької мови – молоко. Назва нашої Галактики – Молочний Шлях, українська народна назва – Чумацький Шлях.
Галактика – це велика зоряна система що складається із зір, зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу і пилу. До нашої Галактики входять Сонце і сонячна система (планети). Вік Галактик понад 10 млрд. років. Залежно від розмірів у Галактиках міститься до 100 млрд. зір. Галактики спостерігаются у вигляді світлих туманних плям круглої, овальної або неправильної форми. За структурою розрізняють три типи Галактик: спіральні, еліптичні й неправильні, рідше бувають кільцеві. Галактики, що е джерелами радіовипромінювання, називаються радіогалактиками. В них відбуваються бурхливі процеси, які супроводяться викидами речовини. Сучасні телескопи дають змогу спостерігати Галактики на відстані до 3-4 млрд. світлових років. На більших віддалях (до 12 млрд. світлових років) спостерігаються зореподібні радіоджерела – квазари. Потужністю випромінювання вони перевершують найбільші за розміром Галактики. За хімічним складом квазари дуже близькі до газових туманностей. В них значний надлишок ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання порівняно зі звичайними зорями.
Зорі є джерелом променевої енергії, що створюєтся в їхніх надрах і випромінюється у космічний простір. Зорі складаються з сильно нагрітого іонізованого газу, стиснутого спільним гравітаційним притяжінням. При заглибленні в надра зорі тиск, густина і температура газу зростають (в центрі зорі температура досягає 15-20 млн. градусів). Джерелом енергії є ядерні реакції перетворення легких хімічних елементів на важчі (в основному водню на гелій). Температуру зовнішніх шарів зорі визначають за їх кольором: червоні зорі мають 2000 – 3000 0 С, жовті – 6000 -7000 0 С, білі – 12000 0 С, голубі – 25000 0 С. Основні типи зір за розміром – гіганти і карлики. До останніх належить і наше Сонце.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Виникнення конфуціанства завжди пов’язується із стародавнім Китаєм. Конфуціанство – давньокитайська філософська школа, а потім найвпливовіша разом з даосизмом і буддизмом релігійно-філософська течія Китаю. Заснував її відомий вчений, філософ, релігійний реформатор Конфуцій (Кун-цзи, Кун Цю, Кун Фуцзи, Кунс-Ксю). Народився в 551 році до н.е. в місті Цюйфу князівства Лоо (Лу) у вельможній, але збіднілій родині.
Спочатку перебував на вельможній службі, але покинув її і став навчати. Через деякий час його знову покликали на державну службу, де він дослужився до міністра юстиції. І все ж там він себе не знайшов і зосередився по проповідницькій діяльності. Конфуцій мав понад 3 тисячі учнів, 72 з них стали видатними людьми Китаю, 12 завжди були поруч з ним. Після смерті Конфуція послідовники записали його бесіди і висловлювання перед учнями, що ввійшли в книгу Лунь-Юй “Бесіди і судження”.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Реферат на тему:
Плутон

Плутон, на відміну від інших планет, виявляє більше подібності до комет. Це найвіддаленіша і найменш вивчена планета Сонячної системи. Офіційно вона була відкрита в березні 1930 року американським астрономом К. Томбо, хоча вже в 1914 р. цю планету обчислив астроном Персиваль Лоуелл (1855—1916).
Персиваль Лоуелл із 1905 р. був зацікавлений у виявленні ще більш віддаленої планети, ніж Нептун. Він заново досліджував орбіту Урана. Висновок Лоу-елла був такий: припустимі помилки спостережень можуть істотно зменшитися, якщо врахувати збурювання Урана невідомою планетою. Лоуелл обчислив орбіту й положення цієї планети, але дані не опублікував.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  До цієї групи належать гігантські флюїдні планети (Юпітер, Уран, Сатурн, Нептун), що мають могутній тепловий запас у своїх надрах. За складом флюїдних оболонок ці планети підрозділяються на периферичні з оболонками істотно водного складу (Уран, Нептун) і водневі планети, що займають внутрішню позицію в Сонячній системі (Юпітер, Сатурн) без істотної відмінності від сонячного складу.
