Уточнюючи характер зв'язків між елементами запропонованої схеми ТРС і лід зауважити, що зв'язок елементу "рекреанти" з іншими елементами визначається циклами рекреаційних занять і вибірковістю просторово-часових структур ТРС, а саме:
з підсистемою "рекреаційні ресурси та умови" - вибірковістю різних і соціально-демографічних і професійних груп і носять суб'єктивно-об'єктивний характер. Вони відображаються такими системними властивостями, як атрактивністю природною комплексу, його місткістю, комфортністю;
з підсистемою "МТБ та інфраструктура рекреації" - такими системними властивостями, як різноманітність і місткість. Різноманітність типів рекреаційних підприємств та інфраструктури передається їх типологією за функціональною спеціалізацією, поєднанням урбанізованих природних компонентів Різний рівень МІСІКОСТІ і комфорту засобів розміщення відображається в диференціації і туристичних закладів за класами (люкс, вищий, перший і т і.);
з підсистемою "обслуговуючий персонал" - вимогами до якості обслуговування, професіоналізму та компетентності працівників;
з управлінськими системами - через потребу в інформаційних та організаційних послугах (про стан окремих підсистем ТРС, характер туристичних послуг, про особливості технології обслуговування в районах відпочинку і т.і.). Високий рівень інформованості ефективно впливає на оптимальний розподіл рекреаційних потоків, готовність до використання туристичних послуг і товарів, прийняття оперативних рішень.
Рекреаційні ресурси та умови потребують:
-від рекреантів дотримання ряду обмежень через сезонність, природні біологічні цикли (купально-пляжний цикл - влітку, лижний туризм - взимку, повна заборона рибальства в період нересту, полювання поза сезонами). Таким чином, сезонна динаміка природних процесів вимагає відповідної ритмічності туристичних потоків;
-від МТБ та інфраструктури рекреації - обмеження в потужності, типах об'єктів підсистеми, їх розміщення згідно із стійкістю рекреаційних територій до рекреаційних навантажень. Технологічні процеси рекреаційного обслуговування повинні бути екологічними, не допускати деградації природного комплексу. Важливо, щоб ця вимога була первинною, закладалась на стадії проектування і будівництва інженерно-технічних споруд, конструювання туристичних товарів і спорядження;
-від обслуговуючого персоналу - проведення заходів для підтримки його стійкості, збереження цінних рекреаційних властивостей, утилізації відходів, рекультивації і меліорації у відповідності до нормативних термінів експлуатації окремих ділянок, сезонної динаміки природних процесів. Регуляція, як системна характеристика взаємозв'язків природного комплексу і обслуговуючого персоналу, відображає характер і послідовність рекультиваційних заходів, їх вартість. Величина площі, яку займає рекреаційний природний комплекс, визначає чисельність обслуговуючого персоналу і його концентрацію;
-від управлінської системи - ефективного нормативного регулювання, яке відображає систему нормативних актів та стандартів і забезпечує раціональне використання і охорону природних рекреаційних територій і культурно-історичних об'єктів. Це законодавчі акти і положення про курорти і зони відпочинку, нормативи щодо стану природного середовища на рекреаційних територіях (повітря, вода, ґрунт), норми проектування і будівництва, стійкості природних комплексів до рекреаційних навантажень та ін. Слід відмітити, що нормативне забезпечення туристичного обслуговування значно ускладнюється великою різноманітністю ландшафтних умов відпочинку, що потребує розробки, поряд з галузевими, регіональних диференційованих нормативів і стандартів.
Зв'язки МТБ та інфраструктури рекреаційної галузі з іншими підсистемами ТРС однотипні, тому їх слід розглядати в одному блоці. Взаємодія МТБ та інфраструктури з іншими елементами ТРС виявляється таким чином:
-з рекреантами відображається через забезпеченість закладами спеціального та супутнього рекреаційного призначення з метою надання широкого спектра послуг і характеризується такими показниками як різноманітність, місткість, комфортність;
-з рекреаційними ресурсами та умовами відображається через характеристики надійності і ресурсного забезпечення функціонування системи. Рекреаційне підприємство певної потужності, класу і спеціалізації повинне мати необхідну ресурсну базу для ефективного функціонування (площа пляжів, дебіт мінеральних джерел, чисельність екскурсійних об'єктів і т.д.). Ресурсо-забезпеченість повинна враховуватись на стадії проектування місткості МТБ, яка характеризується обсягом експлуатаційних запасів, пропускною здатністю територій і об'єктів, надійністю;
-з обслуговуючим персоналом визначається рівнем забезпечення робочою силою у відповідності до їх потужності та технології рекреаційного обслу-говування. Дефіцит трудових ресурсів може гальмувати освоєння нових районів, стримувати розширення діючих комплексів, потребує збільшення обслуго-вуючого персоналу в сезон-пік;
-з управлінськими системами визначається регулятивними, інфор¬мативними, організаційними, координаційними функціями останніх для забезпечення екологічності, надійності, комфортності в діяльності об'єктів МТБ та інфраструктури.
Не менш складний характер носить система взаємозв'язків обслу¬говуючого персоналу з іншими елементами ТРС. Кількість обслуговуючого персоналу розраховується згідно з потужністю річного потоку рекреантів за галузевими нормами на чисельність рекреантів або кількість місць обслуговування. Взаємозв'язок підсистем «обслуговуючий персонал» і «природні рекреаційні ресурси та умови» характеризується рівнем комфортності природного середовища для життєдіяльності людей. Природне середовище по-різному оцінюється з точки зору обслуговуючого персоналу (для трудової діяльності і постійного проживання) та відпочиваючих. Зв'язки обслуговуючого персоналу з підсистемою МТБ та інфраструктура рекреації характеризуються фондозабезпеченістю праці, рівнем механізації процесу обслуговування. Разом з тим обслуговуючий персонал вимагає комплексності рекреаційної інфраструктури. Технічна підсистема повинна мати достатню мережу соціально-побутових і культурно-просвітніх закладів для обслуговування персоналу рекреаційних установ та їх сімей. Обслуговуючий персонал висуває вимоги до управлінських систем - безпеки трудової діяльності і охорони здоров'я, системи і засобів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням.
Взаємозв'язки управлінських систем:
-з групою відпочиваючих носять, в основному, інформаційний характер (висвітлення нормативно-правових, організаційних, природоохоронних аспектів, реклама);
-з рекреаційними ресурсами та умовами визначається медико-географічним і чином району відпочинку. Відсутність вогнищ інфекційних захворювань, отруйних рослин і тварин, комах і т.д., а також ступінь відповідності природного комплексу санітарно-гігієнічним нормативам життєдіяльності відпочиваючих можна відобразити характеристикою гігієнічності. Медико-географічні властивості і гігієнічність району повинні детально аналізуватися при технологічній і фізіологічній оцінках, при розробці санітарних норм природокористування;
-з МТБ та інфраструктурою передає характеристика завантаженості, яка відображає ступінь використання засобів розміщення, туристичного транспорту, закладів громадського харчування та т.п.;
-з обслуговуючим персоналом визначаються потребами поповнення рекреаційних закладів кваліфікованими працівниками, вимогами забезпечення спеціальними і побутовими послугами рекреантів на високому рівні, дотриманням вимог проживання на рекреаційних територіях.
З вищесказаного витікає необхідність вивчення окремих ТРС різних видів і рані ів з метою їх спеціалізації, оптимізації зв'язків і взаємозалежностей між їх підсистемами з метою задоволення рекреаційного попиту та створення умов для рекреаційної діяльності.
Успішне вирішення практичних завдань неможливе без подальшого розвитку теорії на двох основних напрямках. Перший - виявлення закономірностей територіальної організації рекреаційного обслуговування як галузі господарства. Другий - подальша розробка рекреаційного районування (вивчення умов, факторів, закономірностей районування, встановлення суттєвих ознак їх типології, обгрунтування таксономічної системи рекреаційних утворень).
Особливе значення в характеристиці ТРС мають суспільні функції рекреаційної діяльності. Виділяють три групи суспільних функцій рекреаційної діяльності: медико-біологічну, соціально-культурну, економічну [101,14]. Цей поділ досить умовний, оскільки всі потреби суспільства взаємопов'язані та н взаємозумовлені. Суть медико-біологічної функції - лікування та оздоровлення населення, соціально-культурної - формування всебічно розвиненої особистості, економічної - у простому і розширеному відтворенні робочої сили, розширенні сфери докладання праці за рахунок зайнятості в рекреаційній та супутних галузях, розвитку господарської структури рекреаційних територій, як джерела фінансових надходжень.
