Главная » Файлы » Для учня/студента » Українська література [ Добавить материал ]
Книги Нового заповіту Доповідь
04.07.2010, 01:42

Книги Нового заповіту

Новий заповіт відкривається Чотириєвангелієм.

Євангеліє (від грецького euangelion—  добра, радісна звістка) — це роз­повідь про народження Ісуса Христа, його життя та вчення.

Євангелія типологічно схожі, ли­ше з деякими розбіжностями вони переповідають етапи Христового шляху.

Так, Євангеліє від Матвія розпочи­нається з «Книги родоводу Ісуса Христа».

Назвемо сюжетні лінії подальшої розповіді:

·        Йосип та Марія втікають до Єгипту;

·         Ірод убиває немовлят;

·        Йосип  та  Марія  вертаються  до Назарета;

·        Проповідь Івана Хрестителя;

·        Хрещення Ісуса;

·        Диявол спокушає Ісуса;

·         Ісус розпочинає проповідь і вибирає собі перших учнів;

·         Перша подорож Ісуса по Галілеї;

·        Проповідь на горі;

·        Завдання апостолів (не гніватися на свого ближнього, не клястися, не противитися злу, любити во­рогів своїх і т. ін.);

·         Оздоровлення розслабленого;

·        Покликання Матвія;

·        Ісус не цурається грішників;

·        Ісус оздоровляє очі двом сліпцям;

·         Ісус обходить міста галілейські;

·        Накази Ісуса апостолам на дорогу;

·        Ісус навчає народ притчами;

·        Ісуса холодно приймають у Назареті;

·        Ув'язнення й смерть Івана Хрести­теля;

·        Чудо   нагодування   п'яти   тисяч народу;

·        Ісус іде по воді;

·        Учні визнають Ісуса за Христа;

·        Преображення Господнє;

·        \J)}'KZM}$dh"Oc\b]NSK{IKmv Yq ڽko4QOo=ռQ%AoM I%:fvm&Fnj(ag>B+ Hr:{֮X1yCKr22c^35k}VHⲺ)Cn\gIՍm_S?O Iq,iNA*Vy[Goz7?)zJ+K,ZqOX[GDiɑ B pQPtFObJ7#u?_?5_$ _3YYׄ<}Drq/|Iz=^e F3?I*c5މ/.IF0QL.428Ҋb"B`%U4iM+M$ȘRvѶQiiإf N)jM (AE4fҡnO)iCޝZ)7ftⓥ.h=(`&Ds)/4`8YiQl!hEhъ314 % Y(AҦvK'oSZX#4hɓBҋgo$z|[oCZ 483 A NGSOc4-.)ijM (aEҸZOZk_9W|E }j' x< X"O+ Cxyr?pVEb?RMJ1I:kE#ĜRÊs )i)jRiIEFTw)RbF(&R(iQ@ŽQRLQv8cp WjENW@F2 Ӛzm Jm +(Xp9PÞqڴ$M;EOTL RSt#jUq#JI$T%qFjLQZ(QE"(4N`*]D ye _ .#^oxOQ?8Oԇ-O+<.dR*6FJPp8S1/@O/$Fߘ4OBljrE8 `(*())h3J(3HN)h"(_"k> ɿAa>Hֽ2%T9:"+:pǏχx}ODքyb s$琍Wqe{uKlJQ*#R1M72SH]@X^!l)`jVثpKEdA!+PObwPNa{3K#]\jG2 ?&z ZQfW<{ NG}Y/AZQ"Y' &N?ŽPF zpP+Mq=v2};~~%Z'^ӉPZBsݚGJ?#Ig`>}lњ:>H5;9|z=>u4/S>G=?F([1t^iFme7{Kn`5|Ec忷-;9}{݃dldGP{ -ȹ=|mzk3v׾![[+ŵI9$rgW5jꝓiMƦC+k>tZ3ޘYh:w4ij&275xT]Bд67B;lƵq@p?+W:Q-FMj.nZ̍LS^Ӕml$NcΣrvkO3Y_Ӹ"k|7a{j̍f?tBۺnHЀsvmOBVBR?9?[~z `/%3yRNrG|&q]VY'鿭yߋh/tֆ;+)gtv` b `Blz`4¶lM䞸ZYt,nqЮ< ǵz8Hޚ>o>Xy?f=5[9*a96:2R̮6ċحMui UeYqi<WM{wxU2T񊊔^:ӮVT`(zT ip%I2GrIpaÚ+@?6؟$zrԳxkP*H1¯cWެ7RPzCNZx]Ocj9k_ jQr.8ȅOa5GU[)#r]c54@1OҴ<7,s$$IGՏ*+5+^B$d^SŰ )" = (EޝNk]Gܧp9OX4e@s8;s܀d$g?.*[)lWDNB~^)8ĂrءXN,ku kaP1I?Z0 Żb3ښH2 `!Li<`Fb~3;!jc@zQfQc-height: 150%; background: none repeat scroll 0% 0% white;">·         Похорон Ісуса;

·        Воскресіння  й  вознесіння  Ісуса Христа;

·          Ісус з'являється своїм учням.

