Астрономія — одна з найдавніших наук. Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, датуються ХХІ-ХVII ст. до н.е. Наука про Всесвіт зароджувалася в різних куточках планети: у Межиріччі, Китаї, Єгипті – скрізь, де, усвідомивши себе, людина організовувала своє життя у певній спільноті. Ясна річ, у ті часи відповіді на питання про будову й походження навколишнього світу і про місце Землі у ньому люди давали на підставі свої безпосередніх вражень та відчуттів.
У величну будівлю сучасної астрономії вкладали цеглини тисячі вчених усіх країн світу. Всіх їх згадати немає можливості. Тому зупиняємо свою увагу тільки на тих, хто зробив найвидатніший внесок у розвиток астрономії.
Астрономія є одним з основних навчальних предметів, що суттєво впливає на формування світогляду молодої людини. Цю роль астрономії відомий астрофізик І.С.Шкловський висловив такими словами:"... астрономія завжди посідала абсолютно особливе місце в "інтелектуальній історії" людства. Хоча значення астрономічних знань для суспільної практики за всіх часів було дуже велике (згадаймо усі світові календарі, способи навігації тощо), головне значення астрономії полягало в тому, що вона насамперед визначала основи світогляду різних епох і народів".
Зазначимо, що у наш час дослідження Всесвіту належать до магістрального напрямку науково-технічного прогресу, а їх значимість для людства в цілому неухильно зростає. Людина ― невід'ємна частина Всесвіту, а тому, пізнаючи його, ми пізнаємо себе. 
Уявлення в давні часи про будову Світу 
Стоунхендж Існують вагомі докази того, що величезні мегаліти Стоунхенджа (Англія) та інші подібні монументальні споруди в різних частинах світу призначались для астрономічних обчислень. Такі пристосування з каменів дозволяли, зокрема, визначати день літнього сонцестояння й передбачати місячні затемнення. 
Гіппарх Гіппарх (бл. 180 (190) - 125 рр. до н.е.) — один з найвидатніших астрономів стародавнього світу. Склав перший каталог зоряного неба, що включав близько 850 зір, а також, розділивши зорі за їхньою яскравістю на 6 груп, увів поняття зоряної величини. 
Клавдій Птолемей (70-147 рр. н.е.) - творець геоцентричної моделі світу Клавдій Птолемей в творі “Тридцять книг математичної побудови”, що дійшов до нас під заголовком “Велика побудова” або по–арабськи “Аль–магест”, виклав геоцентричну систему Світу, в якій кулеподібна Земля займає центральне нерухоме положення, а навколо неї по своїх колоподібних орбітах рухаються небесні тіла: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн. Це була математична теорія, що дозволяла прогнозувати місцеположення планет, Місяця, Сонця на багато років наперед. Система Птолемея, не зважаючи на висловлювані сумніви у її вірності протрималась в науці 14 століть.
Модель світу Птолемея Геоцентрична модель світу К.Птолемея. Ілюстрація з "Небесного атласа" Целларіуса. Амстердам. 1708 р. 
Улугбек
Улугбек (22.ІІІ.1394-27.X.1449). Узбецький астроном, внук завойовника Тимура. Побудував 1417 р. у Самарканді велику обсерваторію, головним інструментом якої став квадрант радіусом 40 м, який на той час не мав собі рівних у світі. Результатом роботи обсерваторії Улугбека став каталог 1018 зір, координати яких було визначено вперше з часів Гіппарха і до того ж з небаченою раніше точністю. Впродовж тривалого часу цей каталог був кращим у світі. В Європі його видали 1665 року в Оксфорді й не раз потім перевидавали з численними коментарями. 
Юрій Дрогобич
Юрій Михайлович Дрогобич (Котермак) ― доктор філософії і медицини, українець за походженням, зробив певний внесок у розвиток астрономії. Він складав щорічні прогностики і календарі-альманахи про видимий рух планет, взаємне розташування Сонця і планет, обчислив дні фаз Місяця, досліджував та “оцінив” затемнення Сонця (29. VII.1478 р. ) і Місяця (4.VII.1479 р.). З 1487 р. до дня смерті у 1494 р. працював професором Краківського університету, навчав астрономії М.Коперника.
