Світова ек. або світове господарство - це сукупність національних господарств, об'єднаних міжнародним поділом праці та системою МЕВ.
Формування світової ек.:
СЕ. Сформувалась в кінці 19 - поч. 20 ст.:
• Сформувались сталі ек. зв'язки / відносини;
• Всі країни світу були втягнуті в МЕВ - в СЕ;
• Різко зросла світова торгівля;
• Сформувалась фінансово-кредитна система;
• Нові риси притаманні новій системі:
o Прямі інвестиції ( вивіз капіталу)
o Міжнародне виробництво
• Саме в цей час завершилось формування колоніальної системи.
2 аспекти формування СГ:
1. Позитивний - формування буржуазних відносин дало поштовх до формування виробничих сил.
2. Негативний - це супроводжувалося війнами, конфліктами ( колоніальні війни, работоргівля)
Історично СЕ формувалася за двома напрямками:
1. Втягувались все інші та інші країни в процес будування ек. відносин;
2. Примусовий напрям - деякі країни примусово втягували в МЕВ. Навіть незалежні (Китай 1836р.)
Головна тенденція СЕ. - збільшення взаємозалежності між усіма країнами.
Система ек. відносин.
1) Міжнародний товарний обіг;
2) Міжнародний рух капіталу;
3) Міграція робочої сили;
4) Міжнародний ек. обіг;
5) Система міжнародних фінансово-кредитних відносин;
6) Міжнародне виробництво;
7) Міжнародні комунікації.
Модель.
1. Історичні тенденції формування
2. Ек. потенціал країни;
3. Місце країни в Світовому поділу праці або в Світовій ек.
4. Концентрація капіталу або виробництва;
5. Характеристика окремих галузей;
6. Соціальні проблеми;
7. Ек. політика;
8. Принципи зовнішньо-ек. відносин.

Показники ек. потенціалу та рівня розвитку.
Ек. потенціал - виробничий апарат або виробнича база в сукупності з природними та трудовими ресурсами певної .кваліфікації.

Ек. потенціал вивчає техніку ек. заходів, а також географічні дані розташування, наявність корисних копалин, тощо.

Економічна могутність визначається не потенціальним, а практичним, реальним обсягом виробництва матеріальних благ.
2 види показників:
1) Натуральні показники (формують ек. могутність)
2) Вартісні (приклад: к-ть сталі)
а) ВНП - сукупна вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених в ринкових цінах. Вимірює
вартість всіх товарів та послуг.
b) НД - всі фактори виробництва - це валовий НД, з якого необхідно вилучити трансферні
платежі та непрямі податки
с) ВВП - це ВНП мінус імпортний компонент; це сукупна вартість товарів та продуктів, що
вироблені в середні країни з вирахуванням імпорту.
d) Валовий світовий продукт (ВСП) - вартість всіх товарів та послуг, вироблених в усіх країнах без подвійного урахування (сировина, напівфабрикати) ВВП в країні підраховують за допомогою Системи Національних Рахунків.
СНР - міжнародні правила обліку ек. діяльності. Дає можливість майже однаково підрахувати ВВП в цих країнах. ВВП підраховується на трьох рівнях:
• 1 рівень - рівень споживання (використання);
• 2 рівень - рівень вир-ва;
• 3 рівень - рівень доходів;
У різних країнах може підраховуватися за різними рівняннями, але всі величини майже однакові.
1 рівень = ВВП: вартість валових інвестицій в країні + державне споживання товарів та послуг
2 рівень = додана вартість = умовно вартості окремих галузей
3 рівень = підрахунок всіх доходів суспільства:
• заробітна плата;
• доходи підприємств;
• приватні прибутки;
• земельна рента;
• % прибутки.
НД = ВВП - Амортизація - непрямі податки + субсидії
1. В середньому підраховують, що НД>ВВП на 8-10%. НД = ВВП х |<
2. Динаміки НД та ВВП майже завжди співпадають.
ВВП
Реальний

Поточний
фіксовані ціни якогось року поточні ціни, фіксований обмін курсу валют

Вплив коливання валютних курсів на зміну показників робить їх недостовірними. Не можна достовірно порівняти показники країн. В міжнародних організаціях є спеціальні системи підрахунків. Міжнародні організації почали розробляти нові методи. Новий підхід підрахування ВВП: базується на вимірюванні купівельної спроможності: порівнюються коефіцієнт купівельної спроможності валюти:
береться кошик цін на визначені базові продукти і порівнюється.
сума цін кошика країни А
сума цін кошика країни В
2 основних метода підрахування, які дають різні результати:
1. За обмінними курсами валют. Використовується питомою вагою промислово-розвинутих країн 75%., ООН+ всі департаменти.
2. Метод "Очищення". Використовується країнами що розвиваються., МВФ, МБРР.

