Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії

Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету.

Управління суспільством
Оборона країни
Економічна
Соціальна 


 на управління;
на оборону;
на економічну діяльність;
на соціальний захист та соціальну сферу;

Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках.
По-перше на виконанні нею азначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій.
По-друге держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб‘єктів його створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є основою для виділення того чи іншого виду моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування. Для бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником є зростання ВВП. При цьому, за умови стабілних пропорцій розподілі, зростають доходи всіх розподільних, у т.ч. і держави. Головне ж полягає у тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичнизх і фізичних осіб.

2. Стан досліджуваного явища в Україні

Нагадаємо ще раз, що податок на обавлену вартість є одним з видів непрямого податку. Нині в Україні застосовуються два види непрямих податків — універсальиі та специфічні акцизи і мито. 3 точки зору вирішення фїскальних завдань непрямі податки эавжди. ефективншіі за прямі. Це пов’язано з цілим рядом чинників. Одна з головних причин полягає в різних базах оподаткування: прибутку або доходу при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання — при непрямому. Відомо, що економічний розвиток усіх без винятку країн має циклічний характер, з тим чи іншим періодом коливань, економічне зростання чергуєтьсяя зі спадами в економічному роэвитку. Саме в період кризового падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається і зменшення бази оподаткувания, що призводить при незмінних ставках та умовах оподаткування, до зменшення надходжень до бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є чутливішою до змін в економічному розвитку, ніж база непрямих податків.
3 точкн зору впливу на економічний розвиток прямі податки традиційно пов’язують із стимулами та антистимулами, для трудової та підприємницької активності, непрямі — з їх впливом на ціни.
Очевидно, що непрямі податки справляють тим значніший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблюваних у країні товарів вони охоплюють, чим вищі їх ставки. Зрозуміло, що цей вплив посилюється і при введенні додаткових непрямих податків. Дослідження економістів свідчать про те, що впровадження непрямих податків або підвищення їх ставок може призвести до підвищення загального рівня цін у країні навіть за незмінності всіх основних економічних факторів. Тому їх намагаготься вводити в періоди цінової стабільності.
За деяких умов непрямі податки, на відміну від прямих, сприятливіше впливають на процеси нагромадження, оскільки вони менше зачіпають прибуток підприємців, який є одним із джерел нагромадження, а також тому, що за їх допомогою держава може змінювати співвідношення між споживанням та нагромадженням, якщо витратить кошти, одержані за рахунок обмеження споживання, на інвестиційні заходи.


Податок на добавлену вартістъ
1. Сутність та призначення

Як уже зазначалося, існують два види; акцизів- універсальні та специфічні. Податок на добавлеяу вартість (ПДВ) е одним із різновидів універсальннх акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та днференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставкамя на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшуіоть контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рївня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.
У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівель) у сфері опотової або роздрібної торгівлі; податок з обороту та податок на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход иа кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов"язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивнй. ефект, який полягає в тому, що в об’єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етадах руху товарів.Податок на добавлену вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.
Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи. В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.
Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об’єкта оподаткування.
Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об’єкта оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, эаробітна плата працівників, які займаються виготовленням цьго товару чи наданням послуги; по-трете, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну.вартість товару чн послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток
є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру; другий - скласти величини заробітної плати і прибутку, Найзручнішим, а тому найпоширенішим .методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартосгі на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.
Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка. до об’єкта оподаткування:

Мал. 1. Структурно-логічна схема податку на доданцу вартість

Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).
Для обчислення податку иа добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації иайкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілъка ставок на різні групи тоаарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.
В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такнми документами:
Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992р. № 14-92;
Декретом Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки» від 30 квітня 1993 р. № 43-93;
Законом України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»» від 19 листопада 1993 р.;
Інструкцією Головної державної податкової інспекції України «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість» від 10 лютого 1993 р; № 3 та ін.
Основні елементи податку на добавлену вартість, який стягується в Україні, зображені на мал. 1.
Якщо здійсйювати оцінку ПДВ, який стягується в Україиі, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об’ективних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

2. Платники і ставки

Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання (мал. 2). Єдиним обмеженням, що виключає суб’єктів підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів (робіт, послуг); якщо його величина не перевищуе 100 мінімальних ріозмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекціЇ просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб’єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.
До юридичних осіб—платників податку на добавлену вартість - належать:
підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, віддідеиня і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб’екти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства, створені на основі законодавства України;
міжнародні неурядові організації, міжнародні об’єднання, іноземні юридичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Це — підприємства та Організації, створені на основі законодавства інших країн. Якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).

