Главная » Файлы » Твори з української літератури » Хвильовий Микола | [ Добавить материал ] |
В категории материалов: 5 Показано материалов: 1-5 |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
Микола Григорович Фітільов (біографія)
Корoткий опис: МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ
(1893–1933)
(1893–1933)
Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) народився 1 (13) грудня 1893 року в
селі Тростянець Охтирського повіту на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських
вчителів. Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизавета Іванівна, забравши
ЖІНКА У ПОРЕВОЛЮЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ (За оповіданням М. Хвильового «Сентиментальна історія»)
Корoткий опис: ЖІНКА У ПОРЕВОЛЮЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
(За оповіданням М. Хвильового «Сентиментальна історія»)
У творчості М. Хвильового жіночі образи мають особливе значення.
Відомо, що в Україні завжди панував культ Жінки. Матір, кохана, Бере
гиня роду й споконвічних традицій — таким постає образ жінки зі сто
рінок письменниківкласиків. А якою бачить жінку М. Хвильовий?
У пореволюційні часи світ перевернувся з ніг на голову. Що відбува
лося? Руйнація моральних канонів і, як наслідок,— деградація людських
душ. І кому, як не жінкам, слід зупинити цей хаотичний абсурд? М. Хви
льовий впевнений, що жінки морально стійкіші за чоловіків, томуто він
переконаний, що їхня любов, милосердя, врешті, самопожертва вирвуть
(За оповіданням М. Хвильового «Сентиментальна історія»)
У творчості М. Хвильового жіночі образи мають особливе значення.
Відомо, що в Україні завжди панував культ Жінки. Матір, кохана, Бере
гиня роду й споконвічних традицій — таким постає образ жінки зі сто
рінок письменниківкласиків. А якою бачить жінку М. Хвильовий?
У пореволюційні часи світ перевернувся з ніг на голову. Що відбува
лося? Руйнація моральних канонів і, як наслідок,— деградація людських
душ. І кому, як не жінкам, слід зупинити цей хаотичний абсурд? М. Хви
льовий впевнений, що жінки морально стійкіші за чоловіків, томуто він
переконаний, що їхня любов, милосердя, врешті, самопожертва вирвуть
ОСОБА АВТОРА У НОВЕЛІ М. ХВИЛЬОВОГО «Я (РОМАНТИКА)»
Корoткий опис: ОСОБА АВТОРА У НОВЕЛІ
М. ХВИЛЬОВОГО «Я (РОМАНТИКА)»
Микола Хвильовий — письменник пристрасний і гарячий. Тому зро
зуміла його безпосередня присутність у своїх творах. Новела «Я (Роман
тика)» відображає особу автора опосередковано, через деякі грані «я» та
філософську систему.
Трагедія автора у новелі «Я (Романтика)» надто глибока. Написаний
в імпресіоністичній манері, твір у яскравій художній формі відображає
ті складні протиріччя, які є в душі людини, в її свідомості та у навко
лишній дійсності. «Я — чекіст, але я й людина»! Сказано так, що одне
поняття повністю (за своєю суттю!) виключає інше. І це справедливе твер
дження. Заради якоїсь «невідомої прекрасної загірної комуни» засідає
вночі «чорний трибунал» і підписує вирок за вироком: «Розстрілять!».
І тих, хто збирався на квартирі філософствувати про правду, і черниць,
і рідну матір. Героя новели, як і автора, ще терзають сумніви, його «я»
розкололося на кілька «я». Одне з них тягнеться до ніжної і доброї ма
тері, інше — молиться на той час, який звів його з товаришами із «чорно
го трибуналу». Ще одне «я», фанатично віддане ідеям революції, йде на
вбивство матері: «Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможли
вої радості, закинув руку за шию своєї матері й притиснув її голову до
своїх грудей. Потім підвів мавзера й нажав спуск на скроню».
Переміг тваринний, звірячий інстинкт: або ми їх, або вони нас. Зга
давши, як сам Хвильовий вірив у світле комуністичне майбутнє, як брав
участь у боях, в революційній перебудові країни, ми розуміємо, що якесь
із цих «я»,— власне авторське.
Письменник безжалісно анатомує «я» героя, заглядає у найпо
таємніші, найглухіші закутки душі й виносить це на суд читачів. Навіть
інші герої — доктор Тагабат, вартовий, Андрюша — це вірні сторожі його
М. ХВИЛЬОВОГО «Я (РОМАНТИКА)»
Микола Хвильовий — письменник пристрасний і гарячий. Тому зро
зуміла його безпосередня присутність у своїх творах. Новела «Я (Роман
тика)» відображає особу автора опосередковано, через деякі грані «я» та
філософську систему.
