Життя не завжди буває доброзичливим. Нерідко воно приносить з собою
кризи і неймовірні труднощі, і це викликає негативні емоції. Якщо
такі негативні емоції як гнів, злість, ревнощі, незадоволення собою та
інші повторюються часто, то це шкодить організмові. Розвиваються
нервові хвороби, які в свою чергу стають джерелом різноманітних за-
хворювань, у тому числі й серцево-судинних. Психіка людини трав-
мується часом через риси її характеру, які важко піддаються переви-
хованню — хворобливе честолюбство, заздрість, образливість, власто-
любство, кар’єризм, надмірна амбіційність тощо.
Переживаючи щасливі дні, люди сподіваються, що так триватиме
завжди. Коли ж їх спіткають неприємності, горе, впадають у розпач,
гадаючи, що це ніколи не минеться. Однак треба пам’ятати, що ні по-
чуття задоволення, щастя, ні протилежні їм почуття ніколи не трива-
ють вічно, час гоїть усі рани. Образа — негативна емоція, яка знеси-
лює нервову систему людини і нерідко призводить до захворювання.
Образа на якусь людину виникає від того, що її поведінка, думки, дії
стосовно вас не відповідають вашим очікуванням, оцінкам, уявлен-
ням про себе. Тобто не узгоджується бажане і наявне. Це призводить
до страждань. Але чому, власне, ображений вважає себе правомоч-
ним забирати в іншої людини свободу і право на свою власну думку?
Ображених важко любити, їх остерігаються й вони залишаються на
самоті. Образі можна запобігти, якщо осмислити те, що її викликає.
Постарайтеся зрозуміти людей, що вас ображають, скажіть про себе:
«Ви неправі, але я вас прощаю».
Як захистити себе від трагічного сприйняття неприємностей, над-
мірних напружень, агресії, дратівливості, адже ці почуття руйнують
людину і морально і фізично? Необхідне психологічне розвантажен-
ня. Таким розвантаженням може бути фізична праця, заняття фіз-
культурою і спортом, танці, швидка ходьба, прослуховування музики,
сон. І хоча причини поганого настрою, негативних емоцій залиша-
ються, сприйняття їх стає більш спокійним.
Людина на те й є людиною, щоб вміти керувати своїми емоціями,
їй притаманна свідомість, отож вона здатна міркувати, аналізувати, ви-
робляти власну лінію поведінки, приймати рішення та виконувати їх.
Якщо нас захопили негативні емоції, якщо ми роздратовані, агре-
сивні, потрібно дати вихід цим почуттям через рухові реакції. Тоді не-
рвове напруження швидко спаде, крім того, ми станемо сильнішими
фізично.
Кожній людині корисно і необхідно володіти прийомами аутотре-
нінгу. Аутогенне тренування базується на самонавіюванні, гіпнозі та
йогізмі. Воно дозволяє ввести себе в легкий дрімотний стан і без на-
пруження зосередити свою увагу на тому, чим займаєшся в даний
момент. Один з варіантів аутотренінгу такий: потрібно лягти, або на-

півлягти, або сісти в «позу кучера», який опустив поводи і подумки
повторювати кілька разів основні формули: «Я спокійний. Я нікуди
не поспішаю. Мої руки розслаблені..., права рука розслаблена... і ліва.
Я спокійний. Я нікуди не поспішаю. Мої ноги розслаблені..., права
нога розслаблена... і ліва. Мої руки важкі і теплі, права рука важка
і тепла... і ліва. Я спокійний. Я нікуди не поспішаю. Мої ноги важкі
і теплі, права нога важка і тепла... і ліва. Усе моє тіло приємно роз-
слаблене. Я нікуди не поспішаю. Моє дихання вільне, спокійне, серце
б’ється ритмічно, спокійно. Моя шия розслаблена, тепла, нерухома,
моє обличчя розслаблене, тепле, нерухоме».
Самонавіюванням можна оволодіти, тільки займаючись ним ре-
гулярно, послідовно, не вимагаючи відразу від себе жодних успіхів,
відсутність результатів не означає, що їх немає взагалі: вони в підсві-
домості. Аутотренінгом можна займатись у будь-якому місці, у будь-
якій обстановці.
Нерви можна заспокоїти ще й такими способами: перекочувати
у долонях горішки, кульки, олівець з гранями, використовувати «чот-
ки». Робота рук сприяє заспокоюванню.
Отож, людина здатна і повинна вміти керувати своїми емоціями,
не припускатися до ситуації, коли гнів, дратівливість диктують по-
ведінку, руйнують психіку. Некеровані емоції — поганий порадник
у складних життєвих ситуаціях.
Використана література:
1. Алексеев Н. А. Стихийные явления в природе. — М.: Просвещение, 1988.
2. Гнатюк О. В. та ін. Основи безпеки життєдіяльності. — Харків: Скорпіон,
2003.
3. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. — К:
Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2001.
4. Коростелев Н. Б. От А до Я. — М.: Медицина, 1987.
5. Маркова Л., Процюк С. Шкільний довідник з основ безпеки життєдіяльнос-
ті. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.
6. Мечник Л. А. та ін. Охорона життя і здоров’я учнів. — Тернопіль:
Підручники і посібники, 1999.
7. Навроцька Г. Т. Це треба знати всім. — К: Дошкільник, 1998.
8. Правила дорожнього руху. — К.: АСК, 2000.
9. Шахненко В. І. Азбука здоров’я молодшого школяра. — К.: Магістр-S,
1998.