1. Вибір станцій спостережень.
2. Відбір проб.
3. Консервація та згущення проб.
3.1. Консервація проб.
3.2. Згущення проб.
4. Камеральне опрацювання проб.
5. Систематична ідентифікація фітопланктону.
6. Визначення чисельності і біомаси фітопланктону.
7. Основні індекси, що характеризують розвиток фітопланктону.
Література.

Фітопланктон — угруповання мікроскопічних водоростей, що вегетують у водній товщі.
Незважаючи на багаточисельні наукові дискусії, тлумачення терміну «фітопланктон», а відповідно і його біологічної суті різними спеціалістами розуміється по-різному. Одні з них до угрупування «фітопланктон» включають тільки типово планктонні форми і виключають бентосні, перифітонні види водоростей. Інші вчені, незважаючи на екологічну характеристику водоростей, включають до «планктону» всі види, що в період відбору проб знаходилися у товщі води.
Вважаємо, що незалежно від екологічної характеристики водоростей, всі форми, що знаходяться у товщі води і формують відповідні структурно-функціональні показники фітопланктону як водоростевого угруповання, необхідно враховувати як планктонні.

1. Вибір станцій спостережень

Станції спостережень, на яких необхідно відбирати проби фітопланктону, повинні, з одного боку, в найбільш повній мірі віддзеркалювати природні характеристики досліджуваної водойми, а з іншого, - давати можливість оцінки можливого антропогенного впливу.
Основними природними характеристиками водойм є: її морфометрія, глибоководні і мілководні ділянки, їх співвідношення, впадаючи (витікаючи) річки, струмки, затоки. Для водосховищ важливим е виділення озерних, озерно-річкових і річкових ділянок. В цілому вибір станцій спостережень повинен в найбільш повній мірі характеризувати різнорідні ділянки водойми, що дозволить оцінити її екологічний стан (Ганьшина, 1983: Гусєва, 1959; Израэль, 1984).
При виборі станцій спостережень щодо оцінки антропогенного впливу на водну екосистему можливо три варіанти:
1) дослідження проводяться на водних екосистемах, де методом експертної оцінки не встановлено реальні джерела антропогенного забруднення. В цьому випадку метод вибору станцій спостережень аналогічний вищеприведеному опису;
2) джерело забруднення є точковим, або обмеженим в просторі: скидні канали ГРЕС, ТЕС, промислових комплексів, очисних споруд, ділянки водойм, де приводяться різні типи гідротехнічних робіт (видобуток піску, будівництво дамб, мостів тощо). Просторовий розподіл станцій в повній мірі повинен охопити як ділянки водойми, де безпосередньо реєструється антропогенний вплив, так і ті, де він відсутній (контрольні). Співставлення даних, отриманих на контрольних станціях, і станціях, де реєструється вплив антропогенного чинника, дозволить оцінити ступінь впливу на водну екосистему.
В разі, коли спостереження проводяться на річкових екосистемах чи водосховищах, гідроекологічний режим яких характеризується чітко вираженою течією, контрольна станція повинна бути розміщена вище від джерела забруднення. Наступна станція розміщується в місці максимального антропогенного впливу (наприклад, початок стічного каналу), а наступні - вниз за течією, по візуально чи інструментальне встановленому сліду (шлейфу) викидів.
При комплексному антропогенному впливі, що формується декількома точковими джерелами, або джерело забруднення є розсіяним (великі міста, промислові комплекси), виділяються декілька полігонів, на яких відповідно розміщуються станції спостережень:
- полігон, де антропогенний вплив на водну екосистему мінімальний:
- полігон, де антропогенний вплив на водну екосистему максимальний;
- полігон, де вегетація фітопланктону відбувається в специфічних умовах.