| Главная » Файлы » Для учня/студента » Інформатика | [ Добавить материал ] |
Локальні мережі. INTERNET. Реферат
| [ · Скачать удаленно (356 Kb) ] | 30.07.2010, 14:59 |
| РЕФЕРАТ На тему: Локальні мережі. INTERNET. 1. Архітектура локальних мереж. Основні складові елементи мережної архітектури. Основними складовими елементами мережної архітектури є: адаптер, протокол, клієнт, сервер. Адаптер - це найнижчий рівень мережної архітектури, який забезпечує зв’язок між фізичним кабелем і операційною системою комп’ютера. Протокол - це набір угод і правил, які визначають тип, фізичні сигнали, їх послідовність в часі, алгоритми прийому, контролю і передачі повідомлень, а також склад службової інформації самих повідомлень. Сервер є, як правило, одною з визначальних ланок будь-якої локальної мережі - інструментом, який не проводити самостійні дії. Сервер за своєю суттю - це ідеальний засіб інтерактивної взаємодії людини з інформацією (звичайно, в електронному виді). Його функціональна суть полягає в тому, що серед взаємодіючих в локальній комп’ютерній мережі процесів виділяється деякий особливий процес, що називається серверним і фізично реалізований на сервері. Інші процеси називаються клієнтами. Клієнти посилають серверу повідомлення і чекають від нього реакції у вигляді зворотних повідомлень. Серверів може бути достатньо багато в мережі, і кожен з них може обслуговувати свою групу користувачів і управляти визначеними базами даних. Робочі станції, які підключаються до серверу, називаються клієнтами. Станції-клієнти - це комп’ютери на робочих місцях співробітників. Їх взаємовідношення показано на рис 8. Рисунок 1. Структура мережної архітектури. Термінальна архітектура мережі. Створення інформаційних систем в термінальній архітектурі з використанням майнфреймів (потужних електронно-обчислювальних машин, розрахованих на колективне використання) має значні історичні традиції. За кордоном і в нашій країні такі комплекси використовувалися на основі електронно-обчислювальних машин великої продуктивності. Перевагою цієї системи є централізована багатопоточна і багатозадачна обробка всієї інформації, що знаходиться в інформаційній системі. Це дозволяє оптимізувати використання дорогих обчислювальних ресурсів високої продуктивності центральної машини. При роботі майнфрейму кожному користувачу та кожному процесу виділяється комплекс інформаційних ресурсів для вирішення поставлених задач. Користувач може спілкуватися з машиною, як за допомогою швидкісних пристроїв вводу - виводу інформації, які належать даному комплексу на базі майнфрейму, так і через термінали, що під’єднані до центральної машини комплексу. Операційні системи мейнфреймів характеризуються стійкістю в роботі, захищеністю і ефективністю використання ресурсів пам’яті, центральних обчислювальних ресурсів та периферійними пристроями вводу - виводу інформації. Така архітектура з часу створення орієнтувалась на ефективне вирішення декількох (або багатьох) різних задач одночасно в режимі розділення часу, тому має розвинуті засоби захисту інформації і захисту від збоїв. Орієнтація операційних систем на роботу великої кількості (до декількох тисяч) користувачів визначила створення розвинутих і швидкісних телекомунікаційних засобів, вбудованих в операційну систему і апаратну частину мейнфреймів, підтримку всіх основних, в тому числі багатопотокових комунікаційних протоколів. Апаратна частина системи, яка розроблялася для можливості роботи без зупинок, відрізняється високою надійністю та стійкістю до відмов. Програмні продукти, що встановлюються тільки на центральну машину, дозволяють достатньо швидко і легко виконувати модифікацію і заміну без шкоди для користувачів системи. Недоліки термінальної архітектури мережі. В останній час, як свідчить світова практика, проходить переорієнтація основних споживачів на використання дешевих технічних рішень з використанням нових комп’ютерних технологій. Цей процес можна пояснити наступними причинами: 1. Створенням термінальної системи найчастіше приводить до монополізації постачальником первинної системи всіх послуг по їх розвитку. 2. Інтенсивний розвиток персональних комп’ютерів на основі високошвидкісних процесорних комплексів, насичення ними ринку інформаційних технологій призвело до появи недорогих конкурентних рішень. Зменшення цін на обчислювальні системи на базі потужних мікропроцесорів з одночасним підвищенням їх продуктивності і економічності енергоспоживання робить ці системи привабливими для широкого застосування в сферах, традиційних для мейнфреймів - банки, комунікації, фінансова діяльність, складні корпоративні системи. 