He spent his working hours in
hospitals and laboratories.
He went from home to his laboratory
every morning and went home from
his laboratory every night.
He sat in front of his fire and talked to
his wife.
He taught his son to swim and to fish.

It was life that did not seem to be
different from the life of the bank
manager or the office worker.
But it was not so.
The great work that he did was
done for the benefit of sick men and
women.
His discovery of penicillin did more to
help suffering mankind than anything
else for centuries.
When he died in 1955 his old friend
said: “…by his work he relieved more
suffering than any other living man”.

Олександр Флемінг, першовідкри
вач пеніциліну, народився у Шотла
ндії в 1881 році на фермі.
Він почав ходити до школи, коли
йому було п’ять років.
У 1895 році він виїхав у Лондон і вирі
шив присвятити своє життя медицині.
Спочатку Флемінг хотів стати хірур
гом, але потім зацікавився бакте
ріологією і вирішив зв’язати своє
майбутнє з дослідженнями.
Сер Олександр Флемінг вів життя,
що збоку не здавалося дуже наси
ченим.
Він проводив свій робочий час у лі
карнях і лабораторіях.
Щоранку він ішов з дому у свою ла
бораторію, а щовечора повертався
з лабораторії додому.
Він сидів перед каміном і розмов
ляв зі своєю дружиною.
Він учив свого сина плавати
і рибалити.
Це було життя, що, здавалося, мало
відрізнялося від життя банківського
керуючого чи службовця.
Але це було не так.
Величезна робота, проведена Олек
сандром Флемінгом, була зроблена
на благо хворих людей.
Його відкриття пеніциліну значно
більше полегшило страждання лю
дей, ніж щонебудь протягом сторіч.
Коли він помер у 1955 році, його ста
рий друг сказав: «…своєю роботою
він полегшив страждань більше,
чим хтонебудь інший у світі».