1 курс
ЛЕКЦІЯ 1. Фізична культура у вищому навчальному закладі 3
ЛЕКЦІЯ 2 Здоров'я і здоровий спосіб життя. 11
ЛЕКЦІЯ 3 Методи оцінки стану фізичного здоров 'я та фізичної підготовленості студентів. 19
ЛЕКЦІЯ 4 Туризм, як засіб рекреаційно-оздоровчої діяльності. 26
ЛЕКЦІЯ 5 Фізична культура та спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоров’я і працездатності. 30

1 курс

Лекція 1.
Фізична культура у вищому навчальному закладі
План
1. Фізична культура в системі суспільних цінностей.
2. Завдання дисципліни "Фізичне виховання" у вищому навчальному закладі

1. Фізична культура в системі суспільних цінностей.
Фізична культура, разом з матеріальним і духовним видами культури, як вважає В.П.Лукьяненко, є надзвичайно різностороннім явищем і завжди посідала важливе місце в житті людей [9]. Існує навіть думка, що саме фізична культура є найпершим видом культури особистості і суспільства, будучи базовим, фундаментальним видом, який виступає інтегруючою ланкою загальної культури. Підтвердженням справедливості такої думки служать факти, що свідчать про те, що різні її елементи мали місце і відігравали важливу роль на всіх етапах зародження і розвитку людства, починаючи з найдавніших часів.
Існує думка, що фізична культура виникла близько 40 тисяч років до нашої ери. Вже сам факт зародження і подальшого розвитку її елементів в побуті первісних людей задовго до появи державних форм фізичного виховання (їх поява відноситься до першого тисячоліття до н. є.) свідчить про нагальну потребу, об'єктивну необхідність фізичної культури в житті первісного суспільства. Величезне значення вона має і в житті сучасних людей. Зараз важко уявити цивілізоване суспільство, в якому не відводилося б великого значення фізичному вихованню підростаючих поколінь, не Культивувалися б найрізноманітніші види спорту, не проводилися спортивні змагання, масові фізкультурно-спортивні заходи.
Однією з головних умов успішного розвитку суспільства на будь-якому з етапів його існування є процес передачі накопиченого досвіду від покоління до покоління. Інакше кожне нове покоління було б вимушене знову і знову винаходити лук і стріли. Проте такий досвід не може бути переданий у спадок біологічним шляхом (так, як успадковуються, наприклад, ознаки схожості від батьків до дітей). Тому людству знадобилися принципово інші надбіологічні механізми соціального спадкоємства. Таким механізмом стало виховання.
В "Етимологічному словнику української мови" зазначається, що слово "виховання" є похідним від слова - ховати, впрошувати. В українській народній педагогіці воно, як зазначає С.Г.Карпенчук, "спочатку вживалося у знаменні "оберігати" (виховувати) дитя від небезпеки - хвороби, каліцтва, смерті, шкідливого впливу. Згодом ця лексема набула дещо іншого смислу й почала означати "вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки" [4]. У радянській педагогіці, на думку А.М.Кузьміна, виховання традиційно розумілось як спеціально організований педагогічний вплив на розвиваючу особистість з метою формування в неї визначених суспільством спеціальних властивостей і якостей чи як процес передачі соціального й культурного досвід)' від старших поколінь і засвоєння його молодшими поколіннями [7]. Такої ж точки зору дотримується С.І.Подмазін, який зауважує, що виховання визначмося як процес передачі старшими поколіннями суспільно-історичного досвіду новим поколінням з метою підготовки їх до життя та. праці. Поняття "виховання" було домінуючим. Виховання можна визначити як процес підготовки людини до сучасної або майбутньої життєдіяльності.
Такі ж визначення поняття "виховання" зустрічаються і в сучасних словниках. Його тлумачать як діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду: планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності (автори "Психології. Словника"); як соціальне, цілеспрямоване створення умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку людини (автори "Російської педагогічної енциклопедії", як процес систематичного та цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості з метою підготовки її до виробничої, суспільної й культурної діяльності (автори "Радянського енциклопедичного словника").