Показники рівня ек. розвитку.
РЕР — це обсяг матеріальних благ в розрахунку на душу населення.
РЕР як функція залежить принаймні від 3 змінних:
1) Рівень продуктивності праці в країні;
2) Питома вага працездатного населення у всьому населенні;
3) Розподіл трудових ресурсів за секторами економіки.

• Чим більше продуктивність праці - тим більший рівень вир-ва на душу населення (пряма залежність).
• Аналогічно з другим фактором;
• Різні галузі по різному використовують працю: в с/г - найнижча працездатність, а в нових галузях -навпаки.
• Якщо галузь с/г головна, то і дохід на душу населення менший і навпаки.

Етапи розвитку світового господарства
СГ пройшло декілька етапів формування (від зародження до зрілого стану відзначено декілька етапів).Вирішальну роль у формуванні СГ відігравав Світовий ринок. Формування СР дає ознаки формування СГ.
Світовий ринок - це існуюча на базі міжнародного поділу праці система торгівельно-економічних ВІДНОСИН
З цією системою тісно пов'язані міжнародні фінансово-кредитні відносини. Виникнення СР прямо пов'язане з виникненням міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку (не для власного внутрішнього споживання)
Формування СГ: СГ — СР — МПП
Формування світового ринку відбувалось тривалий час. Спочатку були прокладені перші інтенсивні торгові шляхи, але ці контакти не означали, що був створений світовий ринок. Ср в період рабовласництва , феодалізма не існував, хоча торгівля була:
• Лише частина країн була втягнута в торгівельні відносини;
• Механізм торгівлі був не розвинений
• В більшості випадків "торгові епізоди" носили локальний характер
• Конфлікти, війни гальмували розвиток торгівлі
Тільки капітал, сформувавши капіталістичне виробництво, створив СР.
Етапи формування СГ (СР):
1. Етап - мануфактурна стадія ( з середини XVI ст.)
До середини XVI ст. ( ще в XV ст. ) інша структура ек. потенціалу: перше місце займають країни Сходу: Китай, Індія, обсяг продукції більший ніж в Європейських країнах. Але з початку XVI ст. - різкі зміни у Європейських країн.
Стадії першого етапу:
1. Розвиток мануфактурної промисловості стає важливим джерелом нагромадження капіталу.
2. Поштовх до розвитку міжнародної торгівлі. Виникає проблема постійного імпортування сировини, а з іншого боку експортування товарів.
3. Бурхливий розвиток транспорту та зв'язку.
4. Експансія, колонізація.
2. Етап - фабричний (середина XVIII ст.)
Саме в цей час відбувається перехід від мануфактури до фабрики. Великі підприємства повністю залежать від імпорту сировини. З середини 70-х років ек. зарубіжних країн починають відчувати ек. кризи.
3. Етап (середина - кінець XIX ст.) Ознаки:
1. Різко зросла світова торгівля;
2. З'явились чотири супер держави, які формують ек. систему в цих галузях (США, Фр.,Брит.,Нім.) В кінці XIX - початку XX ст. Британія віддає першість США.
3. Інтенсивний вивіз капіталу
4. Створюються перші міжнародні компанії (е.д.-Дпдег - машини)
5. Відбувається подальша концентрація виробництва та створюється нові ек. форми підприємств (трест, синдикат, концерн, конгломерат)
6. З'являються перші ознаки, економічної моделі, для якої характерним є :
а) Існування монополії
b) олігополії
с) фірми-аутсайдери
Процес формування світової ек. закінчується на початку XX ст:
1. закінчився колоніальний розподіл світу (всі території розділені між метрополіями);
2. закріплення торгівельних зв'язків: міжнародна торгівля набула світового масштабу, всі країни приймають участь у міжнародному поділі праці;
3. Дуже різко зросла могутність фінансово-промислового капіталу;
4. Почали зростати темпи міжнародного виробництва.

