Главная » Файлы » Для учня/студента » Педагогіка, виховання | [ Добавить материал ] |
[ Скачать с сервера (5.5 Kb) ] | 23.08.2010, 22:44 |
(Беруть участь вчительські діти різного віку. Починає звучати пісня "Маленькие люди на большой планете". Старші ведуть за руки молодших.)
Третьокласниця: Ми прийшли до вас на свято, Не займем часу багато. Хочем тільки привітати, Сокровенне вас сказати.
Четвертокласник: Любі мами, любі тата, Зичим витримки й завзяття. Як же вам допомогти, Щоб ви нерви зберегли? Бо шкільна ваша робота - Це не головна турбота. Головне диктує час - Треба думати по нас.
Тож вітаємо вас від імені всіх вчительських дітей, які вчаться, вчились і будуть вчитись у нашій школі.
Першокласник: Мама вчителька! Щасливий! Всі так заздрили мені, Коли з мамою я... Йшов до школи день при дні.
Одинадцятикласник: Та яке там щастя? Звідки? Все не так, як у людей. І не заздрити - жаліти Треба вчительських дітей.
Дев'ятикласник: Спробуй в класі ворухнутися, Чи з уроку утечи, Не дай Боже, запізнишся - Знають враз усе батьки. Що всім можна - тобі зась, Не послухав - научайсь.
Десятикласниця: То не так ти одягнулась, "Де ж це совість твоя й стид, - Чую майже щохвилини, - Ти учительська дитина". Ну хіба не геноцид?
Другокласниця: Ввечері лягаю спати, Прошу казку розказати, Як всім дітям перед сном. Де там. Мама за столом. Пише, пише, щось листає І на мене не зважає. А щось скаже - я й так знаю: "Плани тільки допишу І контрольні перевірю - Все, що хочеш, розкажу". Тільки я уже не вірю.
Першокласниця: Мовчки в ліжко я лягаю, Покручуся й засинаю, А вві сні Мама бачиться мені Лікарем, кондитером, Тільки не учителем!!!...
Шестикласник: От тому й кричати мушу І звертатись до людей SOS! Рятуйте наші душі, Бідних вчительських дітей. «Уклінна вчительських дітей» Милостивий школодержавець, Світ-світлий наш! Ми, вірнопіддані твої, Прийшли до тебе Шукати правди і захисту. Зрони слово золоте з Трону високого за нас - забутих, бідолашних вчительських дітей. Нас пригнічують, обтяжують непосильною працею, не прощають найменших дрібниць, ставляться, як до невільників, які повинні терпеливо зносити свою гірку участь і мовчати. Мало ми бачимо в житті радощів. Не смакуємо «Марсами», «Снікерсами», морозивом та халвою. Не одягаємося в «Монтани», не взуваємося в «Саламандри». Сповнені ратного духу, щодня стрімголов спішать матері наші до школи, забувши про чад своїх. А вдень вихором носяться по школі, не помічаючи нас, ні дірок на наших ліктях, а ввечері однією рукою кашу мішають, а другою - конспект уроку строчать. На ніч колискові нам не співають, казки не розповідають, а все чиїсь твори читають, чужі помилки шукають, своїх не помічаючи. Тому просимо тебе, о тонкий знавець і цінителю дитячих душ! Звільни хоч крихітно батьків наших від непосильного малооплатного труда. Щоб хоч в суботу та неділю бачити їх без крейди, зошитів, класних журналів. О великий послідовнику славних мужів освітянської ниви, о наше красне сонечко! Допоможи нам повернути втрачений дитячий рай. Не виявляй гніву до зневірених душ їхніх та воскрешай надію на краще. Упрошай шефа, щоб його величність вряди-годи зарплату видав. А ми вже честь роду учительського не осоромимо. З усіх сил, які ще в нас є, вчитися будемо. О благаємо! Бідолашні вчительські діти! | |
Просмотров: 427 | Загрузок: 130 | |