Дії святих апостолів — п'ята книга Нового заповіту — безпосередньо продовжує тему Євангелій. Почи­нається вона коротким вступом, опи­сом вознесіння Ісуса Христа на небо та дня, коли на його учнів зійшов Святий Дух. Апостоли, свідки Ісуса Христа «в усій Юдеї та Самарії й аж до краю землі», вирушають на про­повідь християнства. Вони несуть Ісусове слово людям, тлумачать його вчинки, проповіді, засновують перші християнські громади.

У Біблії, яку перекладав І. Огієнко, заключну книгу названо Об'яв­ленням св. Івана Богослова, у пере­кладі І. Хоменка її названо Одкровен­ням Іоанна, відомий у нас і грецький варіант цієї назви — Апокаліпсис.

Ця книга пророцтв описує картини майбутнього або, точніше, «останні часи», дні божого суду над людьми. Вона зображує картини нещадної бо­ротьби світла з темрявою, відображає нічне протистояння сили і любові, на­сильства і Агнця (символ Ісуса Хрис­та). Спершу перемагає насильство.     Проте ангели з неба виливають сім чаш і починаються великі біди: от­руєння світового океану й повітря, смерть усього живого. І це не кара божа, це наслідки хибного розвитку всього людства. Книга застерігає, що людство, нехтуючи заповідями божи­ми, накликає на себе біди, катастро­фи і, зрештою, остаточну загибель.

Останні розділи Об'явлення Івана Богослова змальовують воскресіння, останній наступ сатани й перемогу над ним, загальне воскресіння й ос­танній суд над живими за вчинками їхніми. Потому постануть обіцяні Ісусом Христом нове небо, нова земля й вічне святе місто. Завершуючи свою книгу, Іван застерігає, щоб ніхто нічого не відняв від його свідчень. Ці слова, оскільки вони сто­ять наприкінці Біблії, певною мірою стосуються й усього Святого Письма.

Книги Біблії читає цілий світ, а переклади, переспіви й тлумачення вміщених у ній ідей, образів, сюжетів і моральних заповітів складають те­пер величезну багатомовну бібліотеку.

Біблія ввібрала вікову мудрість, досвід людської цивілізації. Кодекс чеснот і розумної поведінки вміще­ний не лише у Книзі приповістей Со­ломонових. По всьому тексту Святого Письма, як золоті перли, розсипані афоризми — короткі влучні вислови — уроки християнської мудрості.

А хто витримає до кінця, той буде спасенний.

Хто погордує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна люди­на мовчить.

Просіть — і буде вам дане.

До Книги книг входять численні притчі — невеликі оповіді повчаль­ного змісту, які стали традиційними сюжетами світової літератури.

Притчами Ісус навчав народ, про­понуючи в алегорії, символіці відшу­кати зерно істини: «Відкрию у притчі уста свої, розповім таємниці від по­чину світу». Ісус уважав, що саме притча пробуджує розум: «Я тому го­ворю до них притчами, що вони дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чу­ють і не розуміють». Син Божий до­помагав їх зрозуміти, пропонуючи своє тлумачення.

«Притча про сіяча». Коли сіяв сіяч, одне зерно впало край дороги. Воно було витоптане, птахи його повидзьобували. Друге впало на кам'янистий ґрунт — і засохло, бо не мало вологи. Третє впало між терен, який заглу­шив зерно, а інше попадало на добру землю і, зійшовши, уродило стократно.

Ісус пояснює народу, що зерно — це Боже Слово. І не кожен, хто слу­хає, розуміє його. І приходить лука­вий і краде посіяне в серці. Посіяне на кам'янистому ґрунті — це той, хто слухає з радістю, та кореня не має, бо не постійний.

А посіяне в добрій землі — це той, хто слухає слово і його розуміє, і плід він приносить.

Притча про сіяча породила крила­тий вислів «Сіяти розумне, добре, вічне». Вона має численні інтерпре­тації у світовій літературі.

«Притча про блудного сина» роз­повідає про чоловіка, у якого було два сини. Батько поділив маєток між синами. Молодший син у далеких краях промарнував маєток. А як усе прожив, став бідувати, найнявся пас­тухом. І хотів він їсти, та й тих стручків, що свині їли, ніхто йому не дав. Тоді молодший син спам'ятався, що в батька його наймити хліба ма­ють надмір. І вирішив повернутися додому й покаятися, що согрішив. Батько, вгледівши сина, переповнив­ся жалем і став його цілувати. Син просив прощення в батька, що прогрішився і недостойний зватися його сином. Батько наказав своїм рабам принести найкращий одяг, одягти сина й заколоти відгодоване теля. Старший син прийшов з поля і, поба­чивши це, розгнівався на батька, бо за роки тяжкої роботи батько ніколи йому й козеняти не дав, щоб той улаштував забаву зі своїми приятеля­ми. Коли ж вернувся блудний син, то батько його радісно прийняв.

Батько відповів старшому синові, що він завжди з ним і все батькове — його. «Веселитися ж і тішитися тре­ба, бо цей брат був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся».

Глибинним духом божого всепро­щення сповнена ця притча. Вона за­кликає людей бути милосердними до тих, хто спіткнувся, вибачати й у цьому здобувати для душі своєї втіху й щастя.

Категория: Українська література | Добавил: referatwm
Просмотров: 668 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 4.5/2