Матеріальна основа Світового ринку - машинне виробництво, що існувало на базі міжнародного поділу праці.
Рушійний механізм ринкова система, що базується на приватній власності та конкуренції.
Інструменти функціонування:
• Вивіз капіталу та товарів;
• Рух робочої сил й;
• Міжнародні фінансово-кредитні відносини
Колоніальна система
Колоніальна система - сукупність колоній, напівколоній та напівзалежних країн, які залежать від метрополії.
Колонії - це території, де існувала політична влада метрополії, яка забезпечувала ек. експансію.
Напівколонії - це країни, що формально політичне незалежні, але пов'язані з метрополією нерівноправними міжнар. угодами.
Залежні держави - це країни, що формально політично-незалежні, але займають нерівноправне місце в Світовому Господарстві.
Сформувалася колоніальна система, в якій не було рівного статусу між її членами.
Значення колоній для СГ:
1. ринок збуту
2. постачання сировини
3. резерви для поповнення арміі
4. плацдарм військових баз
5. об’єкт інвестицій

Світове господарство на початку XX ст. представляла монополярну систему, але після Жовтневої революції 1917р. відбулися зміни: утворюється система, що функціонує на принципах загальної державної власності, планової економіки. Спочатку СРСР, потім приєднується Монголія, Китай, Куба.
Таким чином після 1917 р. світова економіка набуває біполярного характеру. Один полюс - ринкова економіка, другий - планово - адміністративна.

