Мечников (1845-1916)
Мечников зробив великий вклад у розвиток мікробіології. Дуже відомий російський учений, який з 28 років жив і працював у Інституті Пастера. Своїм великим трудом Мечников приніс гучну славу Пастерівському Інституту. Він являється засновником фагоцитарної теорії імунітету. Це біолог, один з основоположників ембріології.
Він закінчив Харківський університет у 1864 р. У 1864-67 році спеціалізувався у Німеччині і Італії, де вивчає ембріологію безхребетних тварин. У 1867 р. Мечников захистив магістерську, а у 1868 р. докторську дисертацію. Дуже велику увагу І.І.Мечников виділив проблемі старіння організмів. Він думав, що гнильні мікроби, які живуть у товстій кишці людини, отруюють організм ядовитими продуктами своєї життєдіяльності.
З 1867 р. Мечніков – доцент 1870-82 р. професор зоології і порівнюваної анатомії Новоросійського університету в Одесі.
У 1886 р. він заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер Вірусології і епідеміології Одеський науково-дослідний інститут). Він також створив першу в Росії школу мікробіології, патології і імунології.
Мечников установив спільні закономірності в розвитку хребетних і безхребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. У 1882 р. відкрив явище фагоцитозу, за що йому було присуджено Нобелівську премію. Мечников приділив велику увагу розробці проблем імунітету, досягнення довголіття, вивченню інфекційних хвороб (холери, черевного тифу, сифілісу, туберкульозу).

Л.А.Тарасевич (1868-1927)
Один із великих організаторів боротьби з епідеміями заразних хвороб Росії.
Він дуже багато працював над проблемою імунології і фагоцитоза, вивчав захворювання туберкульозом, працював над вакцинами проти туберкульозу і кишкових інфекцій.
Російський мікробіолог і патолог.
В 1891 р. закінчив фізично-математичний факультет Новоросійського університету в Одесі. У 1900-02 – співробітник Пастерівського інституту в Парижі (працював під керівництвом І.І.Мечникова). 1902-07 – викладач Новоросійського, а потім Московського університету.
Праці Тарасевича, присвячені питанням медичної мікробіології та ембріології, проблемі імунітету; вивченню ретикулярно-ендотеліальної системи, походження гемолізинів.