Юпітер — за розташуванням п'ята від Сонця і найбільша планета Сонячної системи. Юпітер виглядає як золотий диск, ледь сплюснутий перпендикулярно до полюсів. Ця планета знаходиться від Сонця в 5,2 рази далі, ніж Земля, і витрачає на один оберт по орбіті майже 12 років. Екваторіальний діаметр Юпітера 142 600 км (у 11 разів більший за діаметр Землі). Період обертання Юпітера навколо осі в екваторіальній області складає 9 годин 50 хв, поблизу полюсів — 9 годин 55 хв. Таким чином, Юпітер, подібно до Сонця, обертається не як тверде тіло, тому що швидкість його обертання неоднакова в різних широтах. Через швидке обертання ця планета має сильне стискання біля полюсів. Маса Юпітера дорівнює 318 масам Землі. Середня густина його речовини близька до густини Сонця — 1,33 г/см3. Вісь обертання Юпітера майже перпендикулярна до площини його орбіти (нахил 87°). Флюїдна оболонка Юпітера складається в основному з водню (74%) і гелію (26%), а також метану (0,1%) і невеликої кількості етану, ацетилену, фосфену й водяної пари. Атмосферний шар має товщину близько 1000 км. Планету огортає шар хмар, але всі деталі на поверхні Юпітера постійно змінюють свій вигляд, тому що в цьому шарі відбуваються бурхливі пересування, пов'язані з перенесенням великої кількості енергії. Хмари Юпітера складаються з кристаликів і крапельок аміаку. Найбільш показовою деталлю планети є Велика Червона Пляма, що спостерігається вже більше 300 років. Це величезне овальне утворення, завбільшки близько 35 000 • 14 000 км, розташоване між Південною тропічною й Південною помірною смугами. Колір її червонуватий, але зазнає змін. Імовірно, Велика Червона Пляма підтримується за рахунок кон-вективних комірок, через які з надр виноситься до видимої поверхні Юпітера його речовина і внутрішнє тепло.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Місяць — найближче до нас небесне тіло і єдиний супутник Землі. Пара ] «Земля — Місяць» гравітаційно пов'язана. Слід зазначити, що розрив цієї пари не відбувся тільки тому, що вона знаходиться на достатній відстані від Сонця, а також через те, що Місяць має порівняно малу масу. За час свого утворення система «Земля — Місяць» під впливом припливів зазнала значної еволюції. Наприклад, були часи, коли обидві планети були досить близькі й період обертання Землі був майже на 10% швидший, а це означає, що в девонському періоді в році було близько 450 діб.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Марс є «родичем» Землі за своїми планетарними характеристиками (розміри, густина, склад кори і т. ін.). Марс належить до планет земної групи, віддалений від Сонця в середньому на 228 млн км, а Земля на 149,6 млн км. Звідси видно, що Марс більше віддалений від Сонця, ніж Земля, тому один його оберт навколо Сонця триває майже два земні роки, і при цьому Марс є планетою, що швидко обертається: він робить повний оберт навколо своєї осі за 24 години 37 хв, тобто він обертається навколо своєї осі повільніше, ніж Земля. При середньому радіусі 3389 км середня густина його дорівнює 3,96 г/см3. Атмосфера Марса непридатна для життя людини, вона розріджена і складається здебільшого з вуглекислого газу (95%, його майже в ЗО разів більше, ніж у земній атмосфері), набагато меншої кількості азоту, аргону, кисню і водяної пари. Земний житель може спостерігати на вечірньому зоряному небі трохи вище від обрію червону зорю — це і є Марс. Для землянина ця планета становить великий інтерес не тільки тому, що Марс близько розташований до Землі; дані про планети Сонячної системи вказують на те, що Марс — досить «перспективна» щодо заселеності планета.
Давні астрономи і сучасні вчені завжди цікавилися Марсом. Одним з найбільш вдалих спостережень, що поклали початок заведенню «справи» на планету, став 1877 рік, коли відбулося чергове протистояння Марса й Землі, тобто коли планети, рухаючись по своїх орбітах, зблизилися на відстань 55 млн км і Марс можна була розглянути ближче. У цей період співробітник Морської обсерваторії США Асаф Холл знайшов два супутники Марса. У давньоримській міфології Марс — бог війни, тому вчені вирішили назвати супутники відповідно — Фобос і Деймос, що в перекладі з грецького означає Страх і Жах.
Серед астрономів, що спостерігали за Марсом, був і випускник Туринського . університету, співробітник Брерської обсерваторії у Мілані Джованні Скіапареллі. Він спостерігав за Червоною планетою з 1877 по 1882 рік. За цей час Марс устиг відійти від Землі на велику відстань, і саме ця обставина допомогла Скіапареллі зробити відкриття: на поверхні Марса чітко виділялися лінії, що простягнулися на сотні й навіть тисячі кілометрів. Сенсаційне відкриття захопило вчених, було висунуто безліч припущень, серед яких навіть була висловлена така думка: це марсіани побудували зрошувальні канали, борючись, таким чином, з безводдям на своїй планеті.
У 1963 році американські вчені Спінрад, Мюнх і Каплан знайшли в атмосфері Марса смуги водяної пари, що переконало вчених усього світу в тому, що атмосфера Марса має виняткову сухість. Ще недавно чимало учених вважало, наприклад, що полярні шапки Марса не що інше, як іній, розташований над полюсами планети. Однак уже точно встановлено, що сезонні полярні шапки складаються із сухого льоду, тобто затверділої вуглекислоти. Коли сезонна марсіанська полярна шапка марсіанською весною зникає, то в її центрі на сотні кілометрів оголюється яскрава пляма, яка зберігається протягом усього літа. Це відкривається скупчення льоду Н20.
Нова ера у вивченні Марса почалася з відправленням американськими й радянськими вченими автоматичних міжпланетних станцій «Маринер» і «Марс» до планети. Вперше автоматична станція «Маринер-4» передала на землю фотографії поверхні Марса, отримані з відстані близько 10 000 км. На поверхні Марса досить чітко було видно величезну кількість кратерів різного розміру.
З 1974 p. радянські космічні станції серії «Марс» зайнялися дослідженням марсіанської атмосфери, у результаті чого картина трохи прояснилася: водяні пари над поверхнею Марса розподілені дуже нерівномірно, а атмосферний тиск дуже низький. На поверхні Марса були виявлені найдавніші утворення — «сухі русла», які вказували на те, що раніше на планеті був м'якший клімат, а отже, була щільніша атмосфера.
Окремі темні плями на поверхні Марса — так звані «моря», які нічого загального не мають із земними морями. Окремі структурні деталі марсіанських «морів» забарвлені в плями різних кольорів — маслиновий, зеленуватий або синюватий. Великі простори навколо цих «морів» одержали назву «пустелі», і мають вони сірувато-червоний колір. Також у ландшафті Марса були виявлені конічні гори вулканічного походження, хоча вулканічна діяльність помічена не була.
У 1976 році американські апарати серії «Вікінг» досягли поверхні Марса. Вони передали на Землю близько 300 тисяч знімків ландшафту Марса, що фіксувалися в пам'яті комп'ютерів.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати