Іваненко Дмитро Дмитрович (29.VII. 1904) — фізик-теорстик, доктор фізико-матс-матичних наук, професор. Народився в Полтаві. У 1927 р. закіїгчив Ленінградський універ¬ситет. Очолював відділ теоретичної фізики в Українському фізико-технічному інституті в Харкові, працював у Ленінградському фізико-технічному інституту, у науково-дослідних установах Томська, Свсрдловська, Києва. З 1943 р. — професор Московського університету, а з 1949 р. працює також в Інституті історії природознавства і техніки АН СРСР.

Основні напрями наукової діяльності: теоретична фізика, теорія гравітації, історія фізики. Після відкриття англійським фізиком Д. Чедвіком нейтрона, про що він повідомив у кінці лютого 1932 р. на сторінках анг. журналу "Nature", Іваненко 28 травня 1932 р. виступив на сторінках цього самого журналу із статтею "Гіпотеза про роль нейтронів", в якій уперше сформулював протонно-нейтронну модель ядра, нині загальновизнану. На початку 1934 р. разом з І.Є. Таммом заклали основи теорії ядерних сил, що груїггується па так званому обмінному характері дії нуклонів у ядрі.

Спільно з іншими розробив теорію електромагнітного випромінювання електронів великих енергій. Виконав важливі дослідження з теорії космічних злив. Багато зробив у галузі квантової теорії гравітації.