З огляду на суспільні функції та спеціалізацію рекреаційної діяльності здійснюється типізація ТРС. За основу візьмемо типологію, запропоновану І.Зоріним, В.Преображенським і Ю.Веденіним [101,77]. Вони визначають чотири основні функціональні типи ТРС: лікувальний, оздоровчий, спортивний, пізнавальний. В кожному з цих типів можна виділити кілька підтипів. Також виділяють урбанізовані ТРС (міста-курорти, міста-екскурсійні центри, дачні селища) та неурбанізовані ТРС (природні парки, національні парки, природоохоронні території) [35,51 ].
За результатами проведених досліджень пропонуємо класифікацію ТРС:
за основними напрямками рекреаційної діяльності;
за значенням: регіонального, загальнодержавного, міжнародного значення;
за часом проведення рекреаційних занять: довготривалої та коротко¬тривалої рекреації;
за мірою віддаленості від споживачів: ближні, віддалені.
Класифікація ТРС за основними напрямками рекреаційної діяльності відображена в таблиці 1.1.

На нашу думку, ця класифікація відображає і конкретизує сучасні напрямки спеціалізації рекреаційної діяльності, що зумовлює формування конкретних ТРС. Вона застосовується при аналізі рекреаційної діяльності у Волинській області.
Як вже відмічено, однією з рис ТРС є ієрархічність, як ряд підпорядкованих таксонів різною територіального рангу. В літературі запропоновано досить багато таксономічних класифікацій рекреаційних утворень. Так, Н.Шеломов виділяє такі ієрархічні рівні: установа, комплекс, функціональна зона, курорт, район, регіон, країна. У Є.Котлярова - чотирьохступенева система таксономічних одиниць: республіка (край, область), район, рекреаційна місцевість, рекреаційний мікрорайон [49,57]. М.Мироненко та І.Твердохлєбов виділяють рекреаційну зону, рекреаційний макрорайон, рекреаційний мезорайон, рекреаційний мікрорайон, рекреаційний комплекс. Н.Недашковська пропонує наступну класифікацію ТРС: рекреаційна система, рекреаційна зона, рекреаційний район, рекреаційний підрайон, рекреаційний вузол, рекреаційний пункт (центр).
Таке різноманіття таксономії викликане різними підходами до вивчення рекреаційних утворень: функціонально-галузевим, територіальним. Кожна з цих класифікацій має своє підґрунтя і часто в різні терміни автори вкладають одну і ту ж суть, або відмінності незначні. Тобто можна провести наступні паралелі: установа - підприємство - рекреаційний пункт; комплекс - комбінат - рекреаційний центр; вузол - поєднання - мікрорайон.
Розглядаючи Карпатський рекреаційний комплекс, М.Долішній, М.Нудельман, К.Ткаченко використали наступну таксономію: рекреаційний пункт, рекреаційний центр, рекреаційний вузол, рекреаційний підрайон, рекреаційний район [41,14]. На нашу думку, це досить вдале поєднання функціонально-галузевого і територіального підходу до ранжування рекреаційних утворень на рівні регіону.
Завданням даного монографічного дослідження є обгрунтування ієрархічної рекреаційної структури на рівні адміністративної області, яка відповідала б вимогам економічної та теоретичної доцільності. Враховуючи особливості рекреаційної діяльності у Волинській області, пропонується така таксономія: рекреаційний об'єкт, рекреаційний вузол, рекреаційний підрайон, рекреаційний район.
Рекреаційний об'єкт - це одиничний об'єкт, який займає чітко обмежену територію і виконує одну або кілька споріднених рекреаційних функцій. Це -санаторій, туристична база, пансіонат, профілакторій, база відпочинку, турис-тичний маршрут. В умовах Волинської області не варто говорити про комбінат чи рекреаційний центр в тому розумінні, в якому вони вживались вище. Вва-жатимемо рекреаційним центром місце зосередження рекреаційних об'єктів, органів та установ з управління та організацій рекреаційної діяльності, природ-них та культурно-історичних комплексів, при тому, що це не об'єднання, а лише проста їх сума. Визначальною для рекреаційного центру є організаційна, управ-лінська, координуюча, планувальна функції.
