П.пол. 70-х рр. – кульмінація. Соціалістична система досягає найбільшого розвитку (1\3 світової території, 25% світового населення, 40% світового промислового виробництва, 25% світового НД).
1971р. – створення Ради Економічної Допомоги, що об’єднує більшість країн соціалістичного табору.
Виникає група країн “соціальної орієнтації” (напр., Єгипет). Всього приблизно до 30 країн.
50-ті –60-ті рр. – країни з ринковою економікою відчувають періодичні рецесії. Тільки Німеччина і Японія показують стабільні економічні темпи росту. США загальмували в розвитку. Країни з ринковою економікою вкладають великі кошти у стримання визвольного руху в Африці, багато грошей витрачається на ВПК. Починається “гонка озброєнь”. Але на відміну від СРСР країни ринкової економіки частину військових досягнень впроваджують в економічне життя. Вибухає інформаційно-технологічна революція.
Радянська система, хоч і має подібні технології, абсолютно їх засекречує. Інформаційні ресурси Заходу дали змогу оновити економічний базис. Тільки в 70-ті рр. СРСР розуміє, що відстає на 20 років. Але виник величезний розрив у застосуванні комп’ютерів у ВПК і в економіці.
З 70-х рр. – нарощування відставання. Накінець 70-х – перші ознаки відставання, у 80-ті – повне відставання. Як наслідок – втрата ефективності самої системи. В деяких країнах соціалістичного табору відбуваються спроби перемінити систему (Чехія). Подібні сроби придушуються.
На поч. 80-х рр. – Польща фактично відходить від соціалістичної системи. Потім – Угорщина (змінює орієнтацію країни без кровавих наслідків. Наступні – Чехія, Румунія.
На кін. 80-х рр. – зовсім нова ситуація. В країнах з ринковою економікою відбуваються значні зміни:
– після світової рецесії, у 1984р. починається фаза підйому
– розробляються і впроваджуються нові технології (“зоряні війни”)
– впровадження соціальних механізмів для забезпечення добробуту населеня
Кін. 70-х рр. – остаточне гальмування економіки СРСР, проголошується “перебудова”.
Друга пол. 80-х рр. – нульовий приріст економічного розвитку. Стає зрозумілим, що СРСР програв технологічне змагання США. Як наслідок – колапс СРСР.
На поч. 90-х рр. – нова ситуація. Світова економічна система перетворюється на монополярну систему, з’являється нова модель СГ.
Риси нової модеді СГ
1. Відсутність політичного і економічного антагонізму (невирішуваних суперечностей)
2. Відсутність конфроонтацій (прямої економічної, політичної, військової боротьби)
3. Взаємозалежність всіх елементів системи
4. Дуже динамічна трансформація всіх елементів системи
Існує дві теорії стосовно сучасної моделі світового господарства, що обговорюються в літературі:
1. СГ – монополярна система, США – одноосібний лідер (гегемон)
2. США – один з наймогутніших полюсів, але не єдиний. Існує декілька центрів сили:

НІК – нові індустріальні країни
Центри сили – “локомотиви”, якщо вони не дадуть приростів економічного зростання, економіка не буде розвиватися.
ПРК – промислово розвинені країни.
Характерні ознаки цієї моделі
1. Глобальна трансформація:
– політичних взаємозв’зків
– економічних взаємозв’зків
– соціальної сфери
– способу життя
– масової свідомості
2. Імпульсація зростання світової економіки – синтез імпульсів, що породжують центри сили, а також вторинних імпульсів, що породджують іншт країни
3. Формування загальних цінностей (напр., еконогічна безпека, права людини, інформаційні питання).
Світову економіку як систему характеризують 2 аспекти:
– ієрархічність
– структурність
Матеріальні блага в такій системі розподіленні дуже нерівномірно. Переважна кількість багацтв концентрується в невеликій кількості держав: на США, Німеччину, Японію з 9% світового населення припадає 50% світового капіталу, 33% світової купівельної спроможності.
Світова економіка не може існувати без світового порядку.
Світовий порядок – норми міжнародного, публічного та приватного права, що регулюють відносини між країнами, а також інституції, що втілюють ці норми.
