ПРИРОДА У ХОКУ ЯПОНСЬКОГО
ПОЕТА МАЦУО БАСЬО
Змалку Мацуо Басьо віддано любив природу, милувався засніжени
ми гірськими вершинами, слухав шум водоспадів, вдивлявся у морську
далечінь, дихав ароматом квітів, дивувався нескінченній фантазії солов’їв.
Задивиться поет на маленьку співучу цяточку в небесній блакиті —
і з’являється чарівний тривіршик:
І цілого дня
твоїм пісням не вистачає,
Жайворонку!
Замилується квіткою, що так і проситься прикрасити нею одяг, але
не порушить краси природи: хай вона чарує ароматом інших людей. Поет
краще уславить її в ось такому хоку: Або такому: А може, в цьому:
Гірська троянда!
Її гілочки так і просяться
прикрасою на капелюх. Перед вродою квітів
соромно стало місяцю? —
Сховався за хмаркою. Вийшов на гірську стежину,
і так приємно защеміло в грудях...
Та навкруги ж — фіалки.
535
Віршам Мацуо Басьо вже понад триста років, але вони не старіють,
дивують світ щирістю й таємничістю, проникливістю й добротою, відвер
тістю і спостережливістю.
Хоку в письменника бувають і захопленими:
Під час квітування сакур
горам краси не додасть
навіть ранкова зоря.
і здивованими:
Шеретує бабуся рис.
Старезна, а все ж радіє,
що хризантеми розквітли!
і веселими:
Перед цією розквітлою сливою,
здається, й бик би замукав
першу пісню весни.
і сумними:
Квіти зів’яли.
Вкриває землю печаль —
насіння трав.
Але вони ніколи не бувають байдужими ні до природи, ні до людей.
Видатний японський письменник вважав, що природа — натхнення,
природа — незрівнянна ні з чим краса, це — сама досконалість. Треба вчи
тися в неї, треба прислухатися до її звуків, вдивлятися в її картини, розу
міти її порухи, і, головне, намагатися жити в гармонії з нею, берегти ото
чуючий нас світ.
|