Поняття "виховання" може використовуватися у таких чотирьох значеннях:
- у широкому соціальному, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства й усієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та суперечності; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватись або, навпаки, загартовуватись у боротьбі із труднощами, "робити саму себе";
- у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, інститутів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними, методичними рекомендаціями;
- у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі), щоб досягти певної мети в колективі учнів;
- у гранично вузькому, коли педагог або батьки розв'язують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання.
Виховання в широкому педагогічному значенні слід розглядати як цілеспрямований процес, що здійснюється під керівництвом людей, які спеціально виділяються суспільством (учителів, педагогів, вихователів), і який включає в себе всі види навчальних занять і поза навчальну, спеціально проведену виховну роботу. Виокремлення видів виховання, які потребують використання особливих організаційних форм і методів роботи з учнями, дозволяє розглядати їх більш детально, але завжди з урахуванням цілісного впливу всіх чинників виховання на особистість учня.
Під вихованням ми розуміємо процес, що веде до формування засобами педагогічного впливу високої культури особистості відповідно до вимог наступного етапу розвитку світової спільноти.
У наш час В.І.Лозова, Г.В.Троцко вважають, що виховання розглядається як педагогічна категорія, що передбачає педагогічно цілеспрямовану організацію діяльності, спілкування людини, які сприяють формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до самого себе, моральних норм і правил поведінки [8].
Аналізуючи виховання як педагогічну категорію слід ураховувати такі положення:
- виховання є категорією педагогіки як науки поряд із категорією навчання, яка складає категорію "освіта";
- виховання не може розглядатися тільки як процес соціалізації (бо це Процес керований, а соціальне середовище впливає на людину стихійно, і виключити його вплив неможливо), оскільки неправомірно вивчати його у вузькому значенні - як процес формування деяких особливостей особистості, якості формуються лише в процесі діяльності, виховувати можна відношення систему відношень), які складають характер;
- виховання — це не стільки процес трансляції соціокультурного досвіду від старших поколінь молодшим, скільки активне творче засвоєння його (завдяки аналізу, оцінці, переосмисленню) індивідом з метою самореалізації, саморозвитку й адаптації до умов соціального середовиша.
На ранніх етапах розвитку людського суспільства таке виховання було переважно фізичним. Головним його засобом стала фізична вправа. Виникнення і цілеспрямоване використовування фізичних вправ сприяло підвищенню ефективності трудової і військової діяльності і тим самим стало головним чинником виживання і розвитку первісної людини. їх поява знаменувала собою найперший крок у справі зародження фізичної культури в суспільстві первісних людей, у зв'язку з цією обставиною питання про виникнення фізичних вправ є ключовим у розумінні ролі і значення фізичної культури в житті людського суспільства. Не випадково це питання завжди привертало увагу багатьох учених: педагогів, соціологів, політиків.
Найпотужнішою традицією культивування фізичного здоров'я людини є виникнення Олімпійських ігор у Давній Греції в 776 році до н.е., які й нині користуються великою популярністю. Історія зберігає для нас і інші докази пильної уваги античної цивілізації до фізичного здоров'я. У цей період закладаються принципи керування процесом формування здорового способу життя людей, що набули подальшого розвитку в пізніші часи. Піфагор створює відому Піфагорійську спілку, спосіб життя членів якої базується на необхідності дотримання особливих вимог - "акусмата". їх основні положення зводяться до такого; "Підкорення індивіда цілому, повага до традиційних звичаїв, шанування богів, батьків, наставників і старших, уміння підкорятися, суворе ставлення до своїх обов'язків, вірність у ставленні до друзів, що межує із самопожертвою, фізична витривалість, відраза до чуттєвих насолод, простота в одязі, помірність у їжі, а також прагнення до одухотворення життя і до гармонійного розвитку фізичних і духовних сил".