Основні суб’єкти СГ
– національні господарства
– ТНК
– міжнародні інтеграційні об’єднання
Критерії виділення підсистем СГ
1. Рівень економічного розвитку
2. Соціальна структура
3. Тип економічного розвитку
4. Характер зовнішньоекономічних зв’язків
Класифікація груп країн, що входять до СГ
І. 1. Перший світ: ПРК
2. Другий світ: перехідні країни
3. Третій світ: країни, що розвиваються
ІІ. Класифікація ООН:
1. ПРК з ринковою економікою
2. країни з перехідною економікою
3. країни, що розвиваються
ІІІ. 1. країни Півночі
2. країни Півдня
IV. За типом індустріального розвитку:
1. постіндустріальні країни (США, найбільші країни Зах. Європи)
2. індустріальні країни (Росія, Україна, Греція тощо)
3. доіндустріальні країни (країни Азії, Африки, Латинської Америки)
23.09.99
Стандартна класифікація країна, яка вживається ООН
I. Промислово розвинені країни: 24 країни, 55% ВСП, 70% світового експорту
– Країни Півн. Америки: США, Канада
– Японія
– Австралія
– Нова Зеландія
– Південно-Африканська Республіка
– Ізраїль
7 країни концентрують 45% ВСП, 51-55 % світового експорту.
II. Країни, що розвиваються: 150 країн, 40% ВСП, 25% світового експорту
– країни Азії (30)
– країни Африки (50)
– країни Латинської та Центральної Америки (34)
– країни Близького та Середнього Сходу (18)
– країни Тихоокеанського басейну
Загальні риси країн, що розвиваються
– особливе місце в СГ
– багатоукладна структура економіки
– відносно менш розвинута промисловість
– низький рівень життя населення
– специфічна роль релігії, патріархальні відносини
Ця група країн є неоднорідною
1. Нові індустріальні країни (промисловий авангард): Півд. Корея, о-в Тайвань, Сінгапур
2. Найменш розвинуті країни (46-50 країн). Переважна більшість – країни Африки
3. Країни-експортери нафти (країни ОРЕС). Колосальні надходження нафто-доларів наприкінці 70-х рр.
4. Інші країни
III. Перехідні країни: 28 країн
– країни, що з’явилися після розпаду СРСР
– країни Середньої Азії та Закавказья (9)
– країни Центральної та Сх. Європи (18)
– Росія: 2% ВСП, 1% світового експорту
Одна з найважливіших рис сучасної світової економіки – мобільність засобів виробництва.
2 підходи до аналізу економіки:
– статистичний (Смітт, Рікардо)
– динамічний
Класифікація факторів виробництва
І. За походженням:
– основні – історичні, природні
– розвинуті – придбані країною за допомогою інтенсивних інвестицій
ІІ. За ступенем спеціалізації:
– загальні – застосовуються майже в усіх галузях
– специфічні – можна застосовувати лише в одній галузі
Узагальнення: низьку мобільність мають основні фактори, високу мобільність – розвинуті фактори; високу динаміку – загальні, менш високу – специфічні
Світова економіка – сукупність національних економік, що пов’язані мобільними факторами виробництва.

Функціональна структура світової економіки
Тема №4
Міжнародний обмін товарів
1. Міжнародний розподіл праці
2. Еволюція ринків
3. Експортно орієнтована та імпортно заміщуюча модель розвитку
4. Основні поняття і категорії міжнародної торгівлі
5. Сучасні тенденції світової торгівлі
6. Світові ціни
7. Товарні біржі
8. Зовнішньоторгівельна політика
1. Міжнародний розподіл праці
3 функціональні форми
– загальна (між великими сферами економічного життя)
– галузева
– одинична (всередині підприємства)
Територіальні форми розподілу праці
– міжрегіональний
– міжнародний
Міжнародна кооперація праці – стійкій обіг між країнами продуктів праці, що грунтується на міжнародному поділі праці
Найдинамічніші види міжнародного розподілу праці
– міжгалузевий
– внутрігалузевий
– технологічний всередині тнк
Історично фактори виробництва були розподілені нерівномірно
2. Еволюція ринків
Структура всіх ринків
1. Внутрішні ринки – форма господарського спілкування, за якої все, що передбачено для продажу, продається виробником всередині країни
2. Національні ринки – внутрішній ринок, частина якого зорієнтована на іноземних покупців
3. Міжнародні ринки – частина національних ринків, яка безпосередньо пов’язана із закордонними ринками.
4. Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному розподілі праці та інших факторів виробництва

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність всієї зовнішньої торгівлі країн світу
За ступенем включення в міжнародний поділ праці розрізняють:
1. Автаркічні країни – країни, які майже не беруть участі у світовій торгівлі (протягом певного часу такі риси мав Ірак, Північна Корея, Албанія)
2. Відкриті країни – країни, повністю інтегровані у світову торгівлю (найбільш відкрита економіка – Гонконг)
3. Країни, економіка яких поєднує автаркічні елементи та елементи відкритої економіки (дуже велика і неоднорідна група країн)
27.09.99
4. Основні поняття і категорії світової торгівлі
Експорт – продаж товару за кордон
Імпорт – купівлю товару з-за кордону
Сальдо – різниця між обсягом експорту та імпорту
Торговий обіг – сума обсягу експорту та імпорту (за вартітю)
Експортні квоти – відношення експорту до ВВП у %
Імпортні квоти – відношення імпорту до ВВП у %

Номінальний вартісний обсяг світової торгівлі – це обсяг:
– обсяг експорту та імпорту в $
– обсяг експорту та імпорту в поточних цінах
Номінальний обсяг вартості залежить від валютного курсу.
Реальний вартісний обсяг світової торгівлі = номінальний вартісний обсяг×дефлятор ВВП
Світовий експорт підраховується в цінах FOB (free on board), світовий імпорт – в цінах CIF (cost insuarence and fract). Тлумачення FOB та CIF дає міжнародний кодекс комерційних термінів Incoterms. Incoterms визначає FOB, передбачає доставку товарів у порт і тільки навантаження судна. CIF – доставка в порт, завантаження, купівля страхового полісу, сплата фрахтування.
За основу міжнародна статистика при підрахуванні цін бере умовний приклад транспортування морем.
Умови торгівлі – співвідношення експортних та імпортних цін на:
– окремий товар
– в окремих країнах
– в групі країн
Бартовий баланс – статистичний звіт, що містить відомості про співвідношення надходжень від експорту та трансфертних платежів
5. Сучасні тенденції світової торгівлі
1. Динаміка світової торгівлі
– темпи зростання світової торгівлі завжди перевищували темпи зростання ВСП у 2-2,5 рази
– темпи зростання експорту країн, що розвиваються були вищі, ніж темпи росту експорту в ПРК
– найвищі темпи росту світової торгівлі давали нові індустріальні країни
2. Географічна структура
– 2\3 світового експорту припадає на ПРК, решта – на країни, що розвиваються
– в країнах, що розвиваються: 2\3 дають НІК
– питома вага ПРК знижується
– питома вага перехідних країн дуже суттєво знижується
– питома вага НІК підвищується
3. Товарна структура світового експорту характеризується значною питомою вагою обробної промисловості
Інші 4 структури: обробна промисловість – 75%, паливна, сировинна, продовольча промисловість
Тенденції:
– питома вага обробної промисловості продовжує підвищуватись
– сировинна та продовольча – повільно знижується
– питома вага паливної промисловості помітно знизилась (в 2 рази)
4. Нові риси світової торгівлі
– значний вплив інформаційної технологічної революції на динаміку і структуру торгівлі
– різке загострення та нові форми конкуренції
– різке зростання внутрифірмової торгівлі
– відбувається глобалізація ринків
5. Форми міжнародного обміну товарів
3 етапи розвитку
I. I. Середні віка (ранній капіталізм): XV-XVII ст.
4 форми:
– факторії – спеціальні поселення
– ярмарки
– торгівельні кампанії
– торгівельні біржі
II. Капіталістичний етап (індустріальний етап капіталізму): XVII- XI X
3 форми:
– аукціони
– міжнародні торги
– торгівельні будинки
III. Сучасний етап:
3 форми:
– пряма міжнародна торгівля
– зустрічна торгівля
– внутрифірмова торгівля
6. Основні суб’єкти світової торгівлі
3 найбільших світових експортера:
– США
– ФРН
– Японія
Серед країн, що розвиваються:
– Гонконг
– Сінгапур
– Південна Корея
Серед перехідних країн:
– Китай
– Росія
– Польща
3 країни з найбільшим доходом на душу населення:
– Гонконг
– Сінгапур
– Бельгія
7. Умовна торгівля
3 тенденції:
– покрашення економічних умов у країнах, що розвиваються
– покращення умов торгівлі в ПРК
– погіршення умов торгівлі в країнах, що розвиваються
(знайти матеріал)
Щодо окремих країн – існує 2 тенденції:
США: 80-ті рр. – відчувається погіршення
90-ті рр. – підйом
Японія: Значне зростання протягом останніх 15 років. Найбільш високі результати в 90-х рр.
