Слово «естетика» ( ) – грецького походження, у перекладі означає – той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині XVIII ст. Вперше його застосував німецький філософ А. Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. А. Баумгартен увів у філософію розділ «Теорія чуттєвого сприйняття» і запропонував назвати його терміном «естетика». Він міцно укоренився у філософській термінології, і вже з XVIII ст. ес¬тетику почали розуміти як науку, що вивчає лише «філосо¬фію прекрасного», або філософію мистецтва. У естетиків з'я¬вився самостійний предмет вивчення.
Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспіль¬ством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть у виробничій. Так, з естетичними властивостями явищ і пред¬метів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні спо¬руди (наприклад, церкви, пам'ятки давнини тощо), нові технічні об'єкти (комп'ютери, машини, роботи та ін.), які створені пра¬цею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками лю¬дей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Процесу сприймання естетичного даємо назву естетичного сприйняття, результатом якого є естетичне переживання.
Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різноманітні естетичні відношення, що виника¬ють у людини (соціальної групи, суспільства) до дійсності, мож¬на віднести до загального поняття «естетичне». Природу есте¬тичного вивчає наука естетика.
Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки естетики) припускає аналіз найбільш загальних характеристик, сторін, які належать певним -естетичним об'єктам дійсності, наприклад, прекрасним, піднесеним, трагічним і т. ін., крім того, природи відображення цих явищ у свідомості людини, в есте¬тичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах, а також природи естетичних цінностей.
Одним з головних питань в обсязі вивчення естетики є пи¬тання про мистецтво. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона вивчає і власне процес художньої творчості, її суб'єкт, об'єкт та засоби творення, крім того, процес художнього сприймання мистецтва та ін., тому що мистецтво існує лише у соціально-комунікативній системі художник – мистецтво – споглядач, або художня творчість – мистецтво – художнє сприйняття. У цьому зв'язку до предмета естетики як науки належить включи¬ти такі проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка, художні засоби, художній смак та ін. УСІ ці прояви втілюються у категорії «художнє». Отже, варто розглянути категорії «есте¬тичне» і «художнє» та їх зв'язок.
Поняття «художнє» стосується мистецтва: діяльності художни¬ка, сприйняття мистецтва, оцінки творів мистецтва та ін. Але на¬справді є такі естетичні явища, процеси, цінності, які не мають художньої ознаки, наприклад, естетичні явища у природі, естетичні риси в поведінці, побуті, в утилітарних формах людської діяль¬ності. «Художнє» треба розглядати як «прикметник від іменника» мистецтво. Художня потреба – це потреба у мистецтві, художня оцінка – це оцінка мистецтва; художня творчість – це створення мистецтва, художнє сприймання – це сприйняття мистецтва тощо. Інакше кажучи, «художнє» виступає як вид естетичного, яке є для нього родовим поняттям: художня діяльність – вид естетичної діяльності, художня творчість – вид естетичної творчості.
Категорія «естетичного» характеризує всю широчінь та різно¬манітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та ко¬-
мічного, низького і піднесеного та їх модифікації у природній і соціальних галузях, у мистецтві та в інших сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та ін.), які 6 не мали естетичної природи і не були 6 прекрасними або високими, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої при-роди (красота флори й фауни, фізична зовнішність людини, не¬органічні предмети та ін.).
Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття, яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гуморис¬тичним, трагічним, комічним, піднесеним та ін. Крім того есте¬тика досліджує закономірності естетичної діяльності суспіль¬ства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як люди¬на створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його. Іншими словами, естетика розглядає суб'єкти творчості та сприй¬няття (художник, публіка, імпровізатор, виконавець, критик та ін.), об'єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної твор¬чості й сприймання.
Таким чином, висвітлене коло питань і складає предмет естетики.
Естетика – філософська наука, вона народилася у надрах філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв'язки з нею. Якщо філософія розкриває найбільш загальні закони природи, суспіль¬ного розвитку та мислення, то естетика вивчає найбільш за¬гальні закони розвитку мистецтва та різноманіття, естетич¬ного відношення людини до світу.
Перетворившись у самостійну науку (з другої половини XVIII ст.), естетика продовжує використовувати основні методологічні положення філософії. Вона застосовує весь категоріальний апа¬рат науки філософії; запозичує такі поняття, як буття, свідомість, діяльність, зміст, форма, сутність та явище, причина і наслідок;
використовує філософські закони та ін.
Естетика пов'язана з усіма гуманітарними науками, так, вона тісно поєднується з етикою. Моральний аспект є складовою ча¬стиною естетичних відносин. Взаємовідносини між людьми – це основа кожного художнього твору (свої правила поведінки у героїв У. Шекспіра, А. Камю, Ф. Кафки, О. Гончара та ін.). Есте¬тика пов'язана також із психологією. Естетичне сприйняття Дійсності має чуттєво-емоційний характер, а емоції і почуття
вивчає психологія. Крім того, естетика тісно взаємодіє з педаго¬гікою, соціологією, логікою та ін.