Майже до середини XX ст. ця схема існувала без змін. Приблизно до 1913 р. економіка Європи та Півн. Америки розвивалася рівномірно, але перша Світова Війна призвела до змін, до значних втрат виробництва, баланс фінансів пішов на фінансові потреби, дефіцит грошей, почалася інфляція. Величезні маси населення втратили свої заощадження.
20-ті роки більшість країн Європи переживало тяжкі часи: інфляція 1000%, більш-менш розвивалася економіка США. Після того, як утворився СРСР, відбулось становлення нової системи. Росія втратили у 1905 -1917 р.р. приблизно ЗО млн. людей, але планова економіка почала показувати дивовижні результати.
24-30 р. - період Двох стабілізацій. З одного боку показники планової ек., а з іншого - ринкова починає виходити із кризи ( США , Зах. Європа.) , а далі ринкова система отримує тяжкий удар -Велика депресія (1929-1930 р.р.)- США вступає в фазу непередбаченої кризи. Жодна країна нічого подібного не відчувала. В Європі депресія теж відчувалась. На тлі цих подій ми бачимо зростаючі темпи розвитку СРСР (ніхто ніколи не повторить такі результати), але ці швидкі темпи ек. базувалися на командній системі, на величезній концентрації усіх ресурсів. Саме в ці часи ринкова система починає розуміти переваги командної системи: 1936 р. - робота Кейнса - обґрунтовує ефективність державного втручання в ек.: контроль деяких моментів ринкової економіки:
• Розподіл ресурсів;
• Контроль над банками.
Адольф Тішлер впроваджує в Німеччині державний контроль над усіма галузями (навіть заробітня платня).
Друга країна — США. Почали робити перші кроки, але зупинилися.
Друга світова війна призводить до змін:
• Розподіл сфер впливу
• Зростання могутності країн
• Зростання їх потенціалу
СРСР (соціальний захист людей - перш за все), в усіх країнах ще до першої Світової Війни починалися зміни ( пенсійне забезпечення, гарантування заробітньої плати). Ці нові зміни, що були закладені під впливом командної системи та робочого класу в капіталістичних країнах призвели до створення справді соціалістичної економіки в цих країнах.
Друга світова війна розставила нові акценти в ринковій системі. США у всьому №1:
• Перше місце ВВП;
• Найбільший запас золот;
• Експорт
Америка інвестувала величезні кошти в Європу, Японію (план Маршала)
2 місце - Британія, яка втратила колоніальну систему.
З місце за ВВП - Франція. Німеччина найбільш зруйнована, але найбільші темпи зростання ВВП. З іншого боку колишні залежні країни здобувають незалежність. Зростає кількість країн, що розвивається.
Країни східної Європи під впливом з одного боку успіхів СРСР з другого під впливом армії СРСР почали переходити до комуністичного табору. Як результат виникає міцний комуністичний табір. Кількісно соціалістична система починає збільшуватись.
В першій половині 70-х. Років ми бачимо кульминацію цієї системи. Статистика:
• 1/3 світової території
• 25% світового населення
• 40% світового промислового виробництва
• 25% світового доходу.
Формування РЕВ (1971р.) - рада ек. взаємодії, що з'єднала більшість країн блоку: СРСР, Куба, Китай, В'єтнам, Північан Корея, Кампучія, Лаос.Всі ці країни оголосили будівництво соціалізму та вважалися країнами соц. табору.
Країни соціальної орієнтації (для цих країн був сприятливий момент приєднання до соц. табору): перший - Єгипет, Ефіопія, Конго, Ангола, Мозанбік, Чілі, Перу, Бангладеш. Більшість цих країн нечесно проголошували, тому що СРСР дуже допомагав (пільги, торгівля, будівництво). Декілька країн неодноразово змінювали свою орієнтацію. Це був найкращий час розвитку соц. табору.
Ринкові країни в цей час розвивалися не стабільно. Німеччина та Японія показують гарні результати. Питома вага ринкових країн знижується, а соціального табору зростає.
Конфлікт між соціальним та ринковим табором зростає. Підґрунтям для подальшого розвитку пролетаріату є велике число країн з бідним населенням. Країни ринкової економіки вкладають багато грошей, щоб розбити цей резерв.
Західна система витрачає десятки мільйонів $ на гонку озброєнь. Країни з ринковою ек. знаходять свої досягнення в воєнній сфері. Відбувається інформаційна революція, яка охоплює всі країни заходу.
Лише в 70-х. роках СРСР + сх. Європа схаменулися, що вони вже на 20-ть років відстали від Заходу. Почалася тотальна комп'ютерізація.
Величезний розрив між нововведеннями в військовій системі та в інших сферах. З 70-х. років відбувається нарощування відставання СРСР від ринкової системи, яке у 80-ті роки проявилися повністю. Стало очевидним, що система втрачала ефект. В деяких країнах була спроба переосмислити систему (Чехословаччина), але ці ідеї були придушені.
Наступна спроба в Польщі. На початку 80-х відновлюються ринкові відносини: профспілка "Співдружності + церква" + не італієць був обраний Римським папой, що було колосальним поштовхом. Польща одною з перших відходить від засад соціалізму.
Поступово відходять Угорщина, Чехія Словенія, Словакія та ін.
Країни з ринковою ек. теж зазнають змін:
1. У 80-х роках починається найдовша фаза зростання;
2. Країни роблять значні кроки в сфері впровадження нових технологій;
3. Країни продовжують застосування соціальних механізмів для забезпечення нормального рівня
життя людей.
Відбуваються базові зміни. В кінці 80-х р років ми бачимо остаточне гальмування темпів зростання ек. СРСР. Світова економіка на початку 90-х років знов переводиться на монополярну систему, створюється нова модель світового господарства.

РИСИ НОВОI МОДЕЛI ЕКОНОМIКИ

1. Відсутність економічного та політичного антогонізму (відсутність таких суперечностей, які не можна вирішити або які вирішуються кривавими війнами.
2. Відсутність конфронтації (прямої боротьби між блоками, країнами)
3. Взаємозалежність усіх елементів системи
4. Дуже динамічна трансформація усіх елементів системи.

На сьогоднішній день існує 2 точки зору:
1. Сьогоднішня світова економіка дійсно не біполярна, але США - гегемон, одностайний лідер, єдина супердержава, що регулює та контролює більшість світових процесів.
2. США - не єдиний, але наймогутніший полюс. Світова економіка об'єднує декілька центрів сили.
1 модель:
Проголошує, що світова економіка динамічно розвивається. Імпульси, що йдуть з центру не периферійні.
2 модель:
Ця точка зору пояснює динамічне зростання, як тісну взаємодію усіх центрів.