3. Вдосконалення системного програмного забезпечення наближає персональні комп’ютери до майнфреймів по таких характеристиках, як продуктивність і надійність, підтримка багатозадачності і багатопоточності. Розробники прикладного програмного забезпечення та інструментальних пакетів, орієнтуючись на персонал менш кваліфікований, ніж у випадку мейнфреймів, випускають продукти краще орієнтовані на користувача і, конкуруючи між собою на широкому ринку, встановлюють на ці продукти ціни суттєво нижчі ніж на програмні продукти такого ж класу для монопольних виробників суперкомп’ютерних систем. Не заперечуючи важливої ролі суперкомп’ютерів, розробники та інтегратори сучасних інформаційних технологій орієнтуються на використання легко масштабованих і зручних у використанні систем на базі локальних обчислювальних мереж як загального, так і закритого доступу. У такому випадку мейнфрейми можуть розглядатися, як потужні файлові сервери, сервери глобальних баз даних або комунікаційні сервери цих мереж. Перспективи використання цих дорогих при придбанні та експлуатації обчислювальних мереж повинно розглядатися в строгій відповідності з реальною потребою в їх послугах. Однорангові локальні мережі. Існує два основні підходи до побудови локальних мереж: мережі типу клієнт - сервер і однорангові мережі. В мережах типу клієнт - сервер використовується виділений комп’ютер (сервер), на якому зосереджуються файли загального призначення і який може представляти різні додаткові ресурси для користувачів. Мережі, в яких комп’ютер одночасно може бути клієнтом і одночасно виконувати функції серверу для інших називаються одноранговими. В таких мережах виділені сервери не використовуються. Існує багато способів зв’язати персональні комп’ютери в єдиний обчислювальний комплекс. Найпростіший полягає в тому, щоб їх з’єднати через послідовні порти. В цьому випадку є можливість копіювати файли з жорсткого диска одного комп’ютера на інший, використовуючи програму із Norton Commander. Щоб отримати “прямий” доступ до жорсткого диску другого комп’ютера, почали розробляти спеціальні мережні плати (адаптери) і програмне забезпечення різного рівня складності. В простих однорангових локальних мережах функції виконуються не на серверній основі, а по принципу з’єднання робочих станцій одна з одною (кожен з кожним). Прикладом такої мережі є мережна операційна система Windows NT фірми MicroSoft. Ця мережна система призначена для комп’ютерів IBM PC, а також їх аналогів. Системи цього рівня надають можливість групам користувачів сумісно використовувати пам’ять на жорстких дисках і принтери, не закуповуючи спеціальні файлові сервери (файл-сервери) і дороге мережне програмне забезпечення. Кожний персональний комп’ютер однорангової мережі може виконувати функції, як робочої станції, так і серверу — режим визначає сам користувач. Мережна операційна система інсталюється на жорсткий диск. Установка мережних плат і з’єднань, як правило, не викликає труднощів навіть у некваліфікованих користувачів, оскільки вона детально описана в документації. Швидкість передачі даних в мережі достатньо висока. Такі мережі призначені для невеликих груп користувачів в офісах і установах. Це найпростіший режим функціонування локальних мереж, який передбачає, що кожна станція має свої власні ресурси, і при необхідності дозволяє проводити обмін інформацією. Одночасно з обслуговуванням користувача будь-який комп’ютер в одноранговій мережі може брати на себе роль серверу для інших робочих станцій, надаючи їм у користування свої ресурси. Технологія клієнт – сервер. Технологія клієнт - сервер, яка широко застосовується при роботі з базами даних в мережі, відома вже давно і найчастіше застосовувалась у великих організаціях. Сьогодні, з розвитком INTERNET, ця технологія все частіше приваблює погляди розробників програмного забезпечення, оскільки в світі нагромаджено величезну кількість інформації по різноманітних питаннях і найчастіше ця інформація зберігається в базах даних. Технологію клієнт - сервер можна описати наступним алгоритмом: • клієнт формує і посилає запит до бази даних серверу, вірніше - до програми, яка обробляє запити; • ця програма проводить маніпуляції з базами даних, що знаходяться на сервері, у відповідності з запитом, формує