Микола Коперник
Микола Коперник (1473–1543) ― видатний польський астроном, який своїми науковими працями утвердив геліоцентричну систему світу.  Модель світу Коперника
Геліоцентрична модель світу М.Коперника. Ілюстрація з "Небесного атласа" Целларіуса. Амстердам. 1708 р. 
Тіхо Браге
Тіхо Браге (14.XII.1546-24.X.1601). Данський астроном. У 1576 р. поблизу Копенгагена спорудив астрономічну обсерваторію "Ураніборг". Браге був найвидатнішим астрономом-спостерігачем за часів дотелескопічної астрономії. Залишив у спадок Й.Кеплеру архів спостережень планет Сонячної системи.  Джордано Бруно (1548–1600) ― з 14 років навчався в домініканському монастирі і став монахом. Глибокі знання отримав шляхом самоосвіти в багатій монастирській бібліотеці. За сміливі виступи проти догматів церкви і підтримку вчення Коперника Бруно змушений був покинути монастир. Переслідуваний церквою, він довго мандрував містами і країнами Європи. Скрізь читав лекції, виступав на публічних богословських диспутах. В 1584 році в Лондоні вийшов його основний твір “Про безмежність Всесвіту і світів”. В ньому він писав : “Небо … єдиний безмірний простір, лоно якого містить все … В ньому ― незчисленні зорі, сузір’я, кулі, сонця і землі... Розумом ми заключаємо про безмежність кількості інших”. Він стверджував, що не лише Земля, але і будь-яке інше тіло не може бути центром Всесвіту, так як Всесвіт безмежний і центрів у ньому безмежна кількість. Вчення Бруно розкривало убогість уявлень про існування плоскої нерухомої Землі. Сміливі ідеї і виступи Бруно викликали ненависть до вченого з боку церкви. І коли він в тузі за батьківщиною повернувся до Італії, то був виданий учнем інквізиції. Бруно звинуватили в боговідступництві. Після семирічного ув’язнення його спалили на вогнищі в Римі на площі Квітів. Тепер тут стоїть пам’ятник з написом : “9 червня 1889 р. Джордано Бруно. Від сторіччя, яке він передбачив, на тому місці, де було запалено багаття”.  Галілео Галілей
Галілео Галілей (15.II.1564 - 8.I.1642). Італійський фізик, механік та астроном, один із фундаторів природознавства. Першим у 1609 р. використав власноруч збудовану підзорну трубу для астрономічних спостережень і опублікував їх результати в "Зоряному віснику" 1.03.1610 р.  Йоган Кеплер (27.XII.1571-15.XI.1630). Німецький астроном і математик. 1600 р. (у Празі) став помічником Тіхо Браге. На підставі спостережень останнього, а також власних Й.Кеплер встановив закономірності у русі планет Сонячної системи. Зазначені закономірності мають назву законів Кеплера. 
Вільям Гершель
Вільям Гершель (15.XI.1738-25.VIII.1822). Англійський астроном та оптик. Народився в Німеччині, здобув домашню освіту. 1757 року переїхав до Англії, де став відомим музикантом, композитором, учителем музики. Астрономію й математику вивчив самостійно. Спостереження неба почав у 1773 р. Виготовив сотні дзеркал для телескопів і багато телескопів. 13.03.1781 р. відкрив нову планету, названу Уран. Вперше у 1785 р. намітив загальну форму нашої Галактики, зробив оцінку її розмірів і висловив припущення, що вона є одним із багатьох зоряних "островів" у Всесвіті. Багато сил і уваги приділяв вивченню туманностей. Відкрив у 1800 р. інфрачервоні промені. 