Оскільки естетичні якості властиві самій дійсності і вони знаходять своє відображення у різноманітних формах пізнання, естетика невід'ємна і від природознавчих та технічних наук.
Естетика – теорія мистецтва. Вона виступає методологією мистецтвознавчих наук: історії мистецтва, теорії мистецтва, ху¬дожньої критики.
На відміну від інших предметів, що їх створює людина, в яких краса може бути наявною, а може бути і відсутньою, у творах мистецтва вона має бути обов'язковою, бо твори мистец¬тва – це завжди естетичні цінності. Якщо фільм або малюнок не приносять естетичної насолоди, вони не вважаються худож¬німи творіннями.
Мистецтво як плід художньої творчості є предметом дослід¬ження естетичної науки. Але естетика у даному випадку відразу стикається з тим, що кожним видом мистецтва – літературою, музикою, театром та ін. – займається спеціальна наука: літера¬турознавство, музикознавство, театрознавство тощо. Кожна ми¬стецтвознавча наука досліджує той чи інший вид мистецтва, його характерні риси і якості. Але існують такі закони мистецтва, які є загальними для всіх видів мистецтва, вони об'єднують різні галузі художньої творчості. Ці закони і стають предметом пізнан¬ня естетичної науки. Так, відношення мистецтва до дійсності, відображення дійсності в мистецтві, художня творчість та інші питання вивчає естетика. Вона розкриває закони, які виступа¬ють загальними для всіх видів мистецтва, але у кожному з них вони виявляються специфічно, особливим чином, тому естетика не просто наука про мистецтво, а наука, яка досліджує загальні закони розвитку мистецтва.
Естетика являє собою методологічні засади для таких наук, як технічна естетика, естетика побуту, естетика поведінки.
Отже, естетика – це наука про естетичне в дійсності, про сутність і закони естетичної свідомості, пізнання і естетич¬ну діяльність людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва.
Естетика – філософська наука, вона тісно пов'язана з гумані¬тарними науками, крім того, виступає теорією для прикладних естетичних та мистецтвознавчих наук.

Естетика у системі наук
Естетику можна розглядати як цілісну систему наукового знан¬ня яка містить три основні розділи:
_ про природу естетичного об'єкта та види естетичної цінності (продукти виробництва, явища природи, суспільства і мистецтва);
– про природу естетичної свідомості та її форми (естетичне почуття, ідеали, смаки, теорії та ін.);
– про природу естетичної діяльності та її види (художнє конструювання, або дизайн, художня творчість, естетичне вихо¬вання та ін).
Естетика як система має і свій категоріальний апарат: есте¬тичні категорії, естетичні поняття та естетичні закони. Есте¬тичні категорії – це вузлові пункти в історії освоєння люди¬ною дійсності «за законами краси». В них збережені основні типи естетичних відносин «я» людини до навколишнього світу, узагальнені характерні естетичні властивості предметного світу.
Естетичні категорії поділяють на парні і непарні. Парні ка¬тегорії: прекрасне та потворне, трагічне та комічне, низьке та піднесене (високе); непарні, наприклад, такі як: зміст, форма, художній образ, художній метод, естетична свідомість, естетич¬на діяльність, естетична культура тощо. До естетики як науки належать і такі поняття, які відображають окремі риси есте-тичних категорій, вони характеризують відтінки естетичних вла¬стивостей. Наприклад, категорія «прекрасне» – поняття гармо¬нійного, красивого, чарівного та ін., категорія «потворне» – поняття некрасивого, брутального, бридкого тощо.
УСІ категорії та поняття естетики тісно зв'язані, між собою, між ними існує логічний зв'язок та підпорядкування.
Естетика як система містить, крім естетичних категорій та понять, ще й естетичні закони. Естетичні закони – це есте¬тичні відношення між естетичними явищами. Вони розкрива¬ють зв'язки, тенденції, суперечності, які існують між естетични¬ми явищами. Естетичні закони – це закони естетичної діяль¬ності, закони мистецтва як форми суспільної свідомості, закони художньої творчості, закони художнього процесу, закони ху¬дожнього сприйняття, закони естетичного виховання та ін.
Таким чином, естетика – це системне знання, що охоплює певні закони, категорії, поняття, дослідження яких і розкриває її зміст.

Структура естетичного знання
Естетика відіграє значну роль у суспільному житті, це розк¬ривається через функції, які вона виконує в суспільстві. До най¬важливіших функцій естетики належать світоглядна, пізнаваль¬на, формуюча (виховна), методологічна та ін.
