Главная » Файлы » Для учня/студента » Реферати, курсові з різних напрямків | [ Добавить материал ] |
[ · Скачать удаленно () ] | 27.07.2009, 23:24 |
Основна ідея реструктуризації підприємств - створення конкурентноздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу його дій визначають ринкові ціни та співвідношення доходів і витрат, тобто жорсткість його бюджетних обмежень. У командній соціалістичній економіці підприємства працювали за умов м’яких бюджетних обмежень. Планово збиткові підприємства стали нормальним явищем. Структура промисловості. За 70 років більшовицького панування в Україні склалися державні форми господарювання і власності. Вони породжували хронічний товарний дефіцит, деформацію ринкових відносин, низьку активність людей, пасивність до ефективної діяльності, розвитку підприємництва та цивілізованої конкуренції. 95 відсотків підприємств України були підпорядковані Москві. Центром свідомо насаджувалося галузі групи А (виробництво засобів виробництва) табл. №1. Роки Продукція всієї промисловості виробництво засобів виробництва (група А) виробництво предметів споживання (група Б) Ефективність промислового виробництва. Говорячи про ефективність промисловості, перш за все потрібно згадати, що кількість збиткових підприємств з кожним роком зростає. Одним із основних джерел низької ефективності промислового комплексу стало те, що наша держава успадкувала застарілий виробничий апарат. У 1966-90 роках тільки 25% інвестицій направлялося на оновлення виробничих фондів. Інші кошти йшли на підтримку наявного рівня виробництва, тобто тільки на його капітальний ремонт. Необхідність відтворення основних фондів задовольнялася лише на 50%. На початку 90-х років термінової заміни устаткування потребували 25% обсягу основних фондів, у тому числі 40% машин та устаткування. У багатьох галузях промисловості функціонує до 65% спрацьованих основних фондів. Велика кількість підприємств є досить старими так кожне третє підприємство почало свою діяльність до 1950р. і тільки 13% розпочали роботу після 1990р. В останні роки прослідковується значний спад інвестиційної активності, що призвело до подальшого старіння виробничого потенціалу, його морального та фізичного зносу. У ринковій економіці підприємства (через жорсткість бюджетних обмежень) змушені реагувати на зміни попиту: змінявати асортимент, поліпшувати якість, знижувати ціни на свою продукцію, раціоналізувати рівень та структуру витрат. Поведінка багатьох постсоціалістичних підприємств України за аналогічних обставин виявилася іншою. Підприємства далі працювали, не реагуючи на зміни попиту та умови збуту. Навіть зараз підприємства не навчилися реагувати на сигнали ринку. Далі існує стійка тенденція зростання собівартості, збільшення залишків готової продукції і запасів товарно-матеріальних цінностей. Наслідком цього стало швидке зростання кількості збиткових підприємств. За період з 1992 по 1997 рік питома вага таких економічних суб’єктів загалом по народному господарству збільшилася з 9,5 до 53,4%, у промисловості - з 3,7 до 45,1%, а в сільському господарстві зросла до 80%. Найважливішими передумовами запровадження жорсткості бюджетних обмежень підприємств є майнова відповідальність та загроза банкрутства в разі невиконання угод. Натомість уряд почав широко практикувати різні форми прямого і непрямого субсидіювання підприємств. Надзвичайно шкідливими є також бартерні форми розрахунків. За бартерної форми розрахунків прибуток та зниження витрат не мають особливого значення - набагато важливішим є продовження виробничої діяльності. Такими ж шкідливими є взаємозаліки. Ціну продукції у взаємозаліках встановлює не ринок, а саме підприємство. Така форма бюджетних розрахунків неминуче призводить до неефективного використання коштів та зростання державних витрат. Загалом досвід України свідчить, що непроведення реструктуризації колишніх державних підприємств, відсутність майнової майнової відповідальності за виконання договірних зобов’язань, непослідовність у розв’язанні бюджетних проблем призводять до таких наслідків: Текстильна промисловість Текстильна промисловість України має з погляду конкуренції три переваги : У більшості з 260 підприємств у рпоцесі розукрупнення досягнуто більший прогрес, ніж у важкій промисловості. Невелика капіталоємнімть галузі полегшує модернізацію обладнання. В середньостроковій перспективі текстильна промисловість завдяки спеціалізації та поліпшенню має необхідний потенціал для збільшення виробництва та перетворення на зростаючу галузь. Цей процес був би значно поліпшений, якби з боку Європейського Союзу було зроблено зустрічні кроки у вигляді збільшення критичних імпортних квот. Варто було б спростити експортне регулювання та послабити монопольні позиції. Реструктуризація підприємств, які належали до військово-промислового комплексу, є особливою проблемою структурних перетворень. Автаркія цих підприємств, яка раніше дуже заохочувалася, стала ьсогодні непотрібною; прості виробничі стадії (наприклад металообробка, виготовлення електрообладнання, прості мікросхеми, пластмасові вироби, транспорт) часто можуть виконуватися дешевше спеціалізованими підприємствами. На практиці розпад цих підприємств зайшов уже досить далеко. До 1991р. сталеплавильна промисловість постачала свою продукцію переважно оборонним підприємствам та підприємствам важкого машинобудування; виробництво споживчих товарів (жерсть, консервна тара) мало другорядне значення. Тому спад промисловості (з 51 млн. тонн у 1991р. до приблизно 25 млн. тонн у 1996р.) був значною мірою неминучим. Однак Україна має добрі передумови для існування потужної сталеплавильної промисловості: власні родовища залізної руди і коксового вугілля, місця інтегрованого виробництва сталі з гарантованим водопостачанням, великі запаси металобрухту, а також кваліфіковані інженери та робітники. В 1995р. експорт сталі склав лише 35% загального обсягу Українського експорту. Кольорова металургія Кольорова металургія розвинена в Україні відносно слабо. Сировинна база дуже мала. Хімічна промисловість Основні фонди хімічної промисловості дуже зношені. Центральною проблемою галузі є відсутність замкнутих виробничих циклів. Внаслідок цього виникають великі витрати на транспортування і трансакції, які зменшують конкурентноспроможність кінцевої продукції. Галузь відзначається високими витратами матеріалів та енергії. Майже всю сировину необхідно імпортувати. Тут також слід відмовитися від проведення вертикальної промислової політики та прямого державного втручання. | |
Просмотров: 714 | Загрузок: 109 | |