Реферат на тему:

Україна у складі
СРСР: 1917 – 1991 роки

І.

Великій Жовтневій соціа­лістичній революції належить виз­начне
місце в історії людства. Це -  галерна подія XX сторіччя.
Успіх революції що перервала капіта­лістичний  
шлях,   визначався об'єктивною
неминучістю розвит­ку Росії,  яка
відкинула західні варіанти  розвитку  і  
відкрила простір соціалістичному шляхові. Вона була більш закономірною,
аніж  всі 
попередні   революції Європи,
«Ленін виявився геніаль­ним стратегом і тактиком рево­люції. Як стратег він
ніколи не ви­пускав з уваги кінцеве завдання революції - соціалізм, як тактик
зумів забезпечити реалізацію цієї стратегії 
в  незмірно  складних політичних і економічних умовах», -   писав  
канадський   професор політології
Олег Арин.

Днем перемоги Жовтневої революції стало 7 листопада (25
жовтня за старим стилем) 1917 р,, коли у Петрограді відбулося збройне
повстання. У той же день Центральна Рада прийняла ІІІ-й Універсал, у якому не
можна бачити лише те, що Україна про­голошувалася Народною Рес­публікою, -
соціально-економічна програма Універсала була відповіддю української буржуазії
на революцію.

Увечері того ж жовтневого дня відкрився ІІ-й
Всеросійський з’їзд Рад, який проголосив вста­новлення Радянської влади,
прийняв історичні декрети про мир, про землю і створив перший Ра­дянський уряд
- Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. На з'їзді від України були
126 делегатів, котрі представляли 69 місцевих Рад. Більшість з них висловилась
за перехід влади до рук Рад. Цей факт спростовує твердження українських
націоналістів про те, ніби на ІІ Всеросійському з їзді Рад Україна не була
представлена І що його рішення для неї не були обов'язковими.

Звістка про перемогу революційних сил у Петрограді швидко
сягла України. Вона, вик­ликала величезний підйом широ­ких мас. Слідом за
Петроградом робітники й солдати на чолі з більшовиками заявили про перехід
всієї влади до Рад у Луганську, Макіївці, Горловці, Щербиновці, Дружківці,
Крама­торську та Інших містах Донбасу, у ряді районів прифронтової пол­оси.
Революційний героїзм у бо­ротьбі за владу Рад виявили тру­дящі Києва, Харкова,
Катеринос­лава та інших міст.

11-12 (24-25) грудня 1917 р. у Харкові  відбувся 1-й Всеукраїнський з’їзд Рад, який,
виражаючи волю трудящих України, прийняв історичне рішення про створення
вільної, суверенної Радянської держави. «Влада на території" Української
республіки, - говорилось у пос­танові з їзду, - віднині належить виключно Радам робітничих,  со­лдатських і селянських депута­тів...
Україна оголошується Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депу­татів».

З'їзд оголосив Центральну Раду поза законом, а всі її пос­танови
й розпорядження -недійсними, прийняв рішення про встановлення федеративно­го
зв’язку Радянської України з Російською Радянською респуб­лікою. Український
народ вперше в історії знайшов народну державність. Створення Україн­ської
Радянської Республіки зустріло загальне схвалення в Радянській Росії, В. І.
Леніна.

У практиці відносин між РРФСР і УСРР вперше був втілений
у життя новий тип відносин між радянськими республіками - об єднання в
соціалістичній федерації за при­нципами рівноправ’я націй, братської
співдружності в інтере­сах спільної боротьби.

Після 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад співвідношення сил
змінилося на користь революційних. 27 грудня 1917 р. робітники і солдати
Катериносла­ва піднялись на збройне повстання й встановили Радянську владу. 14
січня 1918 р. вона була проголошена в Одесі, а 26 січня - у Києві, після
визволення міста від гайдамаків.

30 січня 1918 .о. Радянський уряд України переїхав з
Харкова до Києва. А у лютому Радянська влада запанувала майже на всій території України, центральна
Рада зазнала військової й політичної поразки.