результат і передає його клієнту; • клієнт отримує результат, відображає його на дисплеї і чекає подальших дій користувача. Цикл повторюється до того часу, поки користувач не завершить роботу з сервером. Стандартне програмне забезпечення, що реалізує технологію клієнт – сервер, має хорошу масштабованість (ефективне використання нарощеного апаратного забезпечення), стійкість в роботі, захист від несанкціонованого доступу і потужність при роботі з великими проектами в галузі баз даних. Рисунок 2. Основні складові технології клієнт-сервер Рисунок 3. Принцип роботи технології клієнт-сервер На рисунку 10 показано, як працює технологія клієнт - сервер в загальному випадку під’єднання до глобальної комп’ютерної мережі. Конкретно все залежить від того, де знаходиться клієнт та сервер, і як клієнт під’єднаний до серверу. Користувач на клієнтському комп’ютері в програмі перегляду заповнює запропоновану форму або вибирає подальшу дію. Броузер (програма пошуку) по натиску однієї з кнопок на формі пересилає дані із заповненої форми або відображає заново отримані в результаті деякої операції. Не важливо, до якої з мереж під’єднаний клієнт. Він навіть може бути віддаленим користувачем і з’єднуватися по модему. Програма приймає дані, перевіряє їх і формує запит до монітора баз даних або отримує від нього результат. Отримавши запит, монітор опрацьовує його і тоді, якщо не сталося помилок обробляє і відправляє потрібні дані програмі. На диску сервера зберігається база даних, що модифікується по запиту клієнта. При такому режимі роботи забезпечується високий рівень безпеки бази даних як від збоїв обладнання і програм, так і від несанкціонованого доступу, висока продуктивність, навантаження на мережу падають, але зростають вимоги до серверу. 2. Побудова локальних обчислювальних мереж. Фізична основа для створення взаємозв’язків локальної мережі. Для створення будь-якої локальної, регіональної чи глобальної мережі формується спеціальна система комунікацій. Передача даних може проводитися по телефонних чи телеграфних каналах зв’язку. Найпростішим фізичним середовищем для використання є вита пара. Широке застосування витої пари пояснюється, по-перше, дешевизною самого фізичного носія, а по-друге, наявністю на багатьох об’єктах резервних пар в телефонних кабелях, які можуть бути виділені для передачі даних. До недоліків витої пари, як середовища передачі даних, відноситься погана захищеність від електричних перешкод, простота несанкціонованого під’єднання, обмеження на відстань (сотні метрів) і швидкість передачі даних (декілька сотень кілобіт в секунду), що забезпечується наборами тих або інших компонентів операційної підтримки. Багатожильні кабелі значно дорожчі від витої пари, хоча і володіють приблизно такими ж властивостями, але забезпечують більшу швидкістю передачі даних (за рахунок розпаралелювання процесу). Найрозповсюдженішим середовищем передачі даних в сучасних локальних мережах є коаксіальний кабель. Він простий по конструкції, має невелику масу і помірну вартість, і в той же час володіє хорошою електричною ізоляцію і кращою захищеністю від зовнішніх завад, допускає роботу на достатньо великих віддалях (сотні метрів - кілометри) і високих швидкостях (десятки мегабіт в секунду). Кращі електричні характеристики мають біаксіальні і триаксіальні кабелі. Характеристики продуктивності і вартості знаходяться в суперечливому взаємозв’язку. В останній час все частіше застосовуються волоконно-оптичні кабелі, які володіють низкою переваг. Вони мають невелику масу, здатні передавати інформацію з дуже високою швидкістю (більше 1 тис. Мбіт/с), нечутливі до електричних перешкод, складні для несанкціонованого під’єднання і повністю пожежо- і вибухобезпечні. В той же час з ними зв’язаний ряд проблем: складність технології зрощування, можливість передачі даних тільки в одному напрямку, висока вартість модемів та інші. Радіосередовище в локальній обчислювальній мережі мало використовується через екранованість будівель, обмеження юридичного плану і нижчі швидкості передачі, які характерні для цього середовища. Основна перевага радіоканалу - відсутність кабелю і, значить, можливість обслуговування мобільних станцій. Апаратне забезпечення розгортання мережі. Найперспективнішим видом побудови корпоративних комунікаційних рішень для розподілених по великій території країни організаційних структур є система телефонного зв’язку та регіональні мережні рішення із