Рекреаційний вузол розглядатимемо як поєднання кількох елементарних об'єктів, як однотипних, так і різнотипних. Не варто обумовлювати використання. в ньому одних і тих же рекреаційних ресурсів, єдиної управлінської системи. Для вузла найбільш характерним є компактність території, використання єдиної інфраструктури, однорідність рекреаційних потоків.
Сукупність рекреаційних об'єктів, рекреаційних центрів, вузлів, що використовують на обмеженій території спільну інфраструктуру, складає рекреаційний підрайон.
З точки зору рекреаційної спеціалізації варто виділити таксон, який би характеризував основний напрямок рекреаційної діяльності на тій чи іншій території. Цьому сприяє функціональне зонування. Особливо важливим цей підхід є для формування однорідних рекреаційних потоків, для ефективної організації, планування та управління рекреаційною діяльністю на рівні адміністративних одиниць (адміністративного району або області).
До визначення рекреаційного району є багато підходів. Є.Котляров вважає, що рекреаційний район - це цілісна територія, якій характерні сприятливе для рекреації поєднання природних умов, наявність рекреаційних об'єктів, спеціалізація. Це складний адміністративно-господарський організм, який обслуговують сільськогосподарські та промислові підприємства, транспортні, будівельні, культурно-побутові та інші організації [49,58].
Н.Мироненко та М.Бочваров розглядають рекреаційний район як територію, придатну для організації відпочинку і туризму на основі наявних рекреаційних ресурсів, зі спеціалізацією на рекреаційному обслуговуванні, як соціально-географічний район, виділення якого базується на соціологічних і соціолого-економічних підходах [88,83].
Висловлювалась думка про те, що туристичним районом може бути тільки і а територія, де туризм має домінуюче значення (Ргіkryl, Тlustу, 1968). Але такі території дуже рідкісні і навіть в курортно-туристичних районах ми зустрічаємося і багатопрофільним використанням земельного фонду і поліфункціональною структурою господарського комплексу. За визначенням В.П.Стаускаса, рекреаційним районом доцільно вважати таку територію, де функція організації рекреації або курортного лікування стає конкурентноздатною з іншим способом використання території, де ця функція відіграє або буде відігравати провідну роль [97].
За визначенням І.Пирожника, рекреаційний район - це соціально-економічна територіальна система, що являє собою сукупність взаємозв'язаних ТРС всіх рангів та інфраструктурних підприємств, які забезпечують виконання цільової функції ТРС, і характеризується спільністю рекреаційної спеціалізації і соціально-економічних умов розвитку відпочинку й туризму. Рекреаційні райони виділяються за ознакою взаємопов'язаності їх структурних елементів. При цьому районоутворюючими є не лише інфраструктурі зв'язки, але й зв'язки з кооперування та комбінування для надання туристичних послуг [75,21].
Таким чином, рекреаційний район складається з двох взаємопов'язаних елементів: ТРС і оточуючого соціально-економічного простору, який забезпечує її ефективну діяльність і де формуються рекреаційні потоки, виробляються туристичні товари і напівфабрикати. Межі ТРС відображаються в земельному плані і порівняно строго фіксовані (землі курортів, зон відпочинку, лісопарки), тоді як рекреаційні райони не мають чітко виражених меж і визначаються із врахуванням соціально-економічного тяжіння, виробничо-економічних зв'язків ТРС з іншими системами, формування систем розселення і адміністративного поділу території.
Зв'язки між елементами ТРС носять технологічний характер, а сукупність зв'язків між групою відпочиваючих і іншими підсистемами ТРС виражають технологічну структуру. При цьому кожна технологічна ланка рекреаційного процесу (прогулянки, купання, екскурсії і і.д.) потребує наявності окремих видів угідь і їх раціонального розташування. Зв'язки ж між ТРС і оточуючим соціально-економічним простором щодо забезпечення безперервності рекреаційного обслуговування носять в основному економічний характер. І перший і другий типи зв'язків мають територіальний характер В першому випадку це призводить до формування виробничо-технологічної структури, в якій її елементами виступають або функціональні зони, якщо розглядається ТРС певного рангу, або ТРС різного ієрархічною рівня (підприємство, комбінат, об'єднання), якщо туристичне господарство розглядається як галузь. В другому випадку формується рекреаційний район.