Трагедія автора у новелі «Я (Романтика)» надто глибока. Написаний
в імпресіоністичній манері, твір у яскравій художній формі відображає
ті складні протиріччя, які є в душі людини, в її свідомості та у навко
лишній дійсності. «Я — чекіст, але я й людина»! Сказано так, що одне
поняття повністю (за своєю суттю!) виключає інше. І це справедливе твер
дження. Заради якоїсь «невідомої прекрасної загірної комуни» засідає
вночі «чорний трибунал» і підписує вирок за вироком: «Розстрілять!».
І тих, хто збирався на квартирі філософствувати про правду, і черниць,
і рідну матір. Героя новели, як і автора, ще терзають сумніви, його «я»
розкололося на кілька «я». Одне з них тягнеться до ніжної і доброї ма
тері, інше — молиться на той час, який звів його з товаришами із «чорно
го трибуналу». Ще одне «я», фанатично віддане ідеям революції, йде на
вбивство матері: «Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможли
вої радості, закинув руку за шию своєї матері й притиснув її голову до
своїх грудей. Потім підвів мавзера й нажав спуск на скроню».
Переміг тваринний, звірячий інстинкт: або ми їх, або вони нас. Зга
давши, як сам Хвильовий вірив у світле комуністичне майбутнє, як брав
участь у боях, в революційній перебудові країни, ми розуміємо, що якесь
із цих «я»,— власне авторське.
Письменник безжалісно анатомує «я» героя, заглядає у найпо
таємніші, найглухіші закутки душі й виносить це на суд читачів. Навіть
інші герої — доктор Тагабат, вартовий, Андрюша — це вірні сторожі його
ТРАГІЗМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ
Корoткий опис: ТРАГІЗМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ
М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ
Українське Відродження 20—30х років прикликало в літературу бага
то нових талантів, свіжих ідей та оригінальних світобачень. Серед яскра
вих літературних зірок — Микола Хвильовий. За висловом його сучасни
ка В. Коряка, «сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує,
знесилює і полонить…»
М. Хвильовий щиро повірив у комуністичні ідеї, відстоював їх пером
і зброєю, гасаючи дорогами «червінькової революції» та мріючи про
«загірню комуну». Він поставив собі за мету проспівати пісню пісень, про
М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ
Українське Відродження 20—30х років прикликало в літературу бага
то нових талантів, свіжих ідей та оригінальних світобачень. Серед яскра
вих літературних зірок — Микола Хвильовий. За висловом його сучасни
ка В. Коряка, «сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує,
знесилює і полонить…»
М. Хвильовий щиро повірив у комуністичні ідеї, відстоював їх пером
і зброєю, гасаючи дорогами «червінькової революції» та мріючи про
«загірню комуну». Він поставив собі за мету проспівати пісню пісень, про
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Доповідь про письменника
Корoткий опис: МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ
Доповідь про письменника
Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) на
родився 1 (13) грудня 1893 року в селі Тростянець Охтирського повіту
на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських вчителів.
Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизаве
та Іванівна, забравши дітей, переїхала тимчасово на хутір Зубівка до сес
три, яка була одружена з дрібним поміщиком М. Смаковським. Незаба
ром, діставши посаду, вона вчителювала в селі Чернеччині на Богодухівщині,
а згодом — на хуторі Дем’янівка поблизу Диканьки.
Так з 11 чи 12 років Микола виростав без батька. Крім матері, ним опіку
валися М. Смаковський та збіднілий ліберальний поміщик Савич. У великій
бібліотеці, якою міг користуватися хлопець, були «Кобзар» Т. Шевченка та
Доповідь про письменника
Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) на
родився 1 (13) грудня 1893 року в селі Тростянець Охтирського повіту
на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських вчителів.
Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизаве
та Іванівна, забравши дітей, переїхала тимчасово на хутір Зубівка до сес
три, яка була одружена з дрібним поміщиком М. Смаковським. Незаба
ром, діставши посаду, вона вчителювала в селі Чернеччині на Богодухівщині,
а згодом — на хуторі Дем’янівка поблизу Диканьки.
Так з 11 чи 12 років Микола виростав без батька. Крім матері, ним опіку
валися М. Смаковський та збіднілий ліберальний поміщик Савич. У великій
бібліотеці, якою міг користуватися хлопець, були «Кобзар» Т. Шевченка та