загальним доступом на цій же основі. В наш час система міжміського зв’язку дозволяє набирати номер абонента без участі операторів з використанням єдиних міжміських кодів, що дозволяє організовувати по комутаційних каналах автоматизований обмін інформацією через комп’ютери, які обладнані телефонними модемами і відповідним прикладним комунікаційним програмним забезпеченням. У цьому випадку швидкість передачі інформації досягає від 1200 до 28000 бод і більше (у виділених каналах зв’язку швидкість передачі даних може досягати 1,5Мбод). Ефективність мережі може бути значно підвищена за рахунок використання допоміжного апаратного забезпечення: • мостів (bridge), що пропускають пакет інформації з одного свого порту на інший лише в тому випадку, якщо його відправник і адресат не знаходяться в одному сегменті мережі; • маршрутизаторів (rounter), що керують маршрутом передачі пакету інформації; • розподілювачів (hub), багатопортових активних елементів, що здатні здійснювати складніші операції з потоками інформації, зокрема, підсилення сигналу і фільтрацію шумів, а також контроль за станом пристроїв, під’єднаних до портів; • ключів (switch), що забезпечують передачу пакету інформації між будь-якими двома портами, що збільшує у відповідну кількість разів пікову пропускну здатність мережі. У випадку значного трафіку інформаційного обміну між віддаленими абонентами чи технологічною необхідністю в найкоротші терміни встановити з’єднання між учасниками такого обміну може використовуватися виділена лінія зв’язку, яка збирається кросуванням на фізичному рівні та існує постійно, незалежно від наявності чи відсутності передачі інформації. У цьому випадку міжміська та міська (районні) телефонні організації виділяють канальні ємності в постійне використання на умовах договору аренди. Враховуючи значну вартість аренди таких каналів, їх потрібно використовувати лише при необхідності, підтверджуючи техніко-економічним обгрунтуванням. Варіантом роботи комунікаційної системи по виділених каналах зв’язку є участь організації і її віддалених філіалів в роботі регіональної чи глобальної банківської комп’ютерної мережі. Якість фізичних каналів зв’язку, які автоматично виділяються системою при з’єднанні абонентів під час проведення інформаційного обміну по комутаційних каналах телефонного міжміського зв’язку, суттєво впливає на стабільність характеристик передачі інформації. Слід враховувати, що велика протяжність ліній зв’язку, значна кількість проміжних з’єднань на лінії, фізична зношеність обладнання та ліній передач на окремих ділянках суттєво зменшують надійність телефонного модемного зв’язку по комутаційних каналах. Сучасні системи зв’язку на основі якісних модемів та спеціалізованого комутаційного прикладного програмного забезпечення здатні забезпечити роботу в режимі реального часу на маршрутизованих віртуальних каналах передачі даних, в тому числі з захистом інформації від несанкціонованого доступу під час передачі даних. Найпоширеніші види локальних мереж. Найпоширенішими видами локальних мереж є ArcNet, Token Ring, Ethernet. Мережі Ethernet, користуються найбільшою популярністю, забезпечують високу швидкість передачі даних і надійність. В цій мережі використовується топологія “спільна шина” - тому повідомлення, яке відправляється однією робочою станцією, одночасно приймається всіма іншими станціями, які під’єднані до даної шини. Але оскільки повідомлення містить конкретні адреси станцій відправника і адресату, то інші станції це повідомлення ігнорують. Перед початком передачі робоча станція визначає, чи вільний канал чи ні. Якщо канал вільний, тоді станція починає передачі. Мережі типу Ethernet є найбільш розповсюдженими. Крім того, мережу Ethernet фірми Xerox можна вважати предком всіх локальних мереж, оскільки це була перша діюча мережа фірми Xerox, яка з’явилась в 1972 році. Вдалі проектні рішення швидко зробили її популярною, особливо після того, як навколо проекту Ethernet об’єднались фірми DEC, Intel і Xerox (DIX). В 1982 г. ця мережа була прийнята в якості основного стандарту, спочатку комітетом IEEE802, а потім — асоціацією ЕСМА (European Computer Manufactures Association). Мережі цього виду мають топологію типу “шина”. Середовищем передачі є коаксіальний кабель опором 50 Ом. Швидкість передачі інформації - 10 Мбіт/с. Метод доступу — недетермінований, CSMA/CD. Максимальна, теоретично можлива довжина таких мереж не може перевищувати 6,5 км, а на