| Главная » Файлы » Для учня/студента » Зарубіжна література | [ Добавить материал ] |
ВІРНІСТЬ ІДЕАЛАМ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ГУМАНІЗМУ У ТВОРАХ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ (М. Сервантес «Дон Кіхот» і В. Шекспір «Ромео і Джульєтта») 8 клас
| 30.05.2009, 13:23 | |
| ВІРНІСТЬ ІДЕАЛАМ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ГУМАНІЗМУ У ТВОРАХ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ (М. Сервантес «Дон Кіхот» і В. Шекспір «Ромео і Джульєтта») Епоха Відродження у більшості європейських країн охоплює ХV і ХVI століття. Це був час, коли народ почав виступати проти феодалів, прагну чи здобути свободу, час зростання великих міст і зародження буржуазії, час пожвавлення торгівлі й далеких мандрівок, що вимагали від людей сміливості та дерзань. Склалися нові погляди на сенс буття: з’явилося пе реконання, що найбільшу цінність на Землі становить людина. Гуманісти — письменники і художники — вивчали людину і прагнули правдиво її зоб разити. Підтвердження своїм ідеям вони знайшли в античному мистецтві, що зображувало сильну і прекрасну людину. Таким чином, гуманісти відро дили античні традиції. Звідси й назва епохи — Відродження. Пам’ятаю, ще до знайомства з «ДонКіхотом» М. Сервантеса, до мене випадково потрапила стаття російського художника Сави Бродського, який ілюстрував відомий роман іспанського письменника, «Сторінки іспанського зошита», а в ній — вірш, зрозуміти смисл якого я змогла тільки після прочитання самого твору Сервантеса: Мигеля мать щедра была; С ним вместе двойню родила. Один такой худой, худой, Костлявый, с острой бородой. Открытый взгляд безумных глаз, А на макушке медный таз. Другой родился карапузом, Румяный, толстый, с круглым пузом. Сметлив, хитер, картошкой нос, Курчавой бородой оброс. Один в доспехах и в седле, Другой с котомкой на осле. Один бесстрашно рвется в бой, Дрожит от трусости другой. Звичайно ж, це — про героїв романа М. Сервантеса: Дон Кіхота і Санчо Пансу. Портрети й риси їх характерів неможливо сплутати ні з якими іншими персонажами. Твір славетного іспанця наповнено духом епохи Відродження: «Друже, Санчо! Нехай буде тобі відомо, що волею неба я на родився в нашу жорстоку добу, аби воскресити золоту»,— розкриває го ловний герой роману слузі смисл своїх вчинків. Під словом «золотий» він має на увазі лицарські, посправжньому гідні людини часи. Дон Кіхот утілює справедливість, людяність, справжнє лицарство — але живе в епо ху, коли всі ці гуманістичні цінності зазнають осміяння. Життя виявляєть ся зовсім не таким, яким воно уявляється Дон Кіхоту, томуто багато які благородні прагнення героя допомогти страждальцям призводять до пря мо протилежних результатів. Але яке ж привабливе це його прагнення до виправлення світу! Дон Кіхот бореться не за власні інтереси — він захоп лений ідеєю виправлення понівеченої дійсності. І в цьому служінні Доб ру він завжди активний, мужній і безкорисливий. Санчо Панса — так само, як і зовні — цілковита протилежність своє му пану: він реально дивиться на життя, досить меркантильний. Сите, вільготне життя — ось його ідеал (на відміну від «лицаря сумного обра зу», який, за словами С. Бродського, «не зміг дихати повітрям ситої нудь ги»). Але, читаючи роман, ми бачимо, як Санчо Панса поступово перей мається («З ким поведешся, від того й наберешся?») прагненнями, ентузіазмом і благородством свого пана. І хоча Санчо темний, забобон ний, головне, чим приваблює його постать — це чуйність, людяність, ба жання служити добру: Один витает в облаках, И шар земной в его руках. Другой — тот ходит по земле И мыслит только о себе. Но им дана одна судьба — Одна мечта, одна борьба. За правду вечные борцы, Бессмертны эти близнецы. Діяч англійського Відродження, В. Шекспір, теж змальовував людську особистість, що ступає до боротьби з феодальним світом. Його «Ромео і Джульєтта» — найвизначніший гімн коханню. Юнак і дівчина із ворогую чих багатих італійських родин Монтеккі й Капулетті покохали одне одного. Їхнє кохання — це не тільки пристрасне почуття, яке не визнає ніяких пере шкод, але й, як усяка висока любов,— почуття, що нескінченно збагачує душу. Гуманісти Відродження стверджували, що реальність — сама люди на, а не ії прізвисько чи якийсь штучно наклеєний ярлик (відповідно до походження або місця у суспільстві). Якраз у самій людині — її позитивні якості і вади, усе ж інше, включаючи сімейні перекази і родинні обов’яз ки,— другорядне. «Що є Монтеккі?» — міркує тринадцятирічна Джульє тта, яка завдяки своєму почуттю, піднялася до розуміння важливих, не минущих істин.— Хіба так зовуть//Лице і плечі, ноги, грудь і руки?». Кохання Ромео і Джульєтти — нестримне, чисте й героїчне — триває лише декілька днів. Влада і сила не на боці закоханих, а на боці старих форм життя, де долю людини обумовлюють не почуття, а гроші, стан, фальшиві поняття про честь родини. Але, незважаючи на те, що герої ги нуть, у трагедії торжествують світло і правда, добро і кохання. У героях творів М. Сервантеса і В. Шекспіра ми вбачаємо риси, при таманні епосі Відродження. Герої діють у повній відповідності до влас них уявлень про істину, відповідаючи за кожний свій вчинок, відповід ним чином реагуючи на протидію ворожого їм світу. У боротьбі за утвердження ідеалу життя примушує їх долати безліч перешкод. Це люди діяльні й активні, що мають гуманне мислення, а це вже риси нової, порівняно з попередньою епохою, людини — істинного героя Відродження. | |
| Просмотров: 511 | Загрузок: 0 | | |