Вступ
Знаменною рисою розвитку людського суспільства у ХХ ст. є зміцнення взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів як тенденція, історично обумовлена вимогами НТР, розвитком міжнародного співробітництва, появою глобальних проблем, особливо посилилася у другій половині століття, породивши велику кількість різноманітних міжнародних організацій.
У сучасній системі міжнародних відносин важливе місце належить Організації Об’єднаних націй, яка, по суті, є першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів. За більше ніж 50 років свого існування ООН перетворилася на невід’ємну частину міжнародної структури. Членами ООН є різні за економічними системами та регіонами планети держави, які пов’язують з її діяльністю вирішення проблем, що їх хвилюють. Не буде перебільшенням відзначити, жодна подія в світі не залишається поза увагою Організації.
Характерною рисою нинішнього міжнародного процесу посилення ролі ООН та інших міжнародних організацій як інструментів надходження балансу інтересів держав і формування консенсусу у найважливіших напрямках загальнолюдської діяльності. В цих організаціях, що являють собою розгалужену систему взаємодії держав, здійснюється обмін досвідом і колективне опрацювання передових стандартів в усіх сферах.
Ренесанс міжнародних організацій історично збігся з проголошенням незалежності України, яка вийшла на світову арену в новій якості. Необхідність розв’язання назрілих проблем соціально-економічного життя зумовили зростання ролі ООН та її підрозділів для нашої держави. Все це вимагає діяльності системи міжнародних організацій, їх цілей, структур, правових основ функціонування з метою оптимального використання їх величезних можливостей в національних інтересах.
Саме тому у цій курсовій роботі я зробила спробу дослідити діяльність деяких підрозділів спеціалізованих установ та міжнародних організацій системи ООН, функції, які вони виконують, принципи, якими керуються у своїй діяльності, а також їх вплив на загальну структуру міжнародних економічних відносин.
І. ООН універсальна система міжнародного співробітництва
“Об’єднані Нації” це назва, запропонована президентом США Франкліном Д. Рузвельтом. Вперше вона прозвучала під час другої світової війни в “Декларації Об’єднаних Націй” від 1 січня 1942р., коли представники 26 держав від імені своїх урядів взяли на себе зобов’язання продовжувати спільну боротьбу проти країн фашизму.
Статут Організації Об’єднаних Націй був розроблений представниками 50 країн на Конференції Об’єднаних Націй, яка відбулась 25 квітня ( 26 червня 1945 року в Сан – Франциско і була присвячена створенню міжнародної організації. В основу їх роботи були покладені пропозиції, внесені представниками Китаю, США, СРСР та Великобританії в Думбартон – Оксі в серпні-жовтні 1944р. Статут був підписаний 26 червня 1945р. представниками 50 країн; Польща, яка не була представлена на конференції, підписала його пізніше і стала однією з 51 держави-члена.
Офіційною датою створення ООН є 24 жовтня 1945 року, коли статут був ратифікований більшістю держав, які його підписали. 24 жовтня щорічно відзначається день ООН.
Як відзначав на конференції, присвяченій п’ятидесятиріччю створення ООН, Джозеф Рід, через холодну війну Організація довгий час не мала змоги функціонувати відповідно із задумом її засновників. Зараз є можливість того, що з’явиться така організація, яка була передбачена в договорі, щоб виконати усі поставлені перед нею завдання просування справи миру і сприяння процвітанню.1
Мета і принципи ООН
Цілі ООН, викладені в статуті:
- Підтримувати міжнародний мир та безпеку;
- Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самоврядування народів;
- Здійснювати міжнародну співдружність у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру в заохочені та розвитку поваги до справ людини і основних свобод;
Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.
У своїй діяльності Організація та її члени керуються принципами:
- суверенна рівність всіх її членів;
- добросовісне виконання взятих на себе по статуту зобов’язань;
- вирішення міжнародних суперечок мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку, справедливість;
- утримання від погроз силою чи її використання проти територіальної недоторканості чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим шляхом, несумісним з цілями ООН;
- надання Організації всебічної допомоги у всіх діях, які вона здійснює відповідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги будь-якій іншій державі, проти якої Організація вживає заходів превентивного чи примусового характеру;
- забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН, діяли у відповідності з цими принципами, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру і безпеки;
- невтручання ООН у справи, які по суті входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави.
Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов’язання, викладені у Статуті, і які, на думку Організації, можуть і бажають ці зобов’язання виконувати.
Нові члени приймаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Статут передбачає призупинення здійснення та привілеїв держави-члена чи його виключення за порушення принципів Статуту, але такі заходи ніколи не вживаються з моменту створення Організації. Структура ООН Згідно зі статутом засновано шість головних органів ООН: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Рада Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат.
