Впродовж багатьох століть людина споглядала небо за допомогою одного-єдиного приладу — власного ока, яке насправді є досить чутливим приймачем випромінювання. За певних умов воно спроможне розрізняти навіть окремі кванти світла. Було встановлено, що зазвичай неозброєним оком людина бачить зорі до 6-ї зоряної величини (це — близько 6000 зір на всьому небі), але у виняткових випадках, наприклад, у горах за чистого прозорого неба, деякі люди з дуже гострим зором розрізняють зорі до 8,5 зоряної величини. А таких зір на всьому небі вже десятки тисяч! Проте цих можливостей людського ока для вивчення Всесвіту недостатньо. А тому вся історія розвитку астрономії — це, по суті, пошуки й знахідки засобів, що покращують людський зір.

Телескоп ― основний інструмент (прилад) для вивчення небесних об’єктів. Слово “телескоп” грецького походження (tele ― далеко, scopeo ― дивлюся). Перший телескоп збудував Г.Галілей 1609 р. Основні частини телескопа: об’єктив (лінза чи система лінз, дзеркало відповідної форми); труба, яка робить конструкцію жорсткою і захищає оптичну систему від розсіяного світла; система монтування ― забезпечує можливість наведення телескопа на різні точки небесної сфери; окуляр (як правило, система лінз), в який розглядають зображення, побудоване об’єктивом у фокальній площині телескопа.

У порівнянні з оком, телескоп здатен сприймати слабші потоки світлових променів завдяки великій світлозбиральній площі об’єктива; він (телескоп) також підвищує роздільну здатність ока, збільшуючи кут, під яким видно світило.
Телескопи поділяють на три типи: рефрактори (об’єктивом є лінза); рефлектори (об’єктивом є дзеркало), а також комбіновані деркально-лінзові. Більшість із телескопів встановлено на поверхні Землі. Проте з певного часу їх почали встановлювати на повітряних кулях (балонах), геофізичних ракетах, а з початку космічної ери (1957 р.) і на космічних апаратах (штучних супутниках Землі та міжпланетних космічних станціях).

Телескопами називають також прилади, якими реєструють випромінювання в інших ділянках електромагнітного спектра (наприклад, гамма-телескоп), а також нейтрино.
Радіотелескоп ― інструмент для реєстрації радіовипромінювання небесних об’єктів. Головні його частини: антена, система передачі зареєстрованого сигнала, радіоприймач (радіометр) і реєструюча система.

Оптична схема телескопа-рефрактора: 1 ― небесне світило; 2 ― об'єктив (лінза); 3 ― фокальна площина (фокус); 4 ― окуляр; 5 ― зображення небесного світила.

Телескоп, збудований Г.Галілеєм у 1609 р. Перший у світі телескоп-рефрактор.

Оптична схема телескопа-рефлектора системи Ньютона: 1 ― небесне світило; 2 ― об'єктив (головне дзеркало); 3 ― допоміжне дзеркало; 4 ― окуляр; 5 ― зображення небесного світила.

Телескоп, збудований І.Ньютоном у 1668 р. Перший у світі телескоп-рефлектор.

Йеркський рефрактор
Найбільший у світі телескоп-рефрактор. Встановлений у 1897 р. на Йеркській обсерваторії (США), має діаметр об'єктива 102 см.

Телескопи КЕК1 та КЕК2
Найбільші у світі телескопи-рефлектори (діаметр дзеркал становить 9,82 м). Встановлені на горі Мауна-Кеа (висота 4120 м над рівнем моря) на Гавайських островах в 1993 і 1996 роках.

Астрономічна обсерваторія на горі Мауна-Кеа
Обсерваторія на горі Мауна-Кеа — одна з найсучасніших обсерваторій світу. Тут розміщено найбільші оптичні телескопи КЕК1 та КЕК2, "Субару", "Джеміні" та інші. За її унікальний астроклімат гору Мауна-Кеа оголошено науковим заповідником.

Схема будови радіотелескопа
Головні частини радіотелескопа: антена, система передачі зареєстрованого сигнала, радіоприймач (радіометр) і реєструюча система.

Найбільший у світі радіотелескоп-рефлектор
Радіотелескоп в Аресібо (Пуерто-Ріко), з антеною-дзеркалом, розміщеною у кратері згаслого вулкана. Діаметр дзеркала ― 305 м.

Радіотелескоп УТР-2

УРТ-2, розташований поблизу Харкова, є одним із найбільших у світі багатоелементних радіотелескопів. Працює в декаметровому діапазоні (10-25 МГц). Телескоп належить Радіоастрономічному інституту Національної академії наук України.

Радіотелескоп РАТАН-600
Радіотелескопи дуже великих розмірів можуть бути побудовані з великої кількості окремих дзеркал, що фокусують випромінювання на один опромінювач. Прикладом є російський РАТАН-600 ("радіотелескоп Академії наук, діаметр 600 м"), встановлений на Північному Кавказі. Він являє собою замкнене кільце діаметром 600 м і складається з 900 плоских дзеркал розмірами 2х7,4 м, що утворюють сегмент параболоїда. В такому радіотелескопі може працювати як усе кільце, так і його частина.

Схема будови радіоінтерферометра
Радіоінтерферометр ― прилад для радіоастрономічних спостережень з високою кутовою роздільною здатністю. Його обов'язковим елементом є дві (або декілька) антен, що рознесені на великі відстані та сполучені лінією зв'язку.

Схема будови приймача гамма-телескопа

Для реєстрації випромінювання в гамма-діапазоні використовують детектори, у яких відбувається взаємодія гамма-кванта з речовиною детектора із подальшим виникненням електронів і позитронів.

Гамма-телескоп
Один з чотирьох гамма-телескопів, що складають Стереоскопічну систему високої енергії (розташована у Намібії). Мозаїчне дзеркало телескопа утворено за рахунок 382-х окремих монолітних дзеркал, діаметр яких становить 60 см.

Оптична схема рентгенівського телескопа: 1 - головне дзеркало; 2 - допоміжне дзеркало; 3 - екран; F - фокус
Особливістю рентгенівського телескопа є те, що промінь падає на його дзеркало під дуже малим кутом (1˚). Тільки у такому разі вимоги до точності виготовлення дзеркала значно послаблюються.

Нейтринний телескоп (детектор)

Японський нейтринний детектор "Суперкаміокаде" за допомогою якого вперше отримано нейтринне зображення Сонця.

Показано на сторінці 2 зображення, остальні 10 в архіві