Естетика потрібна митцю. Вона є світоглядною основою для творчої діяльності художньої інтелігенції. Художник може інтуї¬тивно використовувати закони естетики, не усвідомивши їх у теоретичній формі, а познайомившись з ними під час художнього процесу, з досвіду попередників та сучасників. Але таке усвідом¬лення іноді не дає можливості глибоко і безпомилково виріши¬ти творчі завдання. Кожен майстер має свою художню концеп¬цію світу, своє світосприйняття. І він, бажаючи чи, навпаки, не бажаючи, передає своє ставлення до світу у творах (наприклад, порівняймо світосприйняття героїв М. Шолохова у повісті «Доля людини» і ф. Кафки у романі «Америка»). Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впли¬вом у процесі творчості. При цьому найбільший вплив на творчість має той бік світогляду, який розкривається в есте¬тичній системі, свідомо або несвідомо реалізується у художніх образах.
Творчість та усвідомлення, як правило, є супровідними. Со¬фокл, Леонардо да Вінчі, Вільям Шекспір, Жан-Батіст Мольєр, Иоганн Вольфганг Гете, Л.М. Толстой, І.Я. Франко – не тільки видатні майстри мистецтва, але й визначні дослідники його таєм¬ниць.
Естетичні принципи, на які спирається той чи інший митець у своїй творчій діяльності, не байдужі людині, бо свої твори художники завжди створюють для неї. Вона спрямовує розви¬ток мистецтва, і в цьому полягає її велике значення. Естетика надає знання митцям, сприяє свідомому ставленню до худож¬ньої творчості.
Не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, що сприймає мистецтво, – читачу, глядачу, слухачу;
естетика несе знання людям, дозволяє познайомитися з основ¬ними властивостями і законами розвитку естетичних явищ, з різними естетичними концепціями тощо. У цьому розкриваєть¬ся пізнавальна функція естетики.
Естетика виховує особистість, її смак. Вона розвиває її есте¬тичну свідомість, допомагає по-справжньому сприймати мистецтво.
Сприяючи формуванню певних естетичних поглядів, ідеалів, уяв¬лень, дана наука орієнтує у світі естетичних цінностей, викликає ціннісні уявлення, якими люди можуть користуватися у своїй практичній діяльності. Таким чином, вона відіграє виховну роль у житті суспільства.
Узагальнюючи результати дослідження естетичних явищ, які дає, наприклад, мистецтвознавство, естетика, в свою чергу, впли¬ває на його розвиток. Вона розкриває головні принципи пізнан¬ня естетичних об'єктів, визначає шляхи їх дослідження. Отже, естетика виконує і методологічну функцію.
Знання естетики потрібне не тільки митцю, який пише кар¬тину, а й швецю, який шиє костюм, і столяру, що виготовляє шафу, і інженеру, який створює автомобіль, оскільки пізнання та перетворення світу вони здійснюють за законами краси.
Естетика заслуговує на увагу людини, адже вона дає знання, як поводитися у світі (етикет), як одягатися зі смаком, як кра¬сиво і зручно організувати своє робоче місце (дизайн); сприяє розвитку духовного світу особистості і допомагає використову¬вати на практиці естетичне знання.
Фахівцям, у тому числі й майбутнім юристам, надзвичайно важливим є вивчення естетики, бо вона формує естетичну свідомість юриста, розвиває його уявлення, фантазію, інші есте¬тичні ознаки мислення, допомагає спілкуватися з людьми, есте¬тично, красиво поводитися тощо.
Наука естетика надає людині знання, формує творчі якості, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажан¬ня спілкуватися з мистецтвом і розуміти його.
Висновки
Естетика – цілісна система наукового знання, яка вивчає есте¬тичну діяльність суб'єкта та її результати, зокрема в сфері мистец¬тва, та ін. їй належить значна роль у формуванні духовного світу людини.
Резюме
Естетика – наука про чуттєве – емоційне сприйняття Дійсності, про діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво. Естетика – філо¬софська наука, яка тісно пов'язана з гуманітарними науками,
має зв'язок з економічними та технічними науками, виступає теоретичною основою для мистецьких наук: історії та теорії мистецтва, технічної естетики, естетики побуту та поведінки. Естетика – це цілісна система знання, яка має свої категорії, поняття та закони, вона відіграє значну роль у житті людини та суспільства.

Література
Борев Ю.Б. Эстетика: В 2-х т. – Смоленск, 1997.
Борев Ю.Б. Эстетика. – М, 1988.
Быжлецов Г.П. Эстетика в системе философского знания. – Л., 1981.
Земнов А.А., Куликов Г.И. Методологические проблеми эстетики. – М., 1982.
Каган М.С. Лекции по марксистско-ленинской эстетике. Ч. І. – Л„ 1963.
Кривцун О.А. Эстетика. – М., 1998.
Аевчук А.Т. та ін. Естетика: Підручник / За заг. ред. Л.Т. Левчука. – К., 2000.
Эстетика: Учеб. пособие / Под ред. Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюка, В.И. Панченко и др. – К., 1991; Эстетика: Словарь. – М., 1989.