Більша частина роботи ООН, яка виміряється кількістю грошових засобів, що витрачаються, та чисельністю персоналу, який використовується, пов’язана із здійсненням програм, спрямованих на досягнення економічного та соціального прогресу в країнах, що розвиваються, в яких проживає дві третини населення світу.
Система ООН сама організація та різні, пов’язані з нею організації вживає єдиних глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток країн, що розвиваються за допомогою різних програм, присвячених за допомогою різних програм, присвячених вирішенню проблем від технічної співпраці до огляду та досліджень, скликання міжнародних конференцій і від планування всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях, таких як торгівля, промисловість та сільське господарство.1
Для того, щоб допомогти урядам закласти більш ефективну основу для діяльності з метою розвитку, ООН сприяє у підготовці національних планів розвитку, спрямованих на забезпечення збалансованого економічного та соціального прогресу і найкращого використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів. Вона надає допомогу країнам, що розвиваються в мобілізації засобів, необхідних для фінансування програм розвитку, як шляхом збільшення їх власних доходів від експорту, так і за допомогою залучення зовнішнього капіталу на умовах, що їм підходять.
ІІ. ГЛОБАЛЬНА МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ ТА ООН
Організація Об’єднаних Націй це найбільша, універсальна і найбільш авторитетна міжнародна організація сучасності, покликана зайнятися головними політичними проблемами, які хвилюють людство. Політична діяльність ООН знаходиться у нерозривному зв’язку з економічними і соціальними завданнями, безпосередньо пов’язаними із світовою політикою. Економічна та соціальна рада ООН (ЕКОСОР), та органи, що діють під її егідою
Економічна і соціальна рада ООН є одним із шести основних органів ООН, статус якої визначений Х розділом Статусу ООН. В її обов’язки входить організація досліджень і підготовка різного роду доповідей та рекомендацій із великої кількості міжнародних економічних, соціальних, культурних та інших, пов’язаних з ними питань. Рада готує проекти конвенцій для представлення Генеральній Асамблеї ООН, може скликати міжнародні конференції з цих питань. Будучи основним координуючим органом у вказаній галузі, ЕКОСОР узгоджує свою діяльність з іншими організаціями ООН. Її повноваження дають можливість надавати консультативний статус тим неурядовим організаціям, у співпраці з якими вона зацікавлена.
Про можливість ЕКОСОР в системі ООН свідчить вже хоча б те, що на неї припадає майже 70% всіх бюджетних ресурсів ООН, а також особового персоналу, добровільних фондів та інших програм. Головні питання ЕКОСОР:
- стан світової економіки і соціальної ситуації та підготовка фундаментальних оглядів та публікацій;
- стан міжнародної торгівлі;
- проблеми охорони навколишнього середовища;
- економічна та наукова допомога країнам, що розвиваються;
- різні аспекти продовольчої проблеми;
- проблеми соціально-економічної статистики;
- проблеми народонаселення;
- проблеми природних ресурсів;
- проблеми планування і мобілізації фінансових ресурсів;
- роль державного і кооперативного сектора в економіці країн, що розвиваються;
- регіональна співпраця;
- розробка міжнародних стратегій розвитку ООН, а також нагляд за їх реалізацією тощо.
Місце ЕКОСОР в системі органів ООН і визначається, наприклад, тим, що саме вона на початок 90-х років прийняла рішення про дослідження діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), що стало початком нового напрямку його економічної діяльності. В зв’язку з цим в структурі ООН з’явилася спеціальна Комісія ООН по транснаціональним корпораціям, а також спеціальний підрозділ в Секретаріаті ООН з цього питання Центр ООН по ТНК.1
Значно збагатилися функції ЕКОСОР після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації і Програми з нового економічного порядку (1994р.). З цього часу головною сферою діяльності ЕКОСОР, її органів та організацій стали проблеми та стратегічні завдання мобілізації міжнародних економічних відносин. З початком 90-х рр. ЕКОСОР стала приділяти більшу увагу країнам Східної Європи, колишнім республікам СРСР новим державам СНД, Балтії, окремим новим державам. Допоміжні органи ЕКОСОР
В рамках ЕКОСОР в системі ООН діють різні міжурядові постійні та функціональні комісії та комітети. Це Статистична комісія, Комісія з народонаселення, Комісія з прав людини та інші. Рада координує також діяльність таких міжурядових органів, як Комітет з науки і техніки, Комісія з населених пунктів, Всесвітня продовольча рада.
В системі органів ЕКОСОР діє п’ять регіональних економічних комісій: Європейська економічна комісія (ЄЕК), Економічна і Соціальна комісія для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО), Економічна комісія для Африки (ЕКА), Економічна комісія для Латинської Америки, (ЕКЛА), Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА).
