Главная » Файлы » Для учня/студента » Географія [ Добавить материал ]

Територія та ресурси в епоху глобалізації: Вибір стратегії
[ Скачать с сервера (4.77 Mb) ] 19.11.2010, 17:54
Територія та ресурси в епоху глобалізації:
Вибір стратегії
В останні десятиліття в науковій і науково-по¬пулярній літературі слово «глобалізація» є чи не одним із найуживаніших, принаймні для суспільних наук. Впливом глобалізації намагаються пояснити і соціаль¬ні, і економічні, і політичні трансформації, окремі ас¬пекти взаємодії господарської сфери й навколишнього середовища. Досить дискусійними є оцінки наслідків глобалізації — гіпертрофована вагомість зростання взаємозв'язків або перебільшена критика, пов'язана з нерівномірним розподілом доходів.
Стисло зупинимося на основних тенденціях у цій сфері. Серед них:
— посилення інтеграційних процесів, взаємозв'язків на макрорегіональному та глобальному рівнях. Крім того, спостерігаємо інтенсифікацію взаємодії в регіо¬нальних інтеграційних об'єднаннях, зростання їх за¬гальної кількості на всіх континентах;
— зміни в територіальній та галузевій структурах виробництва з посиленням впливу технологічного та інформаційного складників;
— формування наддержавних структур, транс націоналізація, зниження ролі держави. Темпи зростання кількості ТНК з року в рік прискорюються.
У 1992 р. у кожної ТНК було в середньому 5—6 філій, у 2002 р. — близько 15, у 2004—2005 pp. цей показник для найбіль¬ших корпорацій становив у середньому 40 (рис. 1);
Динаміка зростання ТНК (1990-2005 pp.)
Рис. 1. Динаміка зростання ТНК
(1990—2005 pp.)
— загострення конкуренції, у тому числі і на рівні регіонів. Поняття «конкурентоспроможність» стає все більш складним і комплексним;
— інтенсифікація економічного зростання. За про¬гнозами, до 2020 р. світова економіка зросте на 80 %, а доходи на одну особу — на 50 % [3];
— поширення глобальних цінностей і соціальних стандартів;
— «ієрархізація», або «диференціація», світового про¬стору.
За даними Світового банку, приблизно на 16 % населення земної кулі (високий рівень доходів) при¬падає до 78 % світового ВВП, тим часом на 37 % (низький рівень доходів) менш ніж 3 % ВВП. Нескладно навести ще кілька прикладів у розрізі індексів світового розвитку (рис. 2).
Індекс людського розвитку

Процес усвідомлення змін, що відбуваються, позна¬чився і переглядом сутності та вагомості низки понять і категорій, у тому числі й географічних.
Перше, на що варто звернути увагу, — це терито¬ріальний аспект. Загальновідомі визначення території: земля, країна, що належить певній державі; частина поверхні суходолу в природних, державних, адміністра-тивних або умовних кордонах. Відповідно, далі йдеться про потенціал території, територіальну організацію, те¬риторіальні процеси.
«Розмивання кордонів», перехід до «простору пото¬ків» — тези, які досить часто зустрічаються в науковій літературі з глобалізаційної тематики. Класичними тут можна вважати погляди К. Омає [1] стосовно відсутнос¬ті сенсу існування історичних національних кордонів, так звана «картографічна ілюзія», а також чотири «І»:
1. Інвестиції, що не мають географічних обмежень, — гроші надходять за місцем найбільшої вигоди.
2. Індустрія, що формується поза державними ін¬тересами, згідно з потребами використання найбільш привабливих ресурсних комплексів.
3. Інформаційні технології «працюють» у будь-якій частині світу.
4. Індивідуальні споживачі мають доступ до інфор¬мації про товари й послуги та можуть їх отримувати незалежно від місця виробництва.
Справді, ігнорувати посилення світових взаємо¬зв'язків, інтенсифікацію потоків інформації, фінансів і технологій, доступність товарів та послуг неможливо. Водночас ідеться швидше про особливості перерозпо¬ділу конкурентних переваг, ніж про нівелювання суве¬ренітету й кордонів.
Формування уявлень про абстрактність та «детериторизованість» значною мірою — один зі способів для економічно потужних суб'єктів світового господарства — і держав, і, особливо, ТНК, скористатися перевага¬ми інших, раніше закритих територій, які з тих чи тих причин не змогли зробити цього самостійно.
Дуже добре таку зацікавленість ілюструють дані щодо розміщення ТНК та їх філій відповідно до рівнів економічного розвитку країн світу
Таблиця Розміщення ТНК та їх філій за країнами світу (1999—2003 pp.)
Тип країн за рівнем соціально-економічного розвитку Кількість корпорацій % до загальної кількості Кількість філій % до загальної кількості
Розвинені країни 50 520 72,5 247 241 35,8
ЄС 36 003 51,6 199 303 28,9
Країни, що розвиваються 18 029 25,9 335 338 48,6
Африка 324 0,5 5 846 0,9
Латинська Америка 2 914 4,2 35 617 5,1
Азія та Океанія 14 791 21,2 293 875 42,6
Країни Південно-Східної Європи та СНД 1178 1,6 107 812 15,6
Разом, світ 69 727 100 690 391 100

