ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА УМОВИВОДІВ ЗА АНАЛОГІЄЮ

Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.
Умовивід за аналогією відбувається так: якщо порів¬нюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки аbсd, а предмет В має ознаки аbс, то роблять здогадний висновок про те, що предмет В має і ознаку d. Схематично структуру умовиводу за аналогією мож¬на записати так:

А має ознаки аbсd.
В має ознаки аbс.

Отже, В має ознаку d

Приклад. Під час розслідування кримінальної спра¬ви про пожежу на складі слідчим було встановлено, що пожежа виникла перед ревізією; у день пожежі завіду¬вач складу був у від'їзді; на складі, через систематичні крадіжки, утворилася велика нестача товарів; пожежа виникла внаслідок навмисного підпалу складу сторон¬ньою особою, котра отримала винагороду за підпал від завідувача складу. Розслідуючи іншу справу про поже¬жу на складі, слідчий установив, що тут, як і в першому випадку, пожежа виникла перед ревізією; у день поже¬жі завідувач складу був у від'їзді, на складі було вияв¬лено велику нестачу товарів, яка виникла внаслідок крадіжок протягом тривалого часу, пожежа виникла в результаті навмисного підпалу. На підставі схожості названих ознак другого випадку з ознаками першого випадку висунуто припущення (версія) про те, що у дру¬гому випадку до пожежі на складі причетний завідувач складу.

Аналогія — це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за ана¬логією ознаки, що належать одному одиничному пред¬мету, переносяться на інший одиничний предмет: у на¬шому прикладі ознака («до підпалу складу причетний завідувач складу»), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.
Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображен¬ням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумов¬лена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукуп¬ність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти де знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між озна¬ками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів з одних ознаках природне при¬пущення щодо схожості цих предметів і в інших озна¬ках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у на¬шій свідомості у формі умовиводу за аналогією.
Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в ін¬ших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.
Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовір¬ні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету A, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок В має ознаку d буде хибним.
Ступінь імовірності висновків в умовиводах за ана¬логією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більше встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальними. Кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадко¬ві, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступе¬ню імовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істот¬ніші.

3. Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв'язок порів¬нювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра перено¬ситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога одиотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умови¬від за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.

Аналогія посідає важливе місце в науковому дослі¬дженні. Особливо плідно використовується вона на по¬чаткових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висуван¬ня гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиво¬дів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення зву¬ку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поши¬ренням електрики дала змогу перенести порівняння, роз¬роблені для явищ теплоти, на явища електрики; анало¬гія, проведена між рухом пружних шарів і рухом моле¬кул газу, створила можливість вирахувати тиск газу, тощо.
Аналогія широко застосовується не тільки у приро¬дознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспіль¬них науках під час вивчення явищ суспільного життя.
Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і ана¬логію відносин.
Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, в якому вживаються два одиничних предмети, а пере¬носною ознакою виступає властивість одного з цих пред-метів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий, предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.
Аналогія відносин — це такий умовивід, у котрому уподібнюють один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Ен¬гельс уподібнює відношення між формальною і діалек¬тичною логікою відношенню між арифметикою і вищою математикою.
Розрізняють також точну аналогію і просту (неточ¬ну) аналогію.
Точною аналогією називають аналогію, у якій вис¬новок робиться на основі знання того, що переношува¬на ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схо¬жості (аbс).
Проста аналогія — це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (аbс) чи ні.
Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовір¬ності, що наближуються до достовірних, ніж проста ана¬логія, висновки котрої можуть бути найменшої імовір¬ності.
Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання. Метод моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об'єкта вико¬ристовують другий об'єкт, що заміняє перший.
Об'єкт, що безпосередньо цікавить дослідника і за¬міняється другим об'єктом, називають оригіналом. А об'¬єкт, котрим заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання дає змогу вивчити предмет не без¬посередньо, а опосередковано, через інший предмет (модель). Під час моделювання, як і в аналогії, знання одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет (оригінал). Логічною формою такого висновку є умовивід за аналогією. На основі належності моделі S ознак abcd і належності оригіналу S1 властивостей аbс роблять висновок про те, що виявлена в моделі S властивість d теж належить оригіналу.