Співробітництво і взаємодопомога братських радянських
республік допомогли відстояти у вогні громадянської війни заво­ювання Жовтня.
Робітники, солда­ти, селяни підтримали більшовиків, котрі зуміли виграти
громадянську війну, хоча білі армії в її ході спиралися на допомогу
14-тиіиоземних держав.

Переможне закінчення грома­дянської війни, розгром
Іноземних інтервентів створили умови для переходу до мирного соціа­лістичного
будівництва.

II.

Інтереси соціалістичного будівництва настійно вимагали об
єднання всіх ресурсів радянсь­ких республік - і всі вони тісніше згуртовувались
навколо РРФСР.

Радянська Україна була од­ним з Ініціаторів створення
СРСР. Делегати VII Всеукраїнського з їзду Рад, який зібрався 10 груд­ня 1922
року в Харкові, отримав­ши телеграму 6. І. Леніна: «Вітаю Відкриття
Всеукраїнського, з їзду Рад. Одним з важливих: питань, яке доведеться
розглянути з'їзду, є питання про об'єднання республік», одностайно підтри­мали
ленінську ідею створення СРСР.

30 грудня 1922 р. І Всесоюз­ний з'їзд Рад, що відбувся у
Москві, прийняв Декларацію і Со­юзний договір про створення багатонаціональної
держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік на принципах добро­вільності,
повного рівноправ’я, суверенітету й співробітництва.

Створення СРСР стало одним з вирішальних факторів, які за­безпечували
сприятливі умови для створення суспільства на соціалістичних засадах з метою прискореного
соціально-економічного й культурного ро­звитку, зміцнення оборонного потенціалу
країни в умовах капіталістичного оточення. Вели­чезні перспективи відкрилися пе­ред
Україною. У результаті здійснення курсу на соціалістичну індустріалізацію,
колективізацію сільського господарства і куль­турну революцію, зміцнення
багатонаціональної держави на місці колишньої Російської Імперії була створена
одна з наймогутніших держав світу. У1937р. СРСР посідав по промисловому
виробництву перше місце в Європі І друге в світі після США. (Нагадаємо, що, в
1913 р. Росія за загальним обсягом промислового виробництва посідала 5-е місце
в світі після США, Німеччини, Англії, Франції). На цей час глибокі зміни
відбулися в економічному, культурному житті країни, соціально-класовій струк­турі
радянського суспільства, економічною основою якого ста­ла суспільна власність
на засоби виробництва. Утвердився соціа­лістичний спосіб виробництва. Однак
справі будівництва соціалізму в СРСР багато шкоди завдало те,, що на рубежі 1928-1929 рр. Й.
Сталін, його на­йближче оточення і ті, хто його підтримував, здійснили відхід
від ленінської концепції і ленінських принципів будівництва соціа­лістичного
суспільства. У країні утвердилась командно-адміні­стративна система з вольовими
методами керівництва, відбулась деформація суспільства. Наслідки цього відомі,
і це тема для окре­мої розмови.

Трудящі Української РСР за­вдяки допомозі інших союзних республік домоглись величезних
успіхів у соціалістичному будівництві. Створювались нові Фабрики й заводи,
виникали й розвивались нові галузі промис­ловості, здійснювався перевод
народного господарства на нову технологічну основу. На кінець другої п'ятирічки
на ""нових і повністю реконструйованих ста­рих підприємствах
випускалося чотири п'ятих всієї промислової продукції.

Як і будь-які революційні пе­ретворення, в гострій
боротьбі проходила в Україні колекти­візація сільського господарства. У 1927 р.
був взятий курс на даль­ший розвиток усіх форм коопе­рації, що відповідало
потребам радянського суспільства, інтере­сам робітничого класу і трудово­го
селянства. Передбачався пос­туповий перехід до колективної обробки землі. Однак
у 1929 р. керівництво партії і держави на чолі 
Й. Сталіним відкидають цей курс, що приводить до ви­никнення труднощів,
перегинів, помилок у колгоспному будівництві і в Україні. Автор повністю
погоджується, з тією критикою цих помилок і зловживань, яка була на сторінках
дру­кованих органів. Разом з тим слід сказати, що завдяки конкретній роботі зі зміцнення
колгоспів, підвищення їх ефективності було створено потужну
матеріально-технічну базу  колгоспного
ладу. Досить сказати, що в 1940 р. на озброєнні колгоспів, радгоспів, МТС було
близько 100 тисяч тракторів, більше 33тїїсяч-комбайнів, майже 35 тисяч ватажних
автомашин.