Рекреаційний район виділяю і ь як предмет наукового дослідження в тому випадку, якщо це дозволяє вирішити певні соціально-економічні завдання розвитку рекреації.
Отже, рекреаційний район згідно із запропонованою таксономією є поєднанням ТРС нижчою рівня і оточуючого соціально-економічного простору, який забезпечує її ефективну діяльність.
Це пояснюється двома причинами: незвичайністю характеристик об’єктів, які розглядаються в якості рекреаційних ресурсів ,і тим, що сфера рекреаційного обслуговування не відносилась більшістю дослідників до системи господарства. Саме роз¬виток сфери рекреаційного обслуговування, як повноправної галузі господарства, поставив перед наукою питання про необхідність не лише більш глибокого розгляду проблеми, пов'язаної з використанням рекреаційних ресурсів, а й чіткішого формулювання поняття рекреаційних ресурсів (РР). Відношення тих чи інших об'єктів до РР, як і до всіх інших видів ресурсів виробничої та невиробничої діяльності, повинно спиратись на такі фундаментальні критерії: суспільна потреба використання, технічно-економічна необхідність освоєння, рівень вивченості.
На основі цих критеріїв О.Мінц визначає природні ресурси як тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства в формі безпосе-редньої участі в матеріальній діяльності [63,165].
Для рекреаційного природокористування важливо розрізняти поняття "природні рекреаційні ресурси" і "природні рекреаційні умови".
Природні рекреаційні ресурси - це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення.
Природні рекреаційні умови - це компоненти та якості природного середо-вища, які сприяють рекреаційній діяльності, але не є її матеріальною основою.
Отже, до природних рекреаційних ресурсів відносяться кліматичні ресур¬си, ліси, акваторії морів, ріки та озера, мінеральні води та грязі, рибальські та мисливські угіддя. В монографії зосереджено увагу на природних рекреаційних ресурсах та умовах, які притаманні Волинській області.
Клімат є одним з провідних ресурсів, що зумовлює просторову організацію відпочинку. Сприятлива дія клімату на здоров'я людини важлива для організації всіх видів рекреаційної діяльності, тому потрібно визначити, поряд з біокліматичними показниками, класифікацію сприятливих типів погод та періодів для організації різних видів рекреаційних занять.
Найбільший вплив клімату виявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних (освітленість, тривалість світлової частини доби, сумарна сонячна та ультрафіолетова радіація, прозорість повітря) і метеорологічних елементів (температура повітря, його вологість, швидкість вітру, хмарність і т.п.).
Звичайно, при різних видах сезонної рекреаційної діяльності, а також при кліматотерапії оцінка ступені сприятливості однієї і тієї ж погоди для організму людини неоднакова.
Для подальшого розширення і уточнення знань про кліматичні ресурси дуже важливо визначити вплив метеорологічних і геофізичних факторів на орга¬нізм людини. Класифікації погод за рекреаційною придатністю присвячено до¬сить багато праць, де використані різні підходи та чинники впливу.
Так, П.Царфіс розробив класифікацію погод за 8 класами комфортності 1105,159], І.Кондор провів фізіологічно-кліматичну типізацію погод холодної та теплої пори року залежно від швидкості вітру, температури повітря при певній теплоізоляції одягу та вивчив взаємозв'язок між температурою шкіри людини, її
фізіологічним станом та тином погоди [48]. Б.Айзенштат описав радіаційний вплив різноманітних об'єктів на тепловий стан людини. Здійснювались дослідже-ння щодо виявлення впливу на стан людини добових змін атмосферного тиску, коливань температури. Таким чином було визначено показники сприятливих кліматичних умов для рекреаційних цілей, основні параметри яких відображено в таблиці 1 2.
Таблиця 1.2. Параметри оптимальних кліматичних умов для рекреаційних цілей

Показники При використанні в період

літній зимовий
Середньодобова температура повітря, ° С при V = 0 - 1 м/сек при V = 2 - 3 м/сек