Серед країн, що розвиваються існує 3 тенденції:
– найбільше погіршення становища відчувається на Близькому Сході (майже в 2 рази)
– стійкі темпи погіршення економічних умов протягом 14 років мала Африка та Латинська Америка
– з 1994р. в Латинській Америці, на відміну від Африці, відбувається погіршення
8. Експортні квоти
3 найбільші в світі країни-експортери:
– Німеччина – 33%
– США
– Японія – 9,5%
6. Світові ціни
Існує система світових цін, яка передбачає 2 види цін:
1) Розрахункові – ціни, за якими розраховуються фірми між собою і які встановлюються кожною фірмою окремо за власною методикою
2) Друковані – ціни, базові для всіх видів розрахунків. Існує 6 джерел друкованих цін:
a) Довідкові – базові для всіх видів розрахунків
– внутрішньооптові
– зовнішньоторгівельні
b) Біржові – складаються на товарних біржах; часто використовуються при торгівлі сировиною.
Основні центри інформації про біржові ціни:
– Лондонська біржа металів
– Чикагська торгова палата
– Чикагська товарна біржа
– Ньо-Йорська товарна біржа
– Французька міжнародна ф’ючерсна біржа
c) ціни аукціонів
d) ціни міжнародних торгів
e) ціни фактичних контрактів
f) ціни пропозиції найкрутіших кампаній
7. Товарні біржі
Існує 4 види товарів, що продаються переважно через біржу:
– с/г товари
– енергетичні товари
– метали
– інші сировинні матеріали
Існує 3 типи цін, що завжди повідомляються:
– ціна продавця
– ціна покупця
– ціна реального контракту
Біржі виділяють:
– найкращу ціну покупця
– найкращу ціну покупця
Продаж с/г товарів та сировини включає декілька трансакційних контрактів:
1) Контракти “spot” – негайний продаж товару (48, 24 годин, протягом дня) протягом 2-х тижнів
2) Форвардні контракти – контракт на поставку від 3 до 24 місяців. Ціна буде відрізнятися від ціни контракту “spot”
Товарний арбітраж – купівля та негайна продаж товару в іншому місці
Аукціонна торгівля – продаж товару виключно на аукціоні. Аукціонні товари продаються партіями (лотами). Виставляють один екземпляр, і він визначає цілий лот. Особливість: аукціонна торгівля ведеться завжди англійською мовою
Ціни контрактів містять комплексні поставки товару. Розрізняють 5 типів комплексних поставок:
– генеральний підряд
– поставка “під ключ”
– договір під готову продукцію
– договір під реалізацію
– контракт ВОТ (built, operate, transfer – будуємо, оперуємо, передаємо)
30.09.99
Індикатор для підрахування переваги однієї країни над іншою у сфері торгівлі (Белл) – індикатор RCA:

– світовий експорт j-того товару
– загальний імпорт i-тої країни
– світовий експорт
– питома вага j-того товару до світового експорту j-того товару
Якщо RCA>1, то країна має переваги при експортуванні того и\чи іншого товару
8. Зовнішньоторгівельна політика. Експортноорієнтована та імпортозаміщуюча модель ринку (пит. №3)
Один з найвідоміших напрямків – протекціонізм
Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів шляхом використання тарифів або нетарифним методом
Імпортозаміщуюча модель ринку поєднана з протекціонізмом. Імпортозаміщуюча модель ринку передбачає зростання внутрішнього виробництва, щоб повністю замінити імпорт.
Вільна торгівля – політика мінімального втручання держави в економічні зв’язки.
З вільною торгівлею пов’язана модель експортноорієнтованого ринку (стимулювання експорту)
Мито – податок на імпорт (або інколи експорт) в момент перетину товаром кордону
Митний тариф – система ставок мита
Нетарифні бар’єри:
– пряме обмеження імпорту (квоти, ліцензії)
– побічні процедури, санітарні норми
– інші засоби
Більшість країн схильні до використання нетарифних бар’єрів
Експортно-імпортна квота – обмеження по вартості або за фізичним обсягом експорту або імпорту на певний проміжок часу
Ліцензії (експортні та імпортні) – дозвіл на експорт або імпорт продукції (але немає обмежень за кількістю або вартістю)
Побічні процедури, санітарні норми – вимоги до пакування, вмісту, етикетки тощо.
