Консервація формальдегідом. Найбільш поширеним консервантом є формальдегід. Для консервації у водні проби додають 40% формальдегіду, з розрахунку 1:100, пляшку щільно закривають кришкою і ставлять в темний ящик. Для довготривалого збереження альгологічні проби поміщають в темне прохолодне місце. Незважаючи на простоту та доступність, недоліком даного методу є те, що формальдегід є «жорстким» фіксатором, дія якого на водоростеві клітини призводить до їх деформації, відкиданню джгутиків, виходженню монадних форм (евгленові, динофітові, золотисті) з будиночків, а для зелених хлорококових - повний лізис клітин. Фактично до 20-25% від вихідної кількості водоростей через 1-3 місяці руйнується під дією формальдегіду. В той же час фіксація формальдегідом не впливає на морфологічну структуру діатомових і синьо-зелених водоростей. Пояснюється це тим, що перші з них мають кремнеземовий панцир, а в других клітини окутані слизом.
Консервація розчином Люголя. Розчин Люголя є більш «м'яким» фіксатором, що не руйнує морфологічну структуру водоростей. Але в той же час не повністю вбиває водну мікрофлору та водні гриби. Це призводить до того, що через 1-2 місяці зафіксована проба починає «загнивати», а відповідно практично руйнуються кліткові структури.
Розчин Люголя готують перед початком відбору слідуючого складу: 10 г KJ розчиняють у 100 мл дистильованої води, додають 3 г кристалічного йоду, потім додають ще 100 мл дистильованої води, струшують до повного розчинення кристалів. Зберігати потрібно в темній склянці з притертою кришкою. Як фіксатор, розчин Люголя додають до водної проби у співвідношенні 1:50. Консервація розчином Люголя була модифікована Кузьміним (Кузьмин. 1975). Запропонований фіксатор базується на основі розчину Люголя, до якого додається хромова кислота, льодяна оцтова кислота та 40% формальдегід. Хімічний склад фіксатора:

Розчин І Розчин II
(розчин Люголя)

KJ - 10 г Хромова кислота ( 1 %) - 5 мл
Н2О - 50 мл Льодяна оцтова кислота (1%) - 10 мл
J - 5 г Формальдегід (40%) - 30 мл

Обидва розчини готуються окремо, потім зливаються разом і зберігаються в темній склянці з притертою кришкою.
Введення хромової кислоти призводить до ущільнення водоростевих клітин, а оцтова кислота, навпаки - збільшує об'ємність. Даний фіксатор не розчиняє слизову оболонку водоростей, зберігає і відтінює джгутики та клітини і периноїди, не порушує морфологічну структуру. Введення формаліну інгібує розвиток мікрофлори, водних грибів і відповідно запобігає «загниванню» альгологічних проб, значно збільшує терміни зберігання фіксованого матеріалу.
Консервація етиловим спиртом. Етиловий спирт є також «м'яким» фіксатором. Використовується спирт етиловий ректифікований, що додається до проби у співвідношенні 1:10. Проби фітопланктону, зафіксовані спиртом, не можна зберігати більш 1-1,5 місяця. Подальше збереження неопрацьованих проб призводить до їх «загнивання».
Консервація хромовими квасцями. Комбінація розчину хромових квасців з розчином формальдегіду дозволяє добре віддзеркалювати морфологічну структуру планктонних водоростей і забезпечує довгострокове збереження альгологічних проб незалежно від видового складу фітопланктону. Склад фіксатора 10 г K2SO4 ЧCr2(SO4)3Ч24H2O розчинити в 500 мл дистильованої води і внести 10 мл формальдегіду (Васер и др., 1989; Топачевский, Масюк, 1984).
Всі зафіксовані на створі (станції) проби зберігаються в темному прохолодному місці у ящиках з кришками, що добре закриваються. Найбільш підходять підвальні приміщення. Складування ящиків з пробами проводиться так, щоб запобігти зайвому струшуванню проб і ближче повинні стояти ті проби, що були відібрані найпершими.
В цілому, незважаючи на використання будь-якого з відомих і приведених вище фіксаторів, повністю запобігти втрати фіксованого водоростевого матеріалу неможливо.
Тому основною методичною порадою є максимальне скорочення часу між відбором, фіксацією та подальшим опрацюванням проб фітопланктону.