Зміст
1. Вступ
2. Мета і суть виховання і освіти
3. Природа дитини, як предмет виховання
4. Ідея природовідповідності
5. Ідея пансофії та зміст навчання
6. Призначення і побудова школи
7. Висновки
8. Використана література Вступ
Понад триста років тому на світі жив професійний педагог і вчений – Ян Амос Коменський (1592–1670). Навіть сьогодні його ім'я звучить з особливою силою.
Ян Амос Коменський – родоначальник передової дидактики. Борючись рішуче з мертвою схоластикою, моральним і фізичним пригніченням учнів у середньовічних школах, він розробив форми й методи гуманного виховання дітей. З тюрми для дитячого розуму школа мала перетворитися на місце серйозної і водночас приємної розумової та фізичної праці. Нова дидактика, на думку Коменського, мусила забезпечити «універсальне мистецтво всіх навчати всього». Серед багатьох корисних порад Коменського насамперед слід відзначити його вимогу навчати дітей в школах рідною мовою, поєднувати навчання з життям. Відкидаючи схоластичне книжне навчання, педагог-новатор радив учителям ближче ознайомлювати дітей з природою. Майже ніхто, писав він, не викладає фізику за допомогою наочних демонструвань, експериментів, але всі викладають її, читаючи тексти Арістотеля або кого-небудь іншого. А треба, щоб діти, наскільки це можливо, здобували знання не з книг, а з неба і землі, з дубів і буків.
При загальній оцінці дидактичних ідей Коменського не можна не від-мітити, що в цьому відношенні в думках окремих педагогів-коментаторів Коменського ми маємо справу з двома крайнощами: з одного боку, – недооцінкою, а з іншого, – переоцінкою значення і ролі Коменського в історії педагогіки. Перші прагнуть або обійти мовчанням основні принципові питання Коменського, або штучно звузити його значення в історії розвитку теорії виховання, освіти і навчання, приписуючи висунуті і розвинені Коменським передові та прогресивні педагогічні ідеї іншим класикам педагогіки. Інші тлумачі педагогічного спадку Коменського перебільшують значення педагогічних ідей Коменського і приписують йому майже всі кращі ідеї та принципи, які булі винайдені педагогічною думкою всього людства протягом багатьох століть.
Гуманіст Коменський вважав людину образом Божим і був упевнений, що учень бажає пізнати про світ усе. Тому в школі «за Коменським» учителі впихали в дитину стільки знань, на скільки вистачало сил. Шкільна система, що зійшла з конвеєра в ХVII столітті, згодом зносилася. З’ясувалося, що людина – не образ Божий. Крім того інформації про світ ставало все більше і, щоб викладати її дитині, потрібно було прив’язувати її до столу і стільця.
У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.
|