| Главная » Файлы » Для учня/студента » Зарубіжна література | [ Добавить материал ] |
ДІАЛОГ АВТОРА І ЧИТАЧА У ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ РОМАНІ У. ЕКО «ІМ’Я ТРОЯНДИ»
| 30.05.2009, 18:09 | |
| ДІАЛОГ АВТОРА І ЧИТАЧА У ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ РОМАНІ У. ЕКО «ІМ’Я ТРОЯНДИ» Автор роману «Ім’я троянди» Умберто Еко — відомий італійський уче ний і публіцист. Умберто Еко віддав багато сили вивчанню питань ху дожньої творчості. У своєму постмодерністському романі «Ім’я троян ди» письменник не лише виконував художні завдання, але й прагне написати твір, який би сформував активного, мислячого читача. Постмодернізм став потужним літературним напрямком другої по ловини ХХ століття, хоча його витоки проглядаються уже в модерніст ський період. У постмодерністській літературі змінюються не стільки зображувальні засоби і тематика, скільки найглибинніші художні принципи. Це стосується і ставлення автора до свого твору, і нової взає модії письменника з читачем. У період модерну читач був об’єктом, на який спрямовувалися певні художньооформлені ідеї письменни кадраматурга. У новий період читач стає співавтором, не об’єктом впливу, а рівноправним суб’єктом, без існування якого не було б ні письменника, ні його твору. «Ім’я троянди» — постмодерністський роман, тому його не можна сприймати лише як історикодетективний твір. Утім, письменник перед бачав і таке прочитання свого твору. Адже особливість постмодерністської літератури у тому, що читач може знайти у творі не один чи декілька смислів, заданих автором, а нескінченну множину значень, асоціацій, відсилань до інших творів. Так, наприклад, символічний образ троянди, даний уже в назві рома ну, примушує читача згадати і біблійне значення троянди, і розен крейцерів, і троянду як один із найулюбленіших образів романтиків ХІХ століття, і «Букет троянди» Рільке... У кожного виникають власні асоці ації, не лише підказані текстом, але й залежні від літературнокультурно го досвіду читача. При цьому він, читач, стає ніби співавтором письмен ника, і притому необхідним співавтором, тому що без читача життя твору неможливе. Створення тексту відбувається не лише тоді, коли він заду мується і пишеться, але й коли він прочитується. Читач може бути добре обізнаним (і бачити у тексті роману безліч значень) чи наївним. Умберто Еко писав про те, що часом навіть найнаї вніший читач бачить у творі найнесподіваніші значення і зв’язки, які мо жуть здивувати самого автора. Кожен читач іде далі тексту, і цей рух (на низування нових значень) триває нескінченно. У «Записках на берегах «Імені троянди» Умберто Еко писав, що ко жен новий художній твір складається з усіх попередніх. В епоху постмо дернізму, коли цивілізація вже накопичила такий величезний історич ний досвід, практично неможливо створити щось нове. Адже кожний письменник водночас є й читачем інших творів. Тому, наприклад, в «Імені троянди» образ англійця Вільгема, який уже на початку роману (у сцені з ченцями, які шукають Гнідка) демонструє надзвичайне знання зв’язків між окремими явищами світу, асоціюється у автора і читачів з англійцем детективом Шерлоком Холмсом. Постмодерністський роман перетво рюється на спільну гру автора і читача (великої кількості читачів), які, ніби м’яч, перекидають один одному свої значення та асоціації. Умберто Еко вважав, що мистецтво (і література зокрема) є джере лом естетичного задоволення, тобто у певному смислі, «розважає». Од нак одного може «розважити» філософський трактат, а іншого — буль варний роман. Таким чином, існує два види читачів: читач масової літератури ставиться до книги пасивно і споживацьки, і автори такої літе ратури підлаштовуються під його смаки. А читач літератури серйозної, навпаки,— є активним, намагається збагнути задум автора, що потребує певних зусиль і знань. Умберто Еко вважає, що так книга сама формує свого читача, тому твір повинен бути таким, щоб читач кожного разу відкривав у ньому щось нове. Таким багатозначним твором зі складною структурою і є «Ім’я тро янди». Роман нагадує колаж з окремих фрагментів знайомих нам творів, але водночас залишається цілісним, об’єднаним лінією авторсь кого задуму. Твір завершений, але й відкритий для безмежної кількості нових значень, він не замкнений у собі, а починає діалог із кожним новим читачем. | |
| Просмотров: 1169 | Загрузок: 0 | | |