| Главная » Файлы » Для учня/студента » Зарубіжна література | [ Добавить материал ] |
ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС, ЕТИКА ДОБРА І ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ У РОМАНІ Ф. М. ДОСТОЄВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І КАРА»
| 30.05.2009, 17:02 | |
| ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС, ЕТИКА ДОБРА І ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ У РОМАНІ Ф. М. ДОСТОЄВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І КАРА» Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знай ти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього на роду роки він продовжував шукати шляхи визволення людства від страж дань, котрі несе з собою антигуманний лад. У романі «Злочин і кара» відображено два світи. Один світ — місто бага те, другий — бідне, про яке і піде мова у творі. Саме там страждають люди. Достоєвський показує, що задушливе місто, бруд і тіснота сприяють відчуттю духовної самотності людей. І тому люди ставляться одне до од ного з недовірою, заздрістю і ненавистю. Герої твору потрапляють в ситуації, які не підлягають ніяким правилам. Якщо б Соня Мармеладова не пішла на вулицю — померли б з голоду її рідні. Сестра Раскольникова, Дуня, погоджується на шлюб із циніком Лужиним, щоб дати змогу братові Родіону закінчити університет. Для обох героїнь добро у ставленні до ближніх стає злом у ставленні до себе. Проте обидві вони здатні на самопожертву. Недаремно Сонечка дарує Раскольникову «про стонародний» хрестик. Адже шлях оновлення героя — визнання народної віри, носієм якої є Соня Мармеладова. Судити героя може тільки вона. Су дитиме любов’ю, чутливістю і взаєморозумінням. Підтекстом автор висло вив ідею, що людей врятує братерське ставлення одне до одного. А щодо Дуні, то вона і Разуміхін майже не згадують про Бога, їх гу манізм суто земний, а до «наполеонівської теорії» вони ставляться так само негативно, як і Соня. Навіть страж суспільного ладу Порфирій Петрович є людиною гу манною, бо намагається врятувати суспільство не стільки від злочинців, скільки від теорій. Набагатопоряднішим,ніжРаскольников,виступаєСвидригайлов,бов ньому пробудилася совість. Тому він врятував від голодної смерті дітей Катерини Іва нівни, витяг із бруду і сорому Соню, залишив гроші для своєї нареченої, щоб захистити її від можливого падіння. Своїм самогубством Свидригайлов дово дить Раскольникову неможливість іншого шляху для людини, яка порушила моральні принципи суспільства: «Понимаю, какие вопросы у вас в ходу: нрав ственные, что ли? Вопросы гражданина и человека? А вы их побоку: зачем они вам теперьто? Хе, хе! Затем, что все еще гражданин и человек? А коли так, то и соваться не надобно: нечего не за свое дело браться». Прояви доброти властиві навіть дурнуватому Лебезятникову, який вступився за Соню без найменшої особистої зацікавленості, навіть ризи куючи перед господинею і сусідами своєю репутацією тихого мешканця, бо цьому персонажу не властиві ні підлість, ні брехня, ні ницість. Більше дев’яноста персонажів у романі Достоєвського. У рисах кож ного з них, головних чи епізодичних, можна знайти безліч позитивних рис, понівечених суспільством. Але в боротьбі з цим суспільством формуються постаті Разуміхіна і Дуні, до яких можна цілковито віднести слова Федора Достоєвського: «Уже под растает поколение, которое будет гуманно, человечно и великодушно». | |
| Просмотров: 918 | Загрузок: 0 | | |