Мал. 2. Платники податку на добавлену вартість

До фізичних осіб — платників податку на добавлену вартість — відносять громадян України та іноземних громадян, які займаються виробничою чи іншою підприємницькою діялъністю на території Укрїни. Якщо такі іноземні громадяни не мають розрахункового рахуику в установах банків України, та порядок сплати ПДВ аналогічний тому, який установлений для відповідних юридичних осіб.
За згодою підприємстаа (виконавця робіт та відповідною гарантією замовника платником податку може виступати іноземна юридична чи фізична особа, що виконувала роботи. Для цього вона зобов’язана у встановленому порядку зареєструватися в державній податковій інспекції за місцем виконання робіт як платник податку на добавлену вартість. У разі несплати до бюджету ПДВ по виконаних роботах іноземною юридичною чи фізичною особою податок сплачується замовником указаних робіт.
Для обчислення податку иа добавлену вартість застосовується ставка 16,67%, причому тільки до обороту, що включае в себе суму податку. Ставка 29% застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів (робіт послуг).
ПДВ з відповідиими ставками 21,875% був введений в України в 1992 р. На що спиралися законодавці, вибравши саме такий розмір ставок? Вони виходили насамперед із необхідності формування доходів бюджету в достатньому обсязі. Напередодні введення ПДВ, у 1991 р. існували два непрямі податки— з обороту і з продажів, за рахунок яких формувалася значна частина бюджетних надходжень. Тому при визначенні ставок ПДВ, який вводився замість указаних податків, відштовхувалися від суми доходів, які надходили в бюджет від податків з обороту і з продажів; Поділивши суму оподатковуваного обороту на суму податкових надходжень, які необхідно було одержати за рахунок ПДВ, і визначили розмір ставки.
У 1993 р. Україна, так само як і Росія, впровадила нові ставки ПДВ—16,67%—для визначення суми ПДВ і 20% — для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в Україні ці ставки проіснували недовго, і з 15 травня 1993р.обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875 і 28 %, що було зумовлено необхідністю збільшення податковвих надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. 3 1995 р. ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67 і 20% відповідно;

3. Об‘єкт оподаткування
Обєктами оподаткування є обороти з реалізаціїтоварів, робіт, надання послуг, крім їх реалізації на експорт.
Товаром у податковій практиці вважається предмет, виріб, продукція, теплоенертія, газ, вода, нерухоме майно, включаючи будинки і споруди. Слід підкреслити, що при реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти з відвантаження не тільки товарів власного виробництва, але й придбаних. Якщо при реалізації товарів власного виробництва об’ект оподаткування—весь оборот з реалізації цих товарів, та при реалізації придбаннх товарів різниця між цінами реалізації товарів і цінами їх придбанняя, включаючи суму податку на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування при реалізації імпортних.трварів, які були придбані за іноземну валюту, є їх митна вартість та різниця між цінами їх реалізації за національну валюту України та митною(закупівельною) вартістю. Для визначення митною (закупівельної) вартості іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, що діє при розрахунках по зовнішньоекономічних операціях иа день подання вантажиої митної декларації.
При реалізації робіт об’єктом оподаткування є обсяг виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших. робіт, включаючи роботи, виконані господарським способом. Щодо останніх, то найчастіше господарським способом виконуються будівельно-монтажні та ремонтні роботи. Для їх проведення не залучаютьея сторонні (підрядні) організації, вони виконуються власними силами, тобто замовник (забудовник) і підрядник виступають в одній особі. Об’ектом оподаткування в цьому випадку є фактична собівартість робіт. При реалізацїї послуг об єктом опедаткуваня є надання (проведення):
а) послуг транспорту, включаючи транспортування. (передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, зберігання та інших пов’язаних з ними операцій;
б) послуг із здавання в оренду рухомого і нерухомого майна, в тому числі землі;
в) послуг зв’язку, побутових послут, включаючи послуги , що надаються за договірними формами організації праці:
г) кулътурно-освітних, розважальних, оздоровчих, туристично-екскурсійних послуг; д) спортивних заходів;
е) послуг позавідомчої охорони; є) послуг з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
ж) рекламних та інформаційних послуг; з) послуг з обробки даних та іноваційного забезпеченя;
и) інших послуг;