У Давній Греції культ тіла підноситься до державних законів, є струнка система фізичного виховання, У Спарті всім громадянам рекомендуються обов'язкові заняття фізичними вправами. Етимологія слова "гімнастика" вказує на місце свого походження - Давню Грецію в епоху розквіту тут гімназій та палестр. При цьому в Афінах процес формування здорового способу життя здійснюється під впливом гуманістичних ідеалів, а в Спарті культивування здорового способу життя розглядається не як особиста справа громадянина, а як потреба реалізувати установки тоталітарної держави. Не можна не бачити, що в першому випадку робиться акцент на духовному здоров'ї, а в другому -наголошується на фізичному здоров'ї людини.
При цьому деякі вчені-філософи і автори міжнародних праць з історії фізичної культури, які дотримувалися ідеалістичних поглядів, пришли до висновків, що проблема походження фізичних вправ може бути розглянута, виходячи з трьох гіпотез: з теорії гри, з теорії зайвої енергії і з теорії магії.
Окремі автори вважають, що головною причиною виникнення фізичних вправ і рушійною силою розвитку фізичної культури є прагнення людини до ігрової діяльності. На їх думку, фізичне виховання є суто біологічним явищем. Інші головною причиною виникнення вправ (особливо спортивних) вважають властиве людській природі прагнення до боротьби, суперництва з іншими людьми. Треті пов'язують появу фізичних вправ з релігією, з традиціями виконання рухових дій під час здійснення культових і релігійних обрядів. Проте правильно зрозуміти причині! виникнення фізичних вправ фізичного виховання в житті людей можна тільки з позицій діалектико-матеріалістичних поглядів на природу і суспільство.
Істинною причиною виникнення фізичних вправ, фізичної культури, спорту і розвитку стали об'єктивно існуючі нагальні потреби суспільства пов'язані з необхідністю підготовки людини до більш успішної гру військової діяльності. Можна вважати, що фізичні вправи і фізичне виховання були тими головними чинниками, які сприяли виживанню людства на з р розвитку.
Успішність різносторонньої діяльності — фізичної, інтелектуальної, духовної — багато в чому залежить від стану здоров'я людини та рівня фізичної підготовленості. Ідеал всебічного гармонійного розвитку особистості впродовж багатьох тисячоліть існував в уявленнях і сподіваннях багатьох поколінь людей. У житті сучасного суспільства він придбав значення конкретної мети всієї соціальної практики виховання.
Відповідно до неї метою фізичного виховання, як складової частини комплексної системи виховних дій (разом з етичним, розумовим, трудовим, естетичним видами виховання), є сприяння всебічного і гармонійного розвитку особистості на основі використовування засобів фізичної культури. Спрямованість на досягнення цієї мети знаходить своє віддзеркалення в одному з провідних принципів вітчизняної системи фізичного виховання принципі всебічного гармонійного розвитку особистості.
Фізичне виховання вступає як базова, інтегруюча ланка, яка містить великий потенціал формуючої, виховної дії на особистість. Така його базова роль обумовлена тим, що на підміну від інших видів виховних впливів, дія засобами фізичного виховання реалізується перш за все у матеріалізованому вигляді. Результати такої дії знаходять віддзеркалення в удосконаленні багатьох фізіологічних функції, у тому числі і тих, які забезпечують функціонування психічних процесів, ефективну інтелектуальну діяльність, нормальний душевний стан людини, забезпечуючи її фізичне і духовне здоров'я. Завдяки цьому удосконалюється своєрідна матеріальна основа для всього різноманіття форм виховних впливів.
Разом з цим цілеспрямоване використовування засобів фізичної культури здійснює і прямий виховний вплив на особистість. Широко відомий їх благотворний вплив на формування морально-вольових якостей: сміливості, рішучості, наполегливості у досягненні мети, дисциплінованості, комунікабельності, суспільної активності, формуванні активної життєвої позиції. І це обумовлює важливу роль фізичного виховання реалізації завдань всіх інших форм виховної роботи. Свій вагомий внесок фізичне виховання вносить у моральне виховання особистості, що є стрижневим елементом всієї системи виховних дій. Найважливіша роль фізичного виховання виявляється і при вирішенні завдань трудового виховання. Фізичне виховання нерозривно пов'язано з естетичним. Краса здорового людського тіла, граціозність і спритність рухів завжди служили джерелом для надихання художників і артистів, всіх, хто стикається з ними. До сьогоднішнього дня хвилюють нашу уяву скульптурні ансамблі й окремі унікальні твори зодчих, шо закарбували красу людського тіла, - такі, як скульптури атлета Стефаноса, Аполлона, Геракла.
