| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Хвильовий Микола | [ Добавить материал ] |
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Доповідь про письменника
| 30.05.2009, 02:32 | |
| МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Доповідь про письменника Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) на родився 1 (13) грудня 1893 року в селі Тростянець Охтирського повіту на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських вчителів. Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизаве та Іванівна, забравши дітей, переїхала тимчасово на хутір Зубівка до сес три, яка була одружена з дрібним поміщиком М. Смаковським. Незаба ром, діставши посаду, вона вчителювала в селі Чернеччині на Богодухівщині, а згодом — на хуторі Дем’янівка поблизу Диканьки. Так з 11 чи 12 років Микола виростав без батька. Крім матері, ним опіку валися М. Смаковський та збіднілий ліберальний поміщик Савич. У великій бібліотеці, якою міг користуватися хлопець, були «Кобзар» Т. Шевченка та ще деякі українські книжки. Микола закінчив Краснокутську вищепочаткову школу та вступив до Богодухівської гімназії, з якої за розповсюдження неле гальної соціалістичної літератури й зухвалу поведінку був виключений з п’я того класу. З 1911 року він працював писарем у Рублівській волосній управі, активно займаючись самоосвітою. 1916 року Микола успішно склав екстер ном іспити за курс гімназії і отримав диплом. Того ж року він добровільно пішов в армію. Восени 1917 року Микола повернувся до Дем’янівки. На по чатку 1918 року М. Хвильовий оселився в Богодухові, де працював у во лоснійуправі.Наприкінціліта1918рокувінбравучастьворганізаціїповстансь кого загону (за деякими свідченнями очолював його), який в листопаді 1918 рокузахопивБогодухів.ЗпочаткомнаступуарміїгенералаДенікінаМ. Хвильо вий відступив на північ, де цей загін влився до лав Червоної армії. 1919 року М. Хвильовий став членом КП(б)У. Десь наприкінці 1918 чи на початку 1919 року М. Хвильовий одру жився з молодою вчителькою Катериною Гащенко. У них народилась донька Іраїда. Проте шлюб цей не був тривалим. Весною 1921 року М. Хвильовий переїхав до столичного Харкова, де 1922 або 1923 року він одружився з Юлією Уманцевою. Микола Хвильовий одразу увійшов у харківське українське культур не коло, яке формувалося навколо редагованої Василем ЕлланомБла китним газети «Вісті ВУЦВК». Влітку 1921 року вийшла окремим ви данням його поема «В електричний вік», а в листопаді того ж року — збірник «Жовтень», в якому замість передмови був надрукований «Наш універсал до робітництва і пролетарських митців українських», під писаний Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та Майком Йогансеном. Майже в усій тогочасній періодичній пресі друкуються його твори, окремим виданням виходять збірки поезій «Молодість» (1921) та «Досвітні симфонії» (1922). З кінця 1922 року починають з’являтися но вели М. Хвильового, а збірка «Сині етюди» (1923) стала подією в історії української пореволюційної прози. На думку майбутнього академіка О. Білецького фактично збірки новел «Сині етюди» та «Осінь» «визна чили все коло тем нашої революційної белетристики». Новий етап творчості М. Хвильового почався з 1925 року, коли він 20 листопада заснував літературномистецьке угруповання ВАПЛІ ТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) та почав видавати журнал «Вапліте». ВАПЛІТЕ об’єднала багатьох кращих українських літераторів, які мешкали в Харкові (П. Тичина, Ю. Яновський, М. Куліш, А. Любченко, М. Бажан, О. Довженко, М. Йогансен, О. Сліса ренко, Ю. Смолич, П. Панч та ін.). Проза М. Хвильового цього періоду («Мати», «Арабески», «Повість про санаторійну зону», «Сентименталь на історія», «Із Вариної біографії», «Іван Іванович», незакінчений роман «Вальдшнепи» та ін.) свідчила про те, що письменник вступив у пору творчої зрілості, стильового утвердження та філософського осмислення життя. У цей же час М. Хвильовий своїми Статтями в пресі фактично роз почав Літературну дискусію 1925–1928 років. Упродовж 1925–1926 років з’явився ряд памфлетів, об’єднаних у цикли: «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму» та «Україна чи Малоро сія?» (останній так і не побачив друку). У цих памфлетах М. Хвильо вий виступив проти примітивізму та епігонізму нової радянської літе ратури і закликав митців орієнтуватися на найкращі зразки світового та, насамперед, західноєвропейського мистецтва. Від обговорення шляхів розвитку української літератури дискусія поступово перейшла у по літичну площину, коли М. Хвильовий проголосив кінець російській ге гемонії на Україні, бо Україна має свою месіанську ідею, яку він окрес лив метафорою «Азіатський ренесанс». У дискусію втрутилася партія та особисто Й. Сталін, написавши листа «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» від 26.04.1926 р., в якому піддав критиці погляди комуніста М. Хвильового. У червні 1926 року пленум ЦК КП(б)У засу див позицію М. Хвильового. Критика письменника тривала й у пресі: був конфіскований шостий номер журналу «Вапліте», з надрукованою там другою частиною роману «Вальдшнепи» (рукопис М. Хвильовому пізніше довелося знищити), а відтак припинила існування і сама орга нізація. Від письменника вимагали каяття та самообпльовування. М. Хвильовий змушений був піти на поступки, і вже 4 грудня 1926 року він написав першого свого покаянного листа, в якому визнав «помилки» та засудив свої погляди. Але звинувачення в «хвильовизмі» супрово джували його до кінця життя. Взимку 1928 року М. Хвильовий здійснив поїздку за кордон. Впро довж 1929 року фактично під його керівництвом виходив позагруповий журнал «Літературний ярмарок», який згодом також мусив припинити своє існування. Наприкінці 1929 року за активною участю М. Хвильово го створюється організація «Пролітфронт», але й вона на початку 1931 року була розпущена. Постановою ЦК ВКП(б) з 23 квітня 1932 року всі письменники були загнані до однієї офіційної спілки письменників. Роз гром керівництва Української комуністичної партії завершився призна ченням росіянина Павла Постишева на посаду диктатора країни. Він при їхав в Україну з новим шефом ДПУ та зграєю поплічників. Саме йому партія доручила організувати винищення селян. Почався голодомор 1932—1933 років. У квітні 1933 року М. Хвильовий побував на Полтав щині і на власні очі побачив це. Арешти, що раніше знищили стару укра їнську інтелігенцію (сумнозвісний процес «СВУ»), розпочалися й серед комуністів. 12 травня заарештували найближчого приятеля М. Хвильо вого — Михайла Ялового. Наступним, імовірно, мав бути він. 13 травня 1933 року письменник запросив до себе друзів — М. Куліша, О. Досвітнього, Г. Епіка, М. Йогансена, І. Дніпровського, І. Сен ченка… За якийсь час у робочому кабінеті письменника пролунав постріл. Залишилися передсмертні записки до друзівписьменників, до дочки… | |
| Просмотров: 766 | Загрузок: 0 | | |