Об’єктом оподаткування по роботах (послугах), що виконуються (надаються) юридичними особами, створеними згідно із законодавством інших країн, та іноземними громадянами, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України і не майють розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, е обсяг виконаних (наданих) робіт (послуг) у національній валюті України.
3 метою мінімізації ухилення від податку на добавлену вартість до об’єктів оподаткування також відносять:
а) обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться на собівартістъ виробництва (обігу), а також для своїх працівників, наприклад, якщо підприємство-виготовлювач холодильників передає на баланс свого дитячого садка холодильникн без оплати їх вартості та продає 10 холодильників своїм працівникам - за ціною, ннжчою від собівартості, то в цьому випадку об’єктом оподаткування є обороти з реалізації 12 холодильників, і він обчислюється виходячи з їх повної вартості;
б) обороти з передачі, товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги). Наприклад, якщо підприємство — виготовлювач; телеапаратури передає на баланс рекламного агентства 2 телевізори в рахунок оплати вартості рекламних послуг, які були надані даному підприємству, то в цьому випадку об’ектом оподаткування ПДВ у підприємства-виготовлювача повна вартість 2 телевізорів, а в рекламного агентства вартість рекламних послуг;
в) обороти з передачі безплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або громадянам. Наприклад, якщо підприємство-шеф передало на баланс школи 2 комп’ютери без оплати їх вартості, об’ектом оподаткування є вартість переданих комп’ютерів;
г) обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставоутримувачу при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об’єктом оподаткування є чистий доход, який вираховується як різниця між сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і фактичними матеріальними витратами (включаючи податок на добавлену вартість) на виробництво вказаних товарів (робіт, послуг).
Особливу увагу треба звернути на ті обороти, які ие належать до об’єкта оподаткування:
а) внески, паї та інші цільові фінансові ресурси, проведені за рахунок коштів, залишених у розпорядженні підприємств. що об’єднуються за договорами для фінансування капіталовкладень, спрямованих на збільшення, обсягів виробництва, виконання спеціальних програм і завдань;
б) членські внески та відрахування на утримання негоспрозрахункових (будь-яких неприбуткових) підприємств (трестів, об’єднань, концернів.асоціацій, спілок тощо). Наприклад, якщо на основі трьох взаємопов’язаних між собою, підприємств створюється концерн, основним завданням якого є координація діяльності підвідомчих йому підприємств та яке не мае на меті отримання прибутку, то концерн фінансує свої видаткя за рахунок коштів, які перераховують йому підвідомчі підприємства, і вони в цьому випадку не є об’єктом оподаткування ПДВ для цього концерну;
в) добровільні внески та пожертвування на благодійні цілі некомерційним благодійним організаціям;
г) надходження у державні цільові фонди;
д) державні дотації (доплати), субсидії, компенсації та суми ПДВ, які використовуються для регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції, що реалізується державі.