Фізична культура у вищому навчальному закладі за змістом, організацією і проведенням занять істотно відрізняється від уроків з фізкультури в середній школі і передбачає використовування диференційованих форм і. методів навчання, роботу трьох навчальних відділень: основне (підготовче), спеціальне і спортивне. Специфіка навчального процесу на цих відділеннях пов'язана з комплектуванням навчальних груп з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб, фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів. Це передбачає відповідну регламентацію норм обсягу та інтенсивності фізичних навантажень, спрямованість різних видів і форм навчальної роботи.
Розподіл студентів за навчальними відділеннями здійснюється на початку кожного навчального року за результатами педагогічної діагностики та медичного обстеження.
На основному відділені формуються світоглядні та поведінкові стереотипи, професійні знання студентів на основі ціннісного усвідомлення потреб студентської молоді.
Спеціальне відділення пов'язане з інтеграцією в практику фізичного виховання спортивно-педагогічних технологій (так званої «спортизації» навчального процесу).
Спортивне відділення передбачає активізацію всіх видів студентського самоврядування, стимулювання потреби студентів у творчій діяльності на когнітивному, емоційному і моторно-поведінковому рівнях.
Підвищення ефективності навчально-виховного процесу пов'язано з розширенням можливостей студентів щодо занять фізичними вправами; максимальним використовуванням високого наукового і освітнього потенціалу кафедр фізичного виховання; розширенням фондів навчально-методичного забезпечення, методик організації і проведення навчально-тренувального процесу; формуванням сервісної служби, що забезпечує реалізацію всіх етапів процесу навчання, включаючи документування ходу навчально-тренувального процесу; автоматизацією процесу управління інформаційними ресурсами, які забезпечують можливість отримання оперативної інформації.
Зміст практичних занять у групах студентів підготовчої медичної групи включає програмний матеріал, обов'язковий для всіх навчальних відділень, професійно-прикладну фізичну підготовку, а також елементи спортивного тренування.
На спеціальне навчальне відділення зараховуються студенти, віднесені за даними медичного обстеження в спеціальну-медичну групу. Навчальний процес спрямований на зміцнення здоров'я студентів, підвищення фізичної працездатності, а також ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань і травм. Заняття в даній групі носять виражену компенсаторну (профілактичну і реабілітаційно-оздоровчу) специфіку, пов'язану з підвищенням резистентності (збільшенням психофізичних резервів) до дії стрес-чинників навчальної діяльності, створенням умов для підвищення їх рухової активності і розширенням комунікативної сфери. Використовуються комплекси фізичних вправ, а також різні оздоровчі методики самовдосконалення життєво важливих умінь і навичок, з урахуванням індивідуального характеру рухових порушень, особливостей адаптаційних механізмів і моторно-психіччого стану студентів. Підвищення ефективності роботи спеціального відділення пов'язано з розробкою нових теоретико-методологічних підходів, що визначають: специфіку використовування спеціальних засобів, методів і організаційних форм занять фізичними вправами реабілітаційно-розвиваючої спрямованості з урахуванням індивідуального характеру рухових порушень; систему науково-обґрунтованих критеріїв функціонального контролю, що дозволяють здійснювати педагогічний моніторинг і прогнозування динаміки полягання студентів з урахуванням характеру їх захворювання; уточнення диференційованих цілей з урахуванням динаміки досягнутої якісної ремісії і нормативних вимог державного освітнього стандарту.