У ході здійснення культурної революції необхідно було ліквідувати неписьменність, яка
складала в Україні високий відсоток, особливо у сільській місцевості. На кінець
другої п'ятирічки неписьменність в Україні практично була ліквідована, у вузах
навчалось більше 100 тисяч студентів, відкривались нові школи, клуби,
бібліотеки, працювало більше 200 науково-дослідницьких установ.

Наприкінці сорокових років Українська РС° у складі
Радянсь­кого Союзу за своїми еконо­мічним, технічним, науковим потенціалами
вважалася однією з найбільш розвинутих країн Європи. У цей час 92% всієї промис­лової
продукції України виробля­лось на нових і реконструйованих підприємствах.
Виробництво електроенергії збільшилось у 24 ризи, а випуск машин – у 42 рази у порівнянні
з 19І7 раком. З виробництва металу і машин Україна перевершила такі розвинені
держави як Франція і Італія, з виплавки чавуну - всі країни Європи, за винятком
Німеччини.

Є над чим поміркувати, чи не так?

Міфи націонал-демократів про те, що Радянська Росія «гра­бувала»
Україну, не витримують ніякої критики. Цих величезних успіхів Українська РСР досягла у складі
Союзу РСР завдяки героїчній праці народу республіки, йдучи шляхом Жовтня й
соціалізму.

ІІІ.

Сила єдності братських народів не раз виявлялась на
крути* поворотах історії. З особ­ливою переконливістю це показа­ла Велика
Вітчизняна війна.

З боку фашистської Німеч­чини та її союзників війна мала
несправедливий, загарбницький характер, з боку Радянського Со­юзу вона була оборонною,
анти­фашистською, найбільш справед­ливою зі всіх воєн, які знала історія. Ця
війна  була серйозним екзаменом на
життєздатність соціалістичного ладу, на міцність багатонаціональної держави. На
їх захист піднялись усі. Вперше у бій пішло й покоління, народжене Жовтнем і виховане
радянським ладом.

Український народ пам'ятає страхіття   цієї 
жахливої  війни, жорстокий  окупаційний фашис­тський  режим. 
Доля  України вирішувалась біля
стін  Москви, І на берегах Волги й
Дніпра, на Курській дузі... Запеклі битви за ^визволення  України почались восени  1943 р. на Луганщині. А 8 жовтня І944 р. був
визволений останній населений пункт - село Лавочне Львівської області.  2.8 жовтня 1944 р. завершилось виз­волення
Від гітлерівців Закарпат­тя, населення якого висловилось за  возз’єднання 
з Радянською Україною. Цим актом, як і повер­ненням в лоно вітчизни
Західної України в 1939 р. і Північної Буко­вини в 1940 р., український народ
здійснив свою вікову мрію І про  
возз'єднання   всіх  своїх споконвічних земель у єдиній Українській державі. Саме
таку територію успадкувала незалежна Україна, і цей Історичний факт слід
пам'ятати всім нинішнім політикам різних орієнтацій, перш за все західного
регіону.

Історичний досвід переконли­во показав, що тільки
спільними зусиллями народи колишнього Радянського Союзу змогли відстояти від
гітлерівських загарбників свою свободу і незалежність, право на життя.
Натхненником і організатором перемоги у Великій Вітчизняній війні була партія
комуністів.