практиці складає біля 1 - 1,25 км. Ці обмеження зв’язані з особливостями методу доступу. Вузли мережі є рівноправними і під’єднуються до загального кабелю, завдяки якому всі вузли практично одночасно “чують” передавану по ньому інформацію. Але отримує її тільки той вузол, якому вона адресована. Мережа Ethernet складається з окремих сегментів, з’єднаних спеціальними повторювачами для підсилення сигналів при міжсегментних переходах. Специфіка методу CSMA/CD накладає відомі обмеження на реалізацію продуктів на цих мережах і їх застосування. При великій кількості станцій і їх інтенсивній роботі імовірність виникнення колізій різко зростає, а коефіцієнт корисної дії мережі зменшується. Довжина даних в пакеті передачі Ethernet може складати від 64 до 1518 байт. Існує два варіанти пакету Ethernet: • “товстий” Ethernet (Thick Ethernet). Він базується на застосуванні для передачі спеціального товстого коаксіального кабелю діаметром біля 2,5 см. • “тонкий” Ethernet (Thin Ethernet). Цей варіант Ethernet будується на основі класичного тонкого коаксіального кабелю марки RG-58A/U. Достатньо розповсюдженими мережами типу Ethernet для персонального комп’ютера є мережі Ethernet фірми 3Com (США) і Novell Ethernet фірми Novell (США). Ці мережі допускають застосування у різних офіс - системах. Широко розповсюджені мережі виду Arcnet, хоча для них не вироблені світові стандарти. Вони розроблені фірмою Datapoint ще на початку 70-их років. Встановлення мереж цього виду є найдешевшим. Ці мережі мають зіркоподібну топологію. Одна з робочих станцій створює спеціальний маркер (повідомлення спеціального вигляду), який послідовно передається від однієї станції до іншої. Якщо станція передає повідомлення іншій станції, вона повинна дочекатися маркера і додати до нього повідомлення з адресами відправника і місця призначення. Коли пакет дійде до станції призначення, повідомлення буде “відчеплене” від маркера і передано станції. Мережна технологія Token Ring була запропонована фірмою IBM ще в 1969 році, задовго до появи персональних комп’ютерів. Технологія Token Ring використовує топологію кільця. Мережі цього типу досить дорогі. Вони отримали розповсюдження в основному на великих підприємствах і в банках, де вимагаються стійкі до відмов локальні обчислювальні мережі. Ця мережа також використовує маркер, який передається від однієї станції до іншої. У цьому маркері робочим станціям можна присвоювати різні пріоритети. При використанні методу Token Ring маркер переміщується по кільцю, даючи послідовно розміщеним на ньому станціям право на передачу. Якщо комп’ютер отримує пустий маркер, він може заповнити його повідомленням будь-якої довжини, але лише на протязі того проміжку часу, який відводить спеціальний таймер під час розміщення маркера в цій точці мережі. Кожна послідовно розміщена станція копіює і передає далі повідомлення. Функцію виводу повідомлення з мережі виконує станція, яка і передала його, тим самим забезпечується підтвердження факту передачі повідомлення. Стратегія вибору локальної мережі. Вибір прикладної системи повинен грунтуватися на вимогах програмного і технічного середовища. Тому прикладне забезпечення накладає обмеження на вибір загальносистемного програмного і апаратного забезпечення, а також до пропускних потужностей мережі. Встановлення локальної обчислювальної мережі попередньо вимагає: 1. ознайомлення з предметною ділянкою; 2. вибір мережної операційної системи; 3. пропозицію комп’ютерному та комунікаційному обладнання. Вибір стратегії локальної обчислювальної мережі – задача з багатьма невідомими, вирішення якої вимагає врахування декількох суперечливих критеріїв. З однієї сторони, мережа повинна бути настільки потужною, щоб забезпечити клієнтам широкий спектр послуг, з другої – достатньо економічною, щоб витрати на її створення і експлуатацію не перевищували доходів від її впровадження. Мережа повинна бути простою, масштабованою, легко адміністрованою, і в той же час достатньо функціональною. Проект навіть невеликої мережі вимагає ретельної підготовки для того, щоб уникнути рішень, які в подальшому можуть бути перешкодою для розвитку мережі у зв’язку з ростом організації або зміною мережних прикладних програм. Насамперед потрібно визначити, які програмні засоби використовуватимуться і напрямок їх можливої еволюції. Планування складних комплексів робіт і управління ними в організації вимагають створення уніфікованих процедур і прийомів, які