Європейська економічна комісія заснована в 1947р. В її структурі чи в тісному зв’язку з нею діють більше 100 допоміжних робочих, галузевих і спеціальних органів та установ. Комісія відіграє виключно важливу роль, виступаючи організатором великої кількості форм співпраці між європейськими країнами. Важливе значення мали такі заходи ЄЕК, як Рада з охорони навколишнього середовища проведена 1979о., і декларація про мало відхідні і без відхідні технології. Але справді реальні умови для ефективної діяльності ЄЕК формуються сьогодні, коли здійснюються конкретні заходи з військово-політичної розрядки, доповнення її інтенсивною економічною співпрацею всіх Європейських країн.
Створена ЕКОСОР у 1947р., ЕСКАТО має 9 галузевих органів: з промисловості і будівництва, сільського господарства, торгівлі, природних ресурсів, зв’язку, а також допоміжні органи. Ці органи та організації здійснюють роботу, по-перше, по аналізу ситуації з окремих галузевих проблем в усьому регіоні, по-друге, по організації й проведенню багаточисельних нарад, симпозіумів з метою відпрацювання проектів, програм для вирішення основних завдань на національній та міждержавній основі.1
ЕКА була створена 1958р. Зараз до її складу входять 50 африканських країн. На 24-й сесії ЕКА (1989р.) був прийнятий важливий документ, який визнав економічну політику африканських держав на 90-і рр. Це “Основа африканської альтернативи програм структурного коригування для економічного оздоровлення і трансформації.” За загальним визнанням “Альтернатива” є реальною базою для призупинення сповзання Африки в економічну кризу.2
ЕКЛА створена 1948р. і включає 40 країн. До її складу входить 7 субрегіональних відділень. У 1981р. в рамках ЕКЛА ухвалила Латиноамериканського динара розвитку на довгу перспективу до 2000р.
ЕКЗА заснована у 1973р. Вона скликає свої сесії щорічно і має допоміжні органи галузевого та функціонального порядку, які здійснюють дослідження, підготовку та проведення симпозіумів, розробку рекомендації з метою розвитку та міжнародного співробітництва. Однак, успішна діяльність ЕКЗА значною мірою блокується нестабільністю політичної ситуації на Близькому сході і Середньому Сході. Спеціальні програми в структурі ООН
Значне місце в системі організацій ООН належить спеціальним програмам. Це перш за все: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Університет ООН (ЮНЮ) та Навчальний та науковий дослідний інститут ООН (ЮНІТАР).
Програма розвитку ООН була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1955р. Це впливова міжнародна організація, яка має багаточисельний штат спеціалістів. В наш час діяльність Програми розвитку ООН ведеться майже у всіх країнах, що розвиваються. Допомога надається по п’ятирічних орієнтовних завданнях з конкретних проектів в основному в трьох формах: консультації спеціалістів, поставка обладнання та підготовка національних кадрів. Частина фінансування ПРООН складає від 50 до 100% залежно від рівня розвитку країни.
Поки що ПРООН діє через 132 відділення, які обслуговують більше 170 країн. В 1996р. була здійснена нова формула розподілення ресурсів: приблизно 90 % основних засобів програми, тобто 850 млн. дол. виділяють для країн з низьким рівнем доходів. Більш ніж 80 країн було охоплено проектами співпраці управління економікою, скорочення і ліквідації бідності, зміни структури державних витрат.
ЮНІСЕФ одна з програм допомоги системи ООН, створена 1946 року з метою організації допомоги дітям у післявоєнній Європі. Поступово функції ЮНІСЕФ змінювалися, розширювалися, її діяльність стала орієнтуватись на надання допомоги дітям країн, що розвиваються.
Особливо потрібно відмітити роботу ЮНІСЕФ по наданні в 1996р. допомоги в розмірі 921 млн. дол. Сімдесят відсотків засобів було направлено в країни з низьким рівнем доходу.
В системі організації ООН швидко зростає значення ЮНІСЕП. Це автономний орган ООН, створений 1972р., який координується ЕКОСОР. До функцій ЮНЕП входить дослідження широкого кола проблем: охорона грунтів та вод, рослинного і тваринного світу, соціально-економічні аспекти енергетики, співпраця в галузі освіти та обміну інформацією з охорони навколишнього середовища, аргомізація міжнародних нарад, симпозіумів та семінарів, розробка та реалізація проектів, що забезпечують практичне втілення в життя завдань екологічної безпеки.
Університет ООН створений згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1972р.) і діє з 1975 року зі штаб-квартирою в Токіо. Головна мета університету здійснення досліджень та навчальних програм центрів, в яких ведеться підготовка та перепідготовка спеціалістів.
ЮНІТАР заснований 1963р. як автономний заклад, мета якого підготовка адміністративних та дипломатичних кадрів головним чином для країн, що розвиваються. З цією метою широко використовуються такі форми, як семінари та симпозіуми. Інститут проводить також наукові дослідження з широкого кола гуманітарних проблем.
|