Інші заходи:
– валютні обмеження (вимоги до продажу частину доходу в валюті)
– експортні субсидії
– державне страхування експорту
Субсидія – грошові виплати, що йдуть на підтримку національного виробника та побічну дескремінацію імпорту
Експортна субсидія – фінансовий нетарифний метод державної політики; бюджетні виплати національним експортерам, які дозволяють продавати товар за більш низькими цінами
Деякі країни надають експортні субсидії відкрито, інші – завуальовано
Побічні форми експортного субсидіювання
Побічні форми експортного субсидіювання здійснюються переважно через експортні кредити
Експортні кредити – фінансове стимулювання державою експорту національних виробників
Але якщо сильно кредитувати і субсидіювати, то ціни національних виробників можуть знизитись дуже суттєво.
Демпінг – метод фінансових нетарифних заходів, що базується на зниженні експортних цін, зниження нормального рівня, що є загальноприйнятим для країн експортера та імпортера.
(Самостійно: які країни яким заходам віддають перевагу)
9. Інтеграційні торгівельні об’єднання
(Самостійно охарактеризувати кожну зону)
Перелік
1. Північно-Американська угода про вільну торгівлю (НАФТА): ініціатори: США, Канада, Мексіка (1.08.94)
2. Карібське співтовариство і Карібський спільний ринок (1974р., деякі країни Центральної Америки)
3. Система Анської інтеграції (країни Північної Америки, 1969р.)
4. Аз.-ок. ?
5. Асоціація країн південно-східної Азії (АСЕАН)
6. ЄС (1958р.)
7. ГАТТ/СОТ (всесвітня торгова організація)
Тема № 5
Міжнародний науково-технічний обмін
Обмін технологіями – специфічний вид обміну товарів
3 головних етапи науково-технічного обміну
I. Кін. XIX – сер. XXст.
1. Головна форма технічного трансферту – прямі інвестиції
2. Інтеграціоналізація тільки-но почала охоплювати сферу науки і техніки
II. 50-ті – 70-ті рр. XXст.
1. Переважна частина обміну – між ПРК
2. Виникають нові форми обміну технологіями:
– спільні підприємства
– ліцензійні угоди
– контрактні механізми
– угоди про надання технічної допомоги
III. Поч. 80-х рр. XXст.
1. Глибока інтеграція сфери науки і техніки
2. Розвинута міжнародна кооперація в галузі технологій
3. Виникнення нової комплексної форми технологічного обміну – стратегічних альянсів
Міжнародний науково-технічний обмін (МНТО)
– В широкому плані: проникнення будь-яких науково-технологічних знань і обмін досвідом між країнами
– В вузькому плані: передача технологій та знань, що відносяться до конкретних кампаній і технологічних процесів
Провідні позиції в МНТО займає США – 2/3 світового обсягу ліцензійної торгівлі
60-ті – 70-ті рр.: Японія доганяла США швидкими темпами, але зараз Японія дуже відстає
перше місце: США
друге місце: Японія
третє місце: Британія
четверте місце: Німеччина
Існує 2 форми МНТО:
1. Комерційна (МНТО, як правило, в вузькому розумінні)
2. Некомерційна (МНТО, як правило, в широкому розумінні)
Некомерційні форми МНТО
1. Науково-технологічні публікації
2. Виставки та ярмарки
3. Конференції, зустрічі
4. Міграція спеціалістів
5. Навчання студентів-аспірантів
6. Діяльність міжнародних організацій
Комерційні форми МНТО
1. Передача технологій на умовах:
a) Ліцензійних угод:
– патенти
– “ноу хау”
– торгові знаки
– промислові, фабричні марки
b) технічна документація
2. Поставки машинного обладнання
3. Технологічна допомога
4. Інженіірінг
5. Експорт комплексного обладнання
6. Підготовка і стажування спеціалістів
7. Управлінські контракти
8. Науково-технічне кооперування
Передача технологій на комерційній основі практично означає продаж технологічного товару
Головний покупець – ТНК (90%)
Головний покупець – підконтрольні (афілійовані) особи ТНК (3/4)
Отже, має місце внутрішньокорпораційний технологічний трансферт.