Слід звернути увагу також на те, що оподаткуванню підлягають не тільки обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), але й кошти одержані від підприємців-покупців на власні потреби підприємств-постачальників. Ці кошти не враховуються на рахунку 46 «Реалізація», а відносяться на рахунки 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначстня», 96 «Цільове фінансування, та інші цільові надходження». Кошти, які надійшли на ці рахунки і не підлягають оподаткуванню ПДВ, визначені вище. Чому кошти, одержані підприємствами на власні потреби, включаються в об’єкт. оподаткування? Насамперед з метою зменшення для платників ПДВ можливості ухилення від нього.
4. Визначення оподатковуваного обороту
Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, виконаних робіт, иаданих послуг обчислюється виходячи з їхньої вартості эа вільними цінами і тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що включають податок иа добавлеиу вартість за встановленою ставкою. Деякі особливості властиві визианченню оподатковуваного обороту при реалізації товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими та регульованими цінами (тарифами): він обчислюється за вирахуванням фактично наданих торговельних (оптово-збутових) знижок.
До оподатковуваного обороту включаються також суми грошових коштів (крім коштів у вільно конвертованій валюті), одержаних підприємствами за реалізовані ними товари (роботи, послуги) у виглнді безоплатної фінансової допомоги або призначених для поповнення фондів спеціального призначення, формування статутного фонду, збільшення прибутку та інших власних потреб (див. Об‘єкт оподаткування).
Оподатковуються також обороти з реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей; суми (крім сум штрафів), що надходять на підставі рішень судових та інших органів з розгляду спорів, стягненні з осіб, які винні в розкраданні, нестачах, псуванні і пошкодженні товарів. При стягненні сум з таких осіб оподатковуваний оборот вираховується виходячи з вільних цін, які діють у торгівлі на момент визначення сум, що) підлягають стягненню, а по товарах, на які встановлено державні фіксоваиі та регульовані ціни, — виходячи з цих цін.
Слід звернути увагу на визначення оподатковуваного обороту по підакцизних товарах, оскільки сума акцизного збору включається в оподатковуваний оборот податку на добавлену вартість. Крім того, в оподатковуваний оборот входить плата за організацію програм телебачення і радіомовлення у встановлених розмірах, а також суми інших надбавок до цін (тарифів), що передбачені чинним законодавством. До оподатковуваного обороту включаються державні, митні та інші збори, крім тих, які повністю надходять до бюджету, а також страхові та інші збори, пов’язані з поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Існують деякі особливості при визначенні оподатковуваного обороту по товарах (роботах, послугах), які обмінюються на території України і передаються безплатно або з частковою оплатою їх вартості (включаючи натуральну оплату праці) чи використовуються всередині підприємства для потреб, не пов’язаних з виробничою діяльністю. Ці особливості ми розглянемо залежно від того, є ці товари (роботи, послуги) власними чи покупними.
1.Якщо обмінювані на території України товари (роботи, послуги) власного виробництва передаються безплатно або з частковою оплатою (включаючи натуральну оплату праці), оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з рівня державних фіксованих та регульованих цін (тарифів), що включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари (роботи, послуги), котрі склалися за той місяць, у якому відбувся обмін товарами (роботами, послугами). За відсутності реалізації таких товарів (робіт, послуг) у даному місяці оподатковуваний оборот визначається за середніми вільними (ринковими) цінами по підприємству за попередній звітний період.
При використанні всередині підприємства товарів власного виробництва для потреб, не пов’язаних із виробничою діяльністю, оподатковуваний оборот обчисляється виходяч вартості таких або аналогічних товарів, а в разі відсутності такої вартості — із собівартості, внзначеної у день здійснення - обороту. При виконанні робіт чи наданні послуг .для власних потреб, не пов’язаних з виробничою діяльністю, та при натуральній оплаті праці роботами (послутами) власного виробництва оподатковуваням оборотом є сума витрат на їх виконання.
Таким чином, оподатковуваним оборотом по товарах (роботах, послугах) власного виробництва залежно від напрямку їх подальшого використання є або повна вартість цих товарів (що включає собівартість та прибуток) або їх собівартість (сума витрат на їх виконання).
2. При визначенні оподатковуваного обороту по покупних товарах насамперед треба звернути увагу на те, що він не може бути меншим за купівельну ціну цих товарів. У випадках подальшої реалізації (обміну) покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування тощо за цінами, які менші від цін придбання, від’ємна різниця між сплаченим постачальникам податком на добавлену вартість і одержаним з покупців покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні підприємства.
Дещо інший порядок визначення оподатковуваного обороту при продажу за цінами, нижчими від цін придбання, обміні, безплатній передачі основних виробничих фондів
а) якщо основні виробничі фонди були придбані до 6 січня 1993 р., оподатковуваним оборотом є їх балансова вартість;
б) якщо основні виробничі фонди були придбані після 6 січня 1993 р., оподатковувании оборот визначається виходячи з їх балансової вартості з урахуванням фактичного зносу приклади див. 5.1.11.6).
При обміні покупними товарами оподатковуваний оборот визначається на базі їх купівельної ціни.
Розглянемо тепер особливості визначення оподатковуваного обороту торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємств, що надають торговельно-посередницькі послуги.
Оподатковуваним оборотом у зазначених вище підпрнємств є сума валового доходу, одержаного у вигляді різниці між цінами реалізації товарів (робіт, послуг) і цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суми ПДВ (надбавок, націнок, знижок, винагород, зборів тощо). Націнки, надбавки, зннижки, винагороди, збори застосовуються до вартості товарів з податком на добавлену вартість.
Розглянемо на прикладі, як визначається оподатковуваний оборот по товарах, що були придбані за валюту України.

Приклад. Підприємство придбало 10 холодильників за ціною 6200 тис. крб. за кожний, включаючи ПДВ, на загальну суму 62000 тис. крб. Потім 5 холодильників були реалізовані за ціною 8300 тис. крб. за штуку, включаючи ПДВ, а ще 5 — за ціною 4100 тис. крб. Загальна сума реалізації становить 62000 тис. крб. (5 X 8300,0+5 X 4100), або суму закупки. Оскільки оподатковуваний оборот по покупних товарах не може бути нижчим за купівельну ціну його обчислення. проводиться таким чином: 5 шт. Х 8ЗОО тис. крб - 5 шт.х 6200 тис.крб.=10500 тис. крб.; сума ПДВ - 1750 тис. крб. (10500 тис.крб.х 0,1667).