підвищують якість управління і надійність реалізації, що можливо лише при використанні сучасних інформаційних технологій. Тому потрібно визначитись, чи забезпечити розподілений доступ до файлів та ресурсів загального користування, чи потрібно підтримувати технологію багатокористувацької бази даних. Чи потрібні електронна пошта, доступ до INTERNET, Web-сервер? Як мережа буде пов’язуватися із зовнішнім світом. Чи достатньо для цього комутаційних (наприклад, телефонних) каналів чи необхідна виділена лінія. Наступним кроком повинна бути оцінка розмірів мережі. Необхідно визначити кількість користувачів, інтенсивність роботи з мережею кожного з них, і при можливості розбити їх на групи у відповідності з використовуваними мережними функціями і програмними засобами. Потрібно оцінити зростання трафіку, який може бути викликаний як збільшенням обсягів поточної інформації або зміною її характеру, так і під’єднанням нових користувачів. Також необхідно передбачити безпроблемне нарощування мережі в рамках вибраної технології. Структура більшості сучасних організацій передбачає наявність географічно розподілених структурних одиниць. Найчастіше можна виділити такі компоненти: • центральний офіс; • регіональні відділення; • віддалені офіси; • віддалені клієнти. В такій ситуації гостро постає питання вибору способу організації взаємодії цих компонентів та підтримки єдиного інформаційного простору. Складність розподіленої інформаційної мережі, яка реально створює фізичне середовище для функціонування інформаційної системи менеджменту, полягає не тільки у забезпеченні безвідмовних, високопродуктивних каналів зв’язку, але й у вирішенні ряду чисто технологічних та загальноорганізаційних задач. Пропонована концепція побудови інформаційного середовища організації полягає в наступному: • по-перше, інформація концентрується згідно з визначеним тематичним розділом в окремих пунктах збору, обробки та зберігання у службах, відповідальних за її представлення; • по-друге, програмні функціональні засоби для обробки розташовуються в місцях безпосереднього застосування їх користувачами; • по-третє, для роботи програмні засоби користувачів використовують дані з пунктів концентрації інформації, які отримуються через засоби комунікації. Сучасна стадія розвитку локальних обчислювальних мереж характеризується майже загальним переходом від окремих, як правило, вже існуючих, мереж окремих підрозділів чи філіалів, до мереж, що охоплюють всю територіально рознесену організацію (підприємство. фірму, компанію) і об’єднують різноманітні обчислювальні ресурси в єдиному інформаційному середовищі. Такі мережі називаються корпоративними. Основні показники оцінки локальної обчислювальної мережі. При оцінці локальної комп’ютерної мережі потрібно провести комплексну оцінку по наступних позиціях: I. Основні характеристики: • Вартість - це витрати на створення фізичної основи комп’ютерної мережі, придбання програмного забезпечення та підтримку експлуатації. • Надійність - це можливість знаходження і виправлення помилок, мінімізація відмов, як апаратної частини, так і прикладного забезпечення. • Ремонтопридатність - це властивість реєстрації, локалізації та усунення несправностей. II. Допоміжні інформативні характеристики: • Захист по доступу - це використовувані методи захисту від несанкціонованого доступу до інформації. • Захист від втрат - це засоби забезпечення гарантій передачі інформації. III. Сервісні характеристики: • Зв’язність - це розмір блоків інформації, що передаються, максимальна віддаль між окремими системами, швидкість передачі. • Доступність - це властивість доступу до ресурсів, багатоканальність. • Перетворення - це забезпечення сумісної роботи абонентів, що працюють в системах з різними характеристиками. Під’єднання до INTERNET. Для під’єднання в мережу INTERNET, як правило, використовується два типи мережних комп’ютерів: мережний термінал і мережна робоча станція. Перший дозволяє користувачеві прямий доступ в INTERNET. Мережна робоча станція передбачає розподіл розрахунків як на сервері, так і на робочих станції, тобто, є, по суті, розвитком технології “клієнт-сервер“. Основна ідея розподілу обробки даних полягає в тому, що декілька компонентів мережі (комп’ютерів або ж процесів) кооперуються для виконання одної задачі. З початку 90-х років саме така архітектура стає найпопулярнішою для реалізації інформаційної системи організації. Це викликано як специфікою сучасних