1. Оператори циклу.
Цикл — це процес виконання певного набору команд деяку кількість разів. Цикл реалізують або за допомогою конструкції if–goto, або, що значно ефективніше, за допомогою команд циклу. Є три види команд циклів: з параметром, з передумовою та з післяумовою.
1.1. Команда циклу з параметром (for)
Розглянемо команду циклу з параметром – for. Є два різновиди команди for. Розглянемо перший:
for < параметр >:=<вираз 1> to <вираз 2> do <команда 1>;

Тут параметр — це зміна цілого, символьного, логічного або перерахованого типу, а вирази 1 і 2 задають початкове та кінцеве значення параметра.
Дія команди. Параметрові циклу присвоюється значення виразу 1. якщо це значення менше-рівне, ніж значення виразу 2, то виконується команда 1. Після виконання команди 1 значення параметра автоматично збільшується на 1 і знову порівнюється зі значенням виразу 2 і т.д. Коли значення параметра стане більшим, ніж значення виразу 2, то виконується наступна після циклу команда.
Приклад. Нехай s=0. Після виконання команди циклу
for i:=4 to 6 do begin s:=s+і; z:=2*i end;
зміна s набуде значення 0+4+5+6=15, а зміна z — 12.
Розглянемо другий різновид команди циклу for:
for < параметр >:=<вираз 1> downto <вираз 2> do <команда 1>;

Ця команда діє як попередня, але крок зміни параметра є -1.
Приклад. Нехай s=0. після виконання команди циклу
for i:=6 downto 4 do begin s:=s+і; z:=2*i end;
зміна s набуде значення 0+6+5+4=15, а зміна z— 8.
Значення параметра в середині циклу змінювати не можна.

Приклад. Побудувати таблицю відповідності між унціями та грами, якщо 1 унція = 28,353495 г. Початкове значення кількості унцій (uncia), крок зміни (krok) цього значення та кількість рядків (kil) у таблиці задати самостійно у режимі діалогу.
program Mira;
uses Crt;
const line=’-------------------’;
var uncia, gramy, krok: real; i, kil: integer;
begin
clrscr;
write (‘Введіть початкове значення, крок зміни та’);
writeln(‘кількість рядків у таблиці’);
readln(uncia, krok, kil);
writeln; {Формуємо порожній рядок}
writeln(line); {Формуємо заголовок таблиці}
writeln(’Унції Грами’);
writeln(line);
for i:=1 to kil do {Виводимо таблицю на екран}
begin
gramy:=28.353495*uncial;
writeln(uncia:5:2,’ ’, gramy:10:6);
uncia:=uncia+krok;
end;
writeln(line); readln
end.
1.2. Команда циклу з передумовою (while) має вигляд
while < логічний вираз > do <команда 1>;

Дія команди. Доки значення логічного виразу істинне, виконується команда 1. Істинний логічний вираз описує умову продовження процесу виконання команди циклу.
Приклад. Нехай змінні x, s мають значення х=4, s=0. Після виконання команди
while x<=8 do begin s:=s+x; x:= x +1 end;
вони набудуть значень s=4+5+6+7+8=30, x=9
Приклад. Вивести таблицю чисел від 20 до 30, їхні квадрати та куби за допомогою команди можна while так:
i := 20;
while i <= 30 do
begin
writeln(i:4, i*i:6, i*i:8);
i :=i+1
end;
Приклад. Визначити дійсне додатне число а, для якого виконується співвідношення а/2=0 в комп’ютерній арифметиці дійсних чисел. Таке число характеризує нижню додатну межу типу даних real.
program MinRealNumber;
uses Crt;
var a : real;
begin
clrscr;
a := 1;
while a/2>0 do a := a/2;
writeln(’a =’, a); {Відповідь: а = 2.9Е-39}
readln
end.

1.3. Команда циклу з післяумовою (repeat) має вигляд
repit < команди > until < логічний вираз >;

Дія команди. Команди виконуються в циклі, доки значення логічного виразу не стане істинним. Істинний логічний вираз задає умову виходу з циклу.
Приклад. Нехай змінні x, y мають значення х=5, y=0. У результаті виконання команди
Repeat y:=y+x; z:=2*x-2 until x<=1;
Змінні у, z, x набудуть значень у=0+5+3=8, z=6, x¬=1.