По імпортних товарах об’єктом оподаткування є їх митна вартість з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів і мита (по підакцизних товарах - з урахуванням сум акцизного збору), ввезених для власних.і виробничих потреб, для реалізації у вільному обігу, а також реекспортованих товарів, імпортованих тимчасово та на правах комісії. При подальшому продажу імпортних товарів об’єктом оподаткування є різниця між цінами їх реалізації та митною вартістю з урахуванням сум митннх зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.
У підприємств громадського харчувания оподатковуваний оборот по товарах, які реалізуються через роздрібну торговельну мережу без додаткової переробки, обчислюється таким самим чином, як і в торговельних підприємств. По продукції власного виробництва оподатковуваним оборотом; є різниця між цінамн реалізащї продукції власного виробництва і цінами, за якими вони оплачують продукти та сировину, включаючи ПДВ. При цьому в калькуляцію продукції власного виробництва продукти та сировина також включаються за цінами, виплачуваними постачальникам з урахуванням податку иа добавлену вартість.
5. Пільги щодо ПДВ
Перш ніж навести перелік пільг, які діють згідно із законодавством України, зупинимось ось иа яких питаннях: чому на відміну від інших держав цей перелік є досить поширеним, та що мають на меті законодавці, вводячи ту чи іншу.пільгу?
Оскільки ПДВ; включається. в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виготовлювачі продукцй, оскільки в них з’являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичиі мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів тааарів (робіт, послуг).
В Україні перелік товарів та послуг, які звільняються від ПДВ, є досить поширеним. Основна причииа полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн. де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої иеобхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від податку, є набагато меншим.
Розглянемо перелік деяких товарів (робіт, послуг), які не оподатковуються ПДВ у нашій державі..
Від податку на добавлену вартість звільняються:
а) експорт товарів (робіт; послут), включаючи послуги транспортування. навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються, на транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України;
Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів для обробки (переробки) їх за кордоном із наступним поверненням.
У випадках, коли оплату продукції в іноземній валютї здійснює посередник, що має заборгованість у національній валюті України вантажоотримувачу, покупцю, замовнику тощо, платником податку на добавлену вартість є цей посередник;
б) товари і послуги, призначені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючн членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо аналогічне звільнення передбачене для України іноземною державою;
в)вугілля, вугільні, брикети, збагачене вугілля - концентрат та промпродукти, які за технологією одержуються після переробки добутого вугілля на вуглезбагачувальних фабриках, реалізуються як вугільна продукція та електроенергія (виробництво і передача);
г) вартість робіт із будівництва, реконструкції та реставрації культових споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань;
д) вартість робіт із ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи, що виконуються за рахунок коштів бюджету (пільга надається за умови документального пїдтвердження джерела фінансування робіт, яке видаєтьея відповідним фінансовим органом);
е) реалізація Національному банку України для державної скарбниці дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей;
є) роботи з благоустрою, що виконуються за рахунок бюджету: озеленення парків, скверів, бульварів, садів спільного користування та елементів малих архітектурних форм при них, а також зелених насаджень на вулицях і дорогах; оснащення зовнішніми електромережами і спорудами вуличного освітлення, включаючи лінії електропередач до 1000 В, апаратуру диспетчерського зв’язку; експлуатація міських вулиць та доріг (земляних полотен, проїзних частин, тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжок, дощової каналізації, засобів організації дорожного руху, мостів, естакад, шляхопроводів, транспортних і пішохідних тунелів, водостічних і дренажких насосних станцій, горизонтальних І вертикальних дренажів, протизсувних споруд, підпірних стінок), включаючи виконання робіт з утримання, поточного, середнього і капітального ремонтів вулично-шляхової мережі і споруд на ній, які виконуються власними силами або підрядним способом за рахунок коштів бюджету;
ж) прання білизни для лікарень, шкільних та дошкільних установ, навчальних закладів та інших бюджетних установ;
з) вартість робіт з будівництва об’єктів сощіальної сфери й житла;
и) продукти, дитячого харчування та дитяче харчування, що реалізується молочними кухнями;
і) дитячі, журнали і газети, учнівські зошити та підручники. Доходи, що одержані від розміщення реклами в указаних журналах і газетах, оподатковуються на загальних підставах;
ї) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету, а також проектно-розвідувальні роботи. При цьому від податку на добавлену вартість звільняються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та теми, що