організацій (територіальна розкиданість, необхідність тісної інтеграції між замовником та партнерами, різке збільшення обсягів та джерел інформації), так і конкретними перевагами розподіленої архітектури (оптимізація розподілу ресурсів, спрощена адаптація до нарощення апаратного забезпечення, можливість інтеграції з існуючими системами, підтримка мобільних та віддалених споживачів, спрощення адміністрування та супроводження системи, відносно низька вартість всього проекту). В середині 90-х років в зв’язку з вибухоподібним поширенням INTERNET та проникненням відповідних технологій в організації особливо посилилася тенденція застосування саме розподілених інформаційних технологій. Адже будь-яка інформаційна система, з’єднана з INTERNET, фактично є структурною одиницею цієї глобально розподіленої інформаційної супермагістралі. Спроектована розподільча архітектура інформаційної системи може бути реалізована класично (у виді системи “клієнт-сервер“), або ж на базі Web-технології (у вигляді Intranet-мережі чи Internet-мережі). Менеджерам, як кінцевим споживачам, для безпроблемної роботи в інформаційній системі менеджменту не важливо, що стоїть за конкретною її реалізацією. Споживач у відповідності з своїми правами і обов’язками повинен мати доступ зі свого робочого місця в загальнокорпоративну мережу інформації до електронного документообігу, розподілених баз даних, офісних прикладних пакетів (текстових процесорів, електронних таблиць) та спеціалізованих інформаційних систем, і, нарешті. в ІNTERNET-мережі до публікацій на спеціалізованих серверах, електронної пошти, дошок оголошень, служб новин. Використання високорівневих можливостей (наприклад, цифрового телебачення, конференц аудіо-, відео- зв’язку) переважній більшості кінцевих корпоративних споживачів абсолютно не потрібні. Дуже часто для побудови внутрішньоорганізаційних зв’язків замість локальних обчислювальних мереж може використовується Intranet-технології, що дозволяє зекономити значні ресурси. При формуванні комплексу технічного забезпечення необхідно дотримуватися наступних принципів: • відповідність технічних можливостей комплексу технічного забезпечення поставленим задачам; • мінімізація витрат на формування комплексу технічного забезпечення; • забезпечення необхідної надійності функціонування системи; • врахування розвитку автоматизованої системи, пов’язаного із збільшенням потреб по обробці інформації; • забезпечення можливості взаємодії з іншими автоматизованими системами. Рекомендації до побудови Web – вузла організації. З появою внутрішнього Web-серверу організація отримує нову систему внутрішніх комунікацій. Ця система об’єднає співробітників в єдиний виробничий колектив. Останнім часом організації отримали змогу створювати власні Web – вузли. Основна мета Web – вузла це поширення потрібної інформації і її представлення у зручному вигляді для аудиторії, для якої вона призначена. При розробці Web – вузла насамперед потрібно: • чітко визначити пріоритети проекту, а також вказати, що слід робити відвідувачу – здійснити покупки, збирати відомості чи ознайомитися з новинами; • скласти план розподілу інформації по Web – сторінках та блок схему сценарію, що описує передбачувану поведінку відвідувача; • описати інформаційні потреби персоналу, для якого призначена інформація Web – вузла; • чітко описати структуру навігації по Web – вузлу та надати відомості про інші важливі компоненти. Оцінка Web – вузла повинна виходити з тих позицій, наскільки добре можна знайти відповіді на такі питання: чим займається організація та де вона розміщена, для кого призначена інформація, яке призначення цього вузла, наскільки актуальна представлена інформація. Згідно поради спеціалістів кількість представлених тематичних розділів не повинна перевищувати п’яти. При супроводі Web – вузла потрібно передбачити також порядок супроводу : • в чиї обов’язки входить перевірка та видалення застарілих даних; • хто повинен узгоджувати інформацію, підготовлену різними підрозділами, відповідати за однотиповість представлення інформації та відповідності встановленому стилю; • хто постійно обновлятиме чи змінюватиме відомості Web – вузла, відповідатиме за актуальність та новизну інформації; • хто слідкуватиме за змінами вимог користувачів і відповідно корегуватиме зміст Web – вузла; • хто відповідатиме за правильність набраної інформації та відсутності граматичних та синтактичних помилок; • хто буде відповідати