Водночас не слід забувати про певну конкуренцію й суперечності між будь-якою державою та ТНК, що також позначаються у сфері управління й контролю те¬риторії та ресурсів (природних і людських).
Одним з індикаторів значимості території можуть бути і міжнародні конфлікти, кількість яких останнім часом не зменшується, а зростає (рис. 3).
Починаючи з 1945 p., ми спо¬стерігаємо неухильне збільшення конфліктів різного ступеня інтен¬сивності. У XXI ст. світ увійшов, маючи понад 40 війн та військо¬вих конфліктів на всіх континен¬тах. Щорічно починається в се¬редньому 2—3 нових конфлікти, більшість із яких може вважатись етнічними війнами. А згідно з висновками фахівців [2], для ет-носів саме територія є «святою» частиною їхньої національної ідентичності.
Не менш важливою пробле¬мою є і неправильне визначення вартості різних видів ресурсів. Роль знань і технологій як голов¬ного виробничого ресурсу в роз¬витку будь-якої країни або регіону очевидна.
У країнах, що розвива¬ються, і, на жаль, у країнах СНД конкурентні переваги базуються на ресурсномістких ви¬робництвах і процеси глобалізації ускладнюють про¬блеми природокористування, прискорюють деградацію деяких видів природних ресурсів (часто внаслідок їх заниженої вартості).
Але й «інтелектуальні» ресурси й технології в цих країнах не можуть набути пріоритет¬ного значення в найближчій перспективі через пробле¬ми підготовки, фінансування та утримання.
Потенціал країн з перехідною економікою на шляху до його реа-лізації потребує реформування науки, зміни пропорцій її університетського, академічного, виробничого склад¬ників та системи зв'язків «розробка — впровадження».
Повертаючись до теми міжнародних конфліктів, варто підкреслити, що однією з їх причин залишається саме боротьба за ресурси і найближчим часом вона буде посилюватись. У звіті Національної ради з розвідки США зазначається, що до 2020 р. світове енергоспожи¬вання зросте на 50 % (зростання за період 1980—2000 pp. становило 34 %) [3], і, враховуючи нестабільність у ре¬гіонах нафтовидобутку, спричинить загострення гло¬бальної ресурсної конкуренції.
Повна «віртуалізація» економіки неможлива, і в розвинених країнах посту¬пово усвідомлюється значення «старих» галузей виробництва, недостатнє інвестування в які в майбутньому позначиться структурною кризою.
Для багатьох країн підвищення вартості матеріальних, особливо природ¬них ресурсів, є важливим, обґрунтованим і реальним кроком в інтересах національної економіки.

Рис. 3. Динаміка міжнародних конфліктів

Таким чином, потрібно говорити не про відмову від ознаки територіальності, а про адаптацію механізмів територіального управління й форм організації до но¬вих умов.
Позначмо кілька акцентів у цьому напрямі.
Перший із них пов'язаний з переглядом вартості землі, ресурсної ренти, екологічними нормативами, грамотною регуляторною політикою держави, визна¬ченням норм поведінки ТНК та інших іноземних ін¬весторів.
Другий аспект — інформаційний. Поняття «інфор¬маційні ресурси» виникло, здавалось би, нещодавно, але його цінність постійно зростає. Процеси глобалі¬зації ускладнюють систему прийняття управлінських рішень, що зумовлено потребою одночасної оцінки на¬слідків глобального, національного, локального рівнів синергетичного ефекту.
Інформація дозволяє подолати ізольованість, сформувати імідж території, сприяє при¬росту капіталу знань, упровадженню інновацій.
Третій аспект стосується вибору стратегії інтеграції країни у світову економіку. Відкритість економіки, що активно привноситься в міжнародні відносини, певною мірою вступає в суперечність із розумінням конкурен¬тоспроможності території. Підвищення конкуренто¬спроможності потребує цілеспрямованого формування конкурентного середовища і передбачає відбір галузей, виробництв, матеріальних і нематеріальних ресурсів
розвитку.
Відкритість, що передбачає вільний доступ, несумісна з такими діями. Навіть короткочасне під¬вищення інвестиційної привабливості може вступати у протиріччя з формуванням загальної довгострокової концепції конкурентоспроможності країни або регіону, спричиняючи додаткові ризики. Порівняння рейтингів конкурентоспроможності та економічної свободи за¬свідчує нетотожність цих понять.
Очевидно, що розробка, організація та впроваджен¬ня управлінських механізмів так чи інакше мають бути науково обґрунтованими. Ми ведемо мову про мож¬ливості комплексних досліджень у географії, однак найбільш ефективними можуть і повинні стати фун¬даментальні і прикладні дослідження наук про Землю в цілому.
Відділення наук про Землю НАН України вже успішно реалізувало і продовжує відповідні цільові програми, перспективними можуть бути напрацювання в напрямі створення різноманітних геоінформаційних систем, що забезпечить і гнучкість реагування, і комп¬лексність підходів, і оптимізацію прогнозів у сфері те¬риторіального управління.
Список літератури
1. Омае К. Упадок национального государства: становле¬ние региональных экономик. — Нью-Йорк, 1999.
2. Этнические войны: досье// http://blotter.ru/news/article00B3D/default.asp
3. Mapping Global Future. Report of the National Intelligence Council's 2020 Project. 2004//
www.dni.gov/nic/NIC_globaltrend2020html
4. World Investment Report 2005: Transnational Corporations and Internationalization of R&D//
http://www.unctad.org

Категория: Географія | Добавил: referatwm
Просмотров: 404 | Загрузок: 161 | Рейтинг: 0.0/0