Навчальні групи відділення спортивного вдосконалення формуються з видів спорту, куди зараховуються студенти основної медичної групи, що планують поглиблено займатися вибраним видом спортивної діяльності. Навчальний процес на цьому відділенні спрямований переважно на підвищення спортивно-технічної майстерності на основі всебічної психофізичної підготовки. Підвищення ефективності роботи відділення спортивного вдосконалення пов'язано з оптимізацією управління процесом функціональної адаптації (формуванням специфічних функціональних систем) організму. Цс передбачає: 1) персоніфікацію програм спортивного тренування шляхом неперервної корекції поточних цілей, уточнення педагогічних завдань, засобів, що використовуються, з урахуванням стану і психосоматичних особливостей студентів: 2) інформатизацію навчально-тренувального процесу шляхом використовування комп'ютерних технологій при здійсненні педагогічного моніторингу; 3) подоланням дискретності і екстенсивного характеру навчально-тренувального процесу шляхом підвищення обсягів засобів спеціалізованої підготовки і практики змагання. Відповідно до вказаних напрямів уточнюється зміст комплексу вирішуваних педагогічних завдань, що забезпечують структурну цілісність навчально-виховного процесу, посилення конвергентності міждисциплінарних зв'язків і засвоєння достатнього, в межах навчального курсу, обсягу інформації.
Позанавчальні заняття організовуються і проводяться також із різних формах: при виконанні фізичних вправ і рекреаційних заходів в режимі навчального дня; заняттях в спортивних клубах, секціях і групах за інтересами; масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів.
Усю сукупність новацій, шо використовуються у фізичній культурі студентів, доцільно поділяти на: 1) організаційно-педагогічні, які передбачають використовування інтеграційних методів організаційного розвитку фізкультурної освіти студентів; 2) технологічні, які передбачають впровадження у практику передових, навчальних технологій видій педагогічного контролю (педагогічного моніторингу); 3) соціально-педагогічні* шо визначають динаміку розвитку мотиваційної сфери студентів; 4) прогностичні, пов'язані з розробкою персоніфікованих моделей тілесного, інтелектуального і духовного розвитку.
Особливе місце починають займати Інтернет-технології. Використовування з цією метою інформаційного середовища комп'ютерної мережі дозволяє студентам самостійно в інтерактивному режимі опрацьовувати навчально-методичні матеріали, виконувати контрольні завдання і проводити самооцінку стану. На сьогоднішній день вона представляє технологічно налагоджену структуру, що включає більше 500 серверів телекомунікаційних мереж.
Як одна з найперспективніших позанавчальних форм занять, дистанційна фізкультурна освіта покликана здійснювати наступні функції: У
- підвищення рівня і якості фізкультурної освіти студентів;
- розвиток єдиного освітнього простору, що забезпечує задоволення потреби студентської молоді у фізкультурно-освітніх послугах;
- підвищення соціокультурної активності студентів, рівня їх самосвідомості і розширення кругозору.
Разом з тим розширення можливостей використовування нових інформаційних технологій в навчально-тренувальному процесі передбачає; корекцію уявлень про якість його програмування, які повинні відповідати наступним вимогам, що склалися:
- достовірності, цілісності і мінімальній надмірності створюваних баз даних;
- уніфікованим механізмам обробки інформації в системі інформаційних ресурсів;
- реалізації об'єктно-орієнтованого підходу до програмування для організації інформаційних інтерфейсів;
- інтеграції програмно-методичних комплексів, що забезпечує їх універсальність.
2. Завдання дисципліни "Фізичне виховання" у вищому навчальному закладі
Сучасний стан розвитку фізичних кондицій та здоров'я молоді давно викликають занепокоєння науковців. Студенти отримують значні розумові і психологічні навантаження, що вимагає здоров'я як для успішного навчання і оволодіння професією, так і для наступної роботи за отриманим фахом. У той же час процес формування інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості студентів вимагає як значного збільшення фізичних навантажень, так і їх умілого методичного використання. Існують й інші недоліки фізичного виховання у вищих навчальних закладах країни: нечітке системне уявлення; недостатній рівень гуманістичної, професійно-прикладної спрямованості і якості навчально-виховного процесу; неефективність дидактичного наповнення; недостатнє кадрове, наукове, методичне, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове забезпечення, низька активність студентів при їх фізичному вдосконаленні: невідповідність сучасним умовам методів керування, що застосовуються: відсутність конструктивного зв'язку із системним оточенням фізичного виховання. Усе це сприяє, різкому погіршенню дієздатності випускників вищих навчальних закладів і об'єктивно знижує соціально-економічний потенціал нашого суспільства, сповільнює темпи його динамічного розвитку.