Сучасна модель економіки

Характернi ознаки моделi з центрами сили
1. Глобальна трансформація взаємозв'язків:
а) Політичних;
b) Економічних;
с) Соціальної сфери;
d) Способу життя;
е) Масової свідомості.
2. Імпульс підняття рівня світової економіки — це синтез імпульсів, що породжують "центр сили", а також вторинні імпульси, що народжуються в інших країнах.
3. Формування загальних спільних цінностей:
• економічна безпека;
• права людини;
• інформаційні питання

Система світової економіки є складною системою, її, як і будь-яку систему, визначають два аспекти:
• ієрхаричність
• структуровість

Матеріальні блага, багатства розподілені нерівномірно. Якщо втратимо США, Японію, Німеччину -то це всього 9% світового населення, але 50% світового виробництва, 33% світового купівельної спроможності.
Таким чином ми можемо виділити окремі група лідерів світової економіки.
Світова економіка не могла б існувати без світового порядку.
Світовий порядок – це норми світового цівільного та приватного права, що регулюють відносини між країнами та інституціі, які втілюють норми.

Основні суб'єкти світової економіки:
1. Національні господарства;
2. Транснаціональні корпорації;
3. Міжнародні інтеграційні об'єднання.
Критерії розподілу:
1. Рівень економічного розвитку;
2. Соціальна структура;
3. Типи економічного розвитку;
4. Характер зовнішньо-економічних зв'язків.
Існує декілька класифікацій групи країн, що входить до світової економіки:
1. Поділяє світ на 3 світи:
1) Світ промислово-розвинутих країн;
2) Світ країн, що переходять від адміністративно-командної ек.
3) Країни, що розвиваються.
2. Класифікація 00Н:
1) Промислово-розвинені країни з ринковою економікою;
2) Перехідні країни, країни з адміністративно-командною економікою;
3) Країни, що розвиваються.
3. Ідеологічна:
1) Країни півночі ( всі країни півн. Європи і з перехідною ек. і промислово-розвинуті)
2) Країни півдня ( країни півдня, країни, що розвиваються + країни Азії + Китай + В'єтнам)
4. За типом індустріального розвитку:
1) Постіндустріальні країни (США)
2) Індустріальні (Росія,Україна,Італія,Іспанія)
3) Доіндустріальні (Азія, Африка)

Характеристика країн світу
Стандартна класифікація, яка вживається 00Н (3 групи)
1) Промислово-розвинені країни (24 країни, 55-56% валового продукту, 67-70% світового експорту):
• країни Північної Америки (США-35%, Канада), країни Західної Європи (Німеччина 9-
11.5%,Франція, Італія, Британія), Японія 15-18%, Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Іраїль,
Норвегія, Швеція, Фінляндія;
Промислово-розвинені країни мають різний рівень: 7 країн - 45% ВСП, 50-51% світового експорту.
2) Країни, що розвиваються. (150 країн):
• Країни Азії (30%), Африки(50%), Латинської Америки(34%), Центральної Америки,
Близький Схід, Тихооеканський басейн. 40% - СВП, 25-26% - світового експорту.
Загальні риси країн, що розвиваються:
а) Займають особливе місце в світовому господарстві;
b) Багатоукладна структура економіки;
с) Відносно менш розвинена промисловість;
d) Низький рівень життя людей;
е) Специфічна роль релігії, матріархальних відносин. Неоднорідні, складаються з декількох підгруп: авнгард-НІК, 5-7 дійсно стабільні: Південна Корея, Сінгапур, Тайвань.
3) Найменш розвинені. Самі відсталі, на узбіччі світового процесу. Ці країни щорічно доповнюються. Число їх сягає 46-50 країн. Переважна більшість країн Африки, Афганістан, Бангладеш, Непал.
Окремо країни, що експортують нафту - ОПЕК - мали колосальні напливи нафто-доларів до середини 70-х. років, що допомогло створити ек. систему, підняти рівень життя людей. Але потім ціни знизились, і більшість цих країн біднує.
4) Перехідні країни. 28 країн, 18 країн східної Європи, 9 країн Середньої Азії. 5% - СВП, 3% -світового експорту. Росія: 2% СВП, 1% світового експорту. Одна з головних рис - мобільність факторів виробництва. Саме сучасний підхід характеризується інтенсифікацією руху факторів виробництва.
2 підходи до ек.:
1. Статична економіка (Сміт, Рікардо) - робоча сила не рухається;
2. 2. Динамічна економіка
Класифікація факторів виробництва.
1. За походженням:
• Основні - дані природою, або такі, що дуже довгий час накопичувалися в країні.
• Розвинуті - такі фактори, що придбані країною. За допомогою інтенсивних інвестицій, імпорту технологій.
2. За ступенем спеціалізації:
• Загальні - застосовувалися майже у всіх галузях (середня освіта-здатність робітника працювати в будь-який галузі)
• Специфічні - можна застосувати лише в одній галузі.
Узагальнюючи мобільність факторів виробництва:
1. Низьку мобільність мають основні фактори виробництва; високу - розвинені;
2. Більш динамічні - загальні; менш - специфічні фактори виробництва.
Світова економіка – це сукупність національних економік, що пов’язана мобільними факторами виробницьтва.
Міжнародний обмін товарів
Функціональні форми розподілу праці
1. Загальний (розподіл праці між великими сферами економ, життя)
2. Галузевий
3. Одиничний
Форми територіального розподілу праці
1. Міжрегіональний (розподіл праці між субрегіонами або регіонами)
2. Міжнародний (між країнами)
МРП не може існувати без міжнаоолної коопеоаиії.
Міжнародна кооперація – стійкий обмін між країнами, який грунтується на МПП
На сучасному етапі найбільш динамічно розвиваються такі види поділу праці:
1. міжгалузевий
2. внутрішноьгалузевий
3. подетальний (технологічний) поділ праці що розвивається в середині корпорації
Ми можемо також спостерігати еволюцію ринків.