Йозеф Фраунгофер
Йозеф Фраунгофер (6.III.1787-7.VI.1826). Німецький фізик та оптик. Організував у Мюнхені оптико-механічну фірму, що постачала першокласні оптичні інструменти в найбільші астрономічні обсерваторії Європи. Фраунгофера часто називають батьком астрофізики за його піонерську роботу з астроспектроскопії. У 1814 р. він уперше виявив численні лінії поглинання в сонячному спектрі, названі згодом його ім'ям. Фраунгофер увів у практику астрономічних спостережень об'єктивну призму, що дозволило спостерігати сотні спектрів зір водночас. У 1821 р. вперше застосував дифракційну гратку для вивчення спектрів.  Ейнар Герцшпрунг (а) та Генрі Рессел (б) Ейнар Герцшпрунг (8.X.1873-21.X.1967). Данський астрофізик. Закінчив Копенгагський політехнічний інститут за фахом інженер-хімік. Генрі Рессел (25.X.1877-18.II.1957). Американський астрофізик. Незалежно один від одного, ці вчені першими побудували діаграму залежності видимої зоряної величини від показника кольору зорі. Тепер відома в астрономії як діаграма Герцшпрунга-Рессела. Зазначена діаграма стала наріжним каменем досліджень еволюції зір.  Олександр Фрідман
Олександр Олександрович Фрідман (29.VI.1888-16.IX.1925). Російський математик і геофізик, автор одного з найвидатніших відкриттів в астрономіі — він теоретично завбачив розширення Всесвіту. Запропоновані ним у 1922-1924 рр. перші нестатичні релятивістські моделі Всесвіту започаткували розвиток теорії нестаціонарного Всесвіту. 
Едвін Габбл (20.XI.1898-28.IX.1953). Американський астроном, який своїми науковими дослідженнями започаткував позагалактичну астрономію. У 1929 р. спостережним шляхом встановив факт розширення Всесвіту. 
Джордж (Георгій) Гамов (4.III.1904-20.VIII.1968). Американський фізик і астрофізик. Народився в Одесі (Україна). У 1946 р. запропонував модель гарячого Всесвіту, що спиралась на припущення про велику початкову ентропію його речовини. З цієї теорії випливало існування в наш час залишкового (реліктового) випромінювання, яке було виявлено 1965 р. за спостережень Всесвіту в радіодіапазоні. 
Стівен Ґокінґ
Стівен Ґокінґ (народ. 8.І.1942 р.). Англійський астрофізик. Один з найвідоміших на сьогодні астрофізик і космолог. Його наукові зусилля зосереджені головним чином на спробах пояснити фізичні основи теорії Великого Вибуху (із застосуванням законів квантової фізики), вивченні чорних дір і властивостей простору й часу усередині них. 
Сергій Костянтинович Всехсвятський
Сергій Костянтинович Всехсвятський (20.VI1905-6.X.1984). Один з найвідоміших українських астрономів. Впродовж 1939-1981 рр. очолював кафедру астрономії Київського університету ім. Т.Шевченка. Автор ідеї про утворення комет внаслідок еруптивних процесів на супутниках планет-гігантів. Ця космогонічна гіпотеза привела до висновку про існування кілець у всіх планет, з якими пов'язані сімейства комет. Ознаки кільця у Юпітера було знайдено самим Всехсвятським. Остаточно висновки гіпотези С.К.Всехсвятського та його пріоритет у цьому питанні підтверджено місіями космічних апаратів "Вояджер-1" і "Вояджер-2".  Скептик, або ж Пілігрім на краю Землі
Тривалий час ця відома гравюра (в оригіналі у чорнобілому виконанні) на дереві в старонімецькому стилі датувалась XVI чи навіть XV століттям. Лише порівняно недавно з'ясувалось, що її автором є неперевершений француський популяризатор астрономії Каміл Фламмаріон (26.II.1842-3.VI.1925). Він виконав її як ілюстрацію для однієї з своїх книг. Вона настільки вдало передає споконвічне бажання людини пізнати Світ, що гравюру після цього передруковували у сотнях видань. Зазначимо, що прототипом малюнка була гравюра XVI століття з "Космографії" Себастяна Мюнстера.
| 