¼ технологій продається незалежним кампаніям, але тільки в тому випадку, коли:
– технологія морально старіє
– існує дуже гостра конкуренція
– кампанія відчуває дуже гостру нестачу в грошах
Всі технології проходять цикл життя (теорія Вернона)
Етапи циклу життя технології
1. Унікальна технологія
2. Прогресивна технологія
3. Традиційна технологія
4. Морально застаріла технологія
Специфіка руху товарів між різними типами країн: переважна частина руху припадає на країни, що розвиваються, або на перехідні країни – традиційна та морально застаріла технологія. Рух технологій між ПРК – переважно прогресивна технологія. Майже ніколи не відбувається обмін унікальними технологіями між ТНК і незалежними кампаніями.
Висновок: між ТНК і незалежними кампаніями обмін здійснюється переважно прогресивними, традиційними та морально застарілими технологіями.
Ліцензійна угода – дозвіл використання на певних умовах предмету лізензії
7.10.99
Форми ліцензійної угоди
1. Патенти
– державне визнання технічного рішення, що закріпляє за винаходом права
– промисловий зразок, нове конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд продукту
– товарний знак
– авторські права
2. Безпатентні ліцензії: “ноу хау” – виробничий досвід
– зразки виробів
– технічна документація
– інструкції
3 головні риси ліцензійної угоди
1. Ніколи не передається третій стороні
2. Вказується на виробах і в рекламі
3. Не надаються субліцензії
Основні напрямки міжнародної ліцензійної торгівлі
1. Країни з домінуючим експортом ліцензій (США)
2. Розвинуті країни з переважаючим експортом ліцензій (Великобританія, Швейцарія)
3. ПРК з переважаючим імпортом ліцензій (решта ПРК: лідери В Японія, Німеччина)
4. Країни, що розвиваються, що імпортують і експортують ліцензії (10-12 країн: Індія, Бразілія, Аргентина, Мексіка)
5. Країни, що розвиваються, які тільки імпортують ліцензії (переважна більшість країн, що розвиваються)
6. Країни, що розвиваються, які інколи імпортують ліцензії (найменш розвинені країни)
(Ліцензіар – продавець ліцензії; ліцензіат – покупець ліцензії)
Види ліцензійних угод
1. Проста ліцензійна угода – ліцензіар може продати ліцензію будь-кому (без обмежень)
2. Виключна ліцензійна угода – ліцензіар не може вільно заключати угоди (або тільки на обмеженій території)
3. Повна ліцензійна угода – ліцензіар втрачає всі права на термін дії угоди, всі права перебирає ліцензіат

Кожна ліцензія має свою ціну
Основні типи ліцензійних платежів
1. Royalty – відсоток від прибутку ліцензіата

– Royalty в і-му році
– ціна одиниці товару в і-му році
– обсяг виробництва товару в і-му році
T – термін дії ліцензійної угоди
Royalty = приблизно 4-7%
2. Паушальні платежі – платежі, які здійснюються в момент продажу технології, встановлені заздалегідь і не залежать від доходу ліцензіару
3. Комбіновані платежі – частина суми сплачується способом Royalty, частина – як паушальні платежі
Специфічні форми платежів
1. Сплата участі в прибутках
2. Сплата частиною акцій
Інші форми комерційного МНТО
1. Промислові та будівельні контракти
2. Контракти про розподіл нафти та газу
3. Сервіс-контракти
4. Контракти на управління
5. Контракти на надання науково-технічної допомоги
6. Франчайзінгові контракти – специфічні контракти на управління і використання торгового знаку
7. Інженіірінгові контракти – контракти на інженерно-технічні послуги і консультування
8. Тема № 6
Міжнародний рух капіталу та міжнародні інвестиції
1. Поняття інвестицій, інвестиційний процес
Іноземні інвестиції – всі види цінностей, які вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством країни
Міжнародні інвестиції – інвестиції, які передбачають різнонаціональну належність учасників інвестиційного процесу
Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій інвесторів щодо вкладання коштів в об’єкти інвестування
Інвесторами можуть бути:
– фізичні особи
– юридичні особи
– держава
2 групи інвесторів:
1. Індивідуальні – окремі фізичні або юридичні особи, які самостійно, без посере