Структура всіх ринків:
1. Внутрішній (задоволення власних потреб)
2. Національний (частково для себе частково для експорту)
3. Міжнародний (частина національних ринків що частково пов'язується з зарубіжними)
4. Світовий ринок (сформувався в кінці 19 ст. - поч. 20 ст.)
Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних торгово-економічних відносин, що представляє собою сукупність всієї зовнішньої торгівлі всіх країн.
Одна країна - зовнішня торгівля.
Дві країни - міжнародна двостороння, взаємна торгівля. Всі країни -світова, міжнародна торгівля.
За ступенем включення МПП розрізняють такі країни:
• Авторкічні країни (Іран, Пд. Корея, Албанія) - майже не приймають участь у міжнародній торгівлі;
• Відкриті економіки (Сингапур, з деякими обмеженнями - економіка Гонк-Конгу) - повністю інтегруються в світову торгівлю, майже без обмежень руху товарів.
• Економіка яка поєднує елементи першого та другого; яка є дуже велика і не однорідна наприклад, за ступенем відкритості: Тайвань, Австрія)

Вартість експорту товару Хij Xwj Xi – заг. експорт Xw – світ. експорт
RCA = (Хij/Xwj)/( Xi/Xw) відношення експорту по певному товару до співвідношення загального експорту

Торговий обіг - сума експорту та імпорту.
Торгове сальдо - різниця між експортом та імпортом.
Експортні квоти - експорт поділити на ВВП та помножити на 100 %
Імпортні квоти - відношення імпорту до ВВП у %
Зовнішньо торгова квота – 1/2(вартість експорту + імпорту) поділено на ВВП та помножено на 100%
Номінальний вартісний оосяг світовоі торгівлі - це обсяг:
А) експорту та імпорту в $ обчисленні
Б) в поточних цінах. Дуже залежить від курсу $
Умови торгівлі – співвідношення експорту та імпорту цін
З аспекти:
1. Окремі товари;
2. Окрема країна;
3. Група країн.
Реальний вартісний обсяг світової торгівлі - це номінальний вартісний обсяг помножений на дефлятор.
Як правило світовий експорт підраховується в цінах РОВ , світовий імпорт в цінах СІР. Тлумачення всіх термінів дає міжнародний кодекс термінів. Він визначає РОВ як Ргее оп Ьоага-передбачає доставку в порт і на судно. СІР-соазІ іпзигапсе Ггаіе. В СІР завжди будуть вимагати доставку товару в порт, розвантаження, страховий поліс і сплату фрахтування. За основу, міжнародна статистика при розрахуванні цін бере умовне транспортування морем.