за встановлення на кожній Web –сторінці дати останнього оновлення. На Web – вузлі відкритому для всіх відвідувачів INTERNET бажано розміщати наступну інформацію: • детальні відомості про продукцію чи послуги, які надає організація; • дані, що потрібні для самообслуговування споживачів (наприклад, опис продукції, інструкції для її використання, список питань, які найчастіше задаються відвідувачами); • інформаційний бюлетень, який містить повідомлення про корпоративні події, обсяги продаж, плинні розробки, а також інші відомості, які потрібно донести до замовників, партнерів, споживачів; • інтерактивні каталоги продукції, інформацію про їх замовлення і систему оформлення замовлень • архіви матеріалів, що опубліковані вашою фірмою; • відомості про вакантні робочі місця; • бібліотеки прес-релізів або списки партнерів чи замовників; • інформація для акціонерів. На Web – вузлі відкритому для співробітників фірми бажано розміщати таку інформацію: • дані про структуру фірми та її керівництво; • інформацію про перспективи та напрямки розвитку фірми;; • повідомлення про плани і стан поточних проектів; • відомості про наявність вакансій та інтерактивні бази даних для збереження заяв; • фінансову інформацію про фірму; • посилання, що вказують шляхи до бухгалтерської звітності фірми (до звітів про витрати, замовлень про поставки, і т.д.); • програмні засоби та інформацію до них; • відомості про службовців (наприклад, список телефонів працівників); • практичні поради; • інформаційний бюлетень, підготовлений співробітниками підприємства з ілюстративними даними. Застосування Intranet-технології змінює принцип споживання інформації. Здійснюється перехід від жорсткого примусового розподілу інформації до гнучкого отримання потрібної користувачу інформації по “запиту”. В структурі організації у співробітників виділяється дві основні функції по відношенню до інформаційної системи - публікування інформації та її споживання. Конкретний розподіл і реалізація цих функцій залежить від конкретної організації. Загальним є те, що на Web-сервері організації публікуються гіпертекстові HTML-документи, доступ до яких регламентований у відповідності з повноваженнями користувачів. Вони можуть переглядати їх за власним вибором а також здійснювати пошук необхідної їм інформації по ключових словах. Можливості співробітників збільшуються, а отримання інформації стає їх власною ініціативою. Збільшується швидкість взаємодії, прискорюються виробничі процеси, що в кінцевому результаті приводить до суттєвої економії часу співробітників. Орієнтовні капітальні витрати для створення локальної мережі. Кожен з вказаних принципів накладає ряд обмежень на формування комплексу технічного забезпечення. Так, відповідність технічних можливостей комплексу технічного забезпечення поставленим вимогам передбачає необхідну швидкодію комп’ютерів та наявність периферійного обладнання, тощо. Комплекс технічних засобів є основною частиною технічного забезпечення інформаційної системи менеджменту. Це сукупність пристроїв, які реалізують ті чи інші функції обробки даних в системі. Капітальні витрати на створення інформаційної системи менеджменту складаються з витрат на придбання обладнання, його встановлення, а також витрат на ремонт необхідних будівель і споруд. Експлуатаційні витрати за рік відображатимуть суму витрат, необхідну для нормального функціонування інформаційної системи менеджменту на протязі одного року і складаються з трьох комплексних статей: * адміністративно-управлінські витрати; * загально-господарські витрати; * витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Типові капітальні витрати на придбання комплексу технічного забезпечення і створення інформаційного середовища в організації приведені в таблиці. Таблиця 1. Капітальні витрати на придбання комплексу технічного забезпечення і створення інформаційного середовища інформаційних систем менеджменту. Статті витрат Сума Примітки Вартість основного обладнання Y Вартість допоміжного обладнання 0.1 Y 10% вартості основного обладнання Витрати на монтаж і налагодження обладнання 0.1 Y 10% вартості основного обладнання Витрати на транспортування обладнання 0.04 Y 4% вартості основного обладнання + допоміжного обладнання Вартість реконструкції площ 18 S 18$ за кожен м2 ,площі S Всього : 1.24Y+18S Мережі Intranet для організацій. Витоки створення мереж Intranet. До середини 90-х ро | |
| Просмотров: 452 | Загрузок: 146 | | |