2. Середовище програмування Turbo Pascal 7.0.

Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них одинакові.
Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0 такі: turbo.exe (основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl (бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежати від конфігурації), turbo.tph (допомога, 730 Кбайт), graph.tpu (модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).
Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe. У верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому — опис деяких функціональних клавіш.
Щоб активізувати (увійти в) головне меню, потрібно натиснути на клавішу F10. У розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:

File — для роботи з файлами;
Edit — для редагування файлу;
Search — для відшукання чи заміни заданого фрагмента тексту;
Run — для виконання програми;
Compile — для компіляції програми та створення ехе-файлу;
Debug — для налагодження програми;
Options — для конфігурування середовища;
Window — для конфігурування вікон і роботи з ними;
Help — для надання допомоги.

Потрібний пункт вибирають стрілками переміщення курсора, або мишкою і натискають на клавішу вводу. Можна скористатися комбінацією клавіш Alt+<висвітлена буква>: натиснувши й утримуючи клавішу клавішу Alt, натискають на клавішу з висвітленою буквою і відпускають обидві клавіші.
Розглянемо основні етапи, яких складається сеанс роботи.
1. Активізують головне меню (натискають на F10) і пункт File. Отримують додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо записувати так: F10 File New). Середовище переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. Набирають текст програми.
2. Для виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами редагування тексту, зокрема, такими комбінаціями клавіш для роботи з блоками (фрагментами) тексту:
Shift+стрілки — копіювати блок у буфер обміну;
Ctrl+Insert — перемістити блок з тексту у буфер;
Shift+Insert — вставити текст з буфера у позначене курсором місце основного тексту;
Ctrl+Del — вилучити виокремлений блок з тексту;
Ctrl+Y — вилучити рядок, де є курсор;
Ctrl+Q, Y — вилучити текст від курсора до кінця рядка;
Ctrl+N — вставити рядок;
Ctrl+PgUp — перейти до початку тексту;
Ctrl+PgDn — перейти до кінця тексту.
Опис перших чотирьох акордів можна побачити, активізувавши пункт головного меню Edit (Alt+E).
3. Якщо очевидних помилок немає, програму можна компілювати і виконати (F10 Run або за допомогою комбінації Ctrl+F9).
4. Якщо система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з помилкою. У верхньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст помилки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі редагування і помилку можна буде виправити. Тепер вдруге компілюють і виконують програму (натискають на Ctrl+F9). Виправляють наступну помилку у разі потреби і т.д.
5. якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна побачити у вікні результатів, для чого натискають на Alt+F5 або використовують засоби пункту Debug. Натиснувши після перегляду результатів на будь-яку клавішу, переходять в режим редагування програми.
6. Щоб для заданого pas-файлу створити exe-файл послідовно виконуємо F10 Compile Destination Disk. Натискають на Alt+F9 і в поточний каталог на диску буде записано exe-файл, який можна виконувати поза середовищем.
7. Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas, активізують F10 File Save As, якщо файлу дають нове ім’я, або (до) F10 File Save (достатньо натиснути F2) для зберігання файлу зі старим іменем.
8. Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10 File Exit або натиснути на клавіші Alt+x.
9. Для роботи з програмою, що є на диску, виконують F10 File Open або натискають F3. Отримаємо діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab переходимо в нижню частину вікна і вибираємо серед імен файлів потрібний файл, натискаємо на клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування.
10. Вікон з програмами може бути декілька. Переходити від однієї програми до іншої можна за допомогою клавіші F6. Щоб розкрити на весь екран чи згорнути вікно користуються клавішею F5. Зручно розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window. Щоб закрити активне вікно, натискають на Alt+F3 або клацають мишею на значку прямокутника в рамці вікна.
11. Якщо потрібна додаткова інформація, натискають на клавішу F1 і читають інформаційно-довідкові тексти про середовище і синтаксичні конструкції мови Турбо Паскаль.