Величезна сила радянського патріотизму і дружби народів на­очно
виявилась в період відбудови зруйнованого народно­го господарства республіки.
Рани війни були настільки тяжкі, що, здавалось, потрібні десятки літ, щоб їх
вилікувати. Адже в руїнах лежало 714 міст, 28тисяч сіл, були знищені тисячі
промислових підприємств, близько 40% жилих будівель. На допомогу Україні
прийшла вся країна. Тільки в 1946-1948 рр. з Російської Феде­рації й інших
братських республік надійшло більше 45 тис, верстатів і обладнання, десятки
тисяч тонн металу і т. д. З 6.2 тис. крупних підприємств, побу­дованих,
відбудованих і введених в дію в ці роки на території Європейської частини СРСР,
4,1 тис. були зведені у нашій республіці. Разом з відновленням економічного
потенціалу України зростав добробут народних мас. Так, уже в грудні І947 р. була
відмінена карткова система, проведена грошова реформа. У дальшому І РИЧІ
проводилось зниження цін на товари масового вжитку. Здійснений був перехід
робітників і службовців на робітничий тиждень з вихідним днем, що відповідало
умовам мирного часу, і т.д.

IV.

Проблеми неухильного ро­звитку економіки України,
підвищення життєвого рівня народу вирішувались у всіх післявоєнних п'ятирічках.

Уже в 1984 р. промисловість республіки випускала
продукції в 16 разів більше порівняно з 1940 р. Промисловість Української РСР
нараховувала більш як 150 галузей. Всебічний розвиток одержа­ли створені за
роки Радянської влади авіаційна, суднобудівна, автомобільна, тракторна,
радіотехнічна, приладобудівна, космонавтики та ін. До речі, Українська РСР
запустила у космос 400 супутників.

Вживались заходи, спрямо­вані на дальший розвиток
сільськогосподарського вироб­ництва. В одинадцятій п'ятирічці поряд з
задоволенням запитів населення на хлібобулочні виро­би, крупи, яйця і цукор,
поліпшувалось постачання моло­ком, м'ясом і плодоовочевою продукцією. Далі вся
увага була направлена на те, щоб збільшити вживання населенням м'яса, ро­слинного
масла, основних видів овочів і фруктів.

Завдяки постійній турботі держави поліпшувались соціально-економічні умови тру­дящих.
Лише за роки десятої (1976-1980) п'ятирічки реальні доходи на душу населення
збільшились в Україні на 15%. Заробітна плата робітників і службовців зросла на
75%. Роздрібний, товарооборот дер­жавної і кооперативної торгівлі зріс проти
1940 р. в 11 разів. Люди бачили перспективу і впев­нено дивились у завтрашній
день. Конституцією УРСР гаран­тувалось право на труд з його оплатою, на
відпочинок, на без­платні освіту і медичне обслуго­вування, матеріальне
забезпечен­ня по старості, право на житло, на користування досягненнями культури
і т. д.

Високого рівня розвитку досягли наука, культура і мистецт­во,
духовне зростання людей. Хіба не про авторитет української художньої літератури
свідчать такі факти: твори українських письменників виходили 40 мовами народів СРСР; тільки в
1981 р. торговельні фірми 110 країн світу закупили більше 4 млн. примірників
книг, виданих в Україні. Громадяни з 114 країн світу навчались у вузах
республіки. Щороку театри України показували більше 46 тис. спектаклів, на яких
побували мільйони глядачів. Багато досяг­нень науки і культури стали відомі й
визнані в усьому світі. Зростав культурний обмін із зарубіжними країнами.

Україна, її продуктивні сили тисячами виробничих зв'язків
були поєднані з усіма респуб­ліками країни, усі разом вони складали дійсно
єдину живу економічну тканину союзної дер­жави, єдиний народногоспо­дарський
комплекс СРСР.

Націонал-демократи перекреслюють усі ці досягнення у
своїх кон'юнктурних політичних цілях, відкидаючи все те, що було зроблено
радянськими поколін­нями українського народу, бубо­нять про якесь
«відродження»...

Україна за своїм еконо­мічним, технічним і науковим
потенціалом мала найбільш спри­ятливі можливості для переходу до ринкових
відносин без потрясінь. Однак цього не було зроблено.

Нинішньому поколінню українців, керівникам
держави треба обміркувати все це і зро­бити правильні висновки з уроків
історії, з цих фактів. Зокрема з такого, від якого відвернутись не­можливо:
чому Україна опинилась на 95 місці серед країн світу - в усіх відношеннях? І не
незалежність є виною цього, а руйнування суспільно-політичного ладу,
встановленого після пере­моги Великого Жовтня, всього того, що було досягнуто у
післяжовтневий період.