У цей період соціально-економічного розвитку нашого суспільства фізичне виховання студентів повинно розвиватися і вдосконалюватися у напрямку подальшої гуманізації, демократизації, забезпечення потреби молоді в руховій активності, оволодіння особистим підходом, подолання явищ анемії, комерціалізації, розширення самодіяльного початку, інтеграції з дисциплінами та науками, покликаними ефективно формувати фізично дієздатну, надійну, всебічно розвинену особистість, професіонала (насамперед з такими, як культурологія, валеологія, профілактична медицина, фізіологія та психологія праці, безпека життєдіяльності, фізична культура у школі, на виробництві).
Метою фізичного виховання у вищих навчальних закладах є сприяння підготовці гармонійно розвинених, висококваліфікованих фахівців і послідовне формування фізичної, культури особистості фахівця відповідного рівня освіти ("бакалавр", "спеціаліст", "магістр").
У процесі навчання з дисципліни "Фізичне виховання" передбачається рішення таких завдань:
- виховання у студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;
- збереження і зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню і всебічному розвитку організму, підтримка високої працездатності впродовж всього періоду навчання;
~ всебічна фізична підготовка студентів;
- професіонально-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей їх майбутньої трудової діяльності;
- здобуття студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання ї спортивного тренування, підготовка до роботи в якості суспільних інструкторів, тренерів і суддів;
- вдосконалення спортивної майстерності студентів - спортсменів;
- виховання у студентів переконаності в необхідності регулярних занять фізичною культурою та спортом.
По відношенню до терміну "фізичне виховання" існує безліч визначень. Головною причиною такого положення є широта і багатогранність цього поняття. Узагальнення різних поглядів дозволяє зробити висновок про доцільність формулювання визначення цьому поняттю в широкому і вузькому значеннях слова.
Відповідно до такого підходу фізичне виховання (в широкому значенні слона) — це вид виховної діяльності, специфічною особливістю якої є управління процесом використовування засобів фізичної культури з метою сприяння гармонійному розвитку людини. Фізичне виховання (у вузькому значенні слова) — це педагогічний процес, змістом якого є розвиток і вдосконалення рухових можливостей людини.
Форми фізичного виховання стуОентів. Фізичне виховання у вищому навчальному закладі проводиться впродовж всього періоду навчання за виключенням останнього випускного семестру і здійснюється в багатоманітних формах, які взаємозв'язані, доповнюють один одного і є єдиним процесом фізичного виховання студентів. Навчальні (академічні) заняття є основною формою фізичного виховання. Вони включають:
- теоретичні, практичні і контрольні:
- елективні практичні заняття (за вибором) і факультативні;
- індивідуальні і індивідуально-групові додаткові заняття (консультації);
- самостійні заняття за завданням і під контролем викладача.
Таблиця І
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ»

Автор Зміст визначення фізичного виховання
М.С.Герцик, ректор, О.М.Вацеба. проректор Львівського державного інституту фізичної культури Фізичне виховання — це спеціально організований процес всебічного розвитку фізичних і морально-вольових здібностей, формування і розвитку і життсво важливих рухових навичок, умінь людини.
О.Ц.Демінський, ректор Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання та спорту Фізичне виховання — це процес передачі і результат оволодіння населенням, духовними і матеріальними цінностями, накопиченими у сфері фізичної культури.
Т.Ю.Круцевич, завідувач кафедри Національного університету фізичного виховання та спорту України Фізичне виховання — це спеціалізований педагогічний процес цілеспрямованого систематичного впливу на людину фізичними вправами, силами природи, гігієнічними факторами з метою зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, удосконалення морфологічних і функціональних можливостей, формування і поліпшення основних життсво важливих рухових навичок, умінь і зв'язаних з ними знань, забезпечення готовності людини до активної участі б суспільній, виробничій діяльності і культурному житті, а також

(див архів)