Однією з причин
надзвичайних ситуацій воєнного характеру є зброя. Вона       поділяється
на хімічну, бактеріологічну та нейтронну.

Хімічна зброя-це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних
властивостях деяких хімічних речовин. До неї належать бойові отруйні речовини,
засоби їх застосування і доставки до цілі.

      Отруйні речовини-хімічні
сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати
місцевість і водойми. Існує така класифікація отруйних речовин за характером
токсичної дії:

      1)нервово-паралітичної
дії-зарин, зоман, Ві-Екс;

      2)шкірно-наривні-іприт;

      3)загальноотруйної дії-сильна
кислота, хлор ціан;

      4)задушливі-фосген;

      5)подразнювальні-хлорацетонфенон,
адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес.

      Залежно від тривалості
збереження уражальної здатності отруйні речовини розподіляють на стійкі і
нестійкі. Стійкі отруйні речовини зберігають ура жальну дію до кількох діб і
навіть тижнів. Нестійкі отруйні речовини швидко випаровуються. При бойовому
застосуванні на відкритій місцевості вони зберігають ура жальну дію протягом
кількох десятків хвилин.

      Залежно від швидкості дії на
організм і появи ознак ураження отруйні речовини ділять на швидкодіючі і
повільно діючі.

      Швидкодіючі отруйні речовини не
мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин. Повільно
діючі отруйні речовини мають період прихованої дії і призводять до ураження
через деякий час.

      Застосовують отруйні речовини у
краплиннорідкому стані, у вигляді газу(пари) та аерозолю (туману, диму).

      Засоби доставки отруйних
речовин-це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а
також виливні авіаційні прилади (ВАП).

      Бактеріологічною (біологічною)
зброєю називають спеціальні боєприпаси і боєві прилади із засобами доставки ,споряджені
біологічними засобами. Вона призначена для масового знищення живої сили
,сільськогосподарських тварин і посівів, а також псування деяких видів
військових матеріалів і спорядження. Основу біологічної зброї становлять
біологічні засоби –хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки)
і вироблювані деякими бактеріями отрути (токсини ).

      Як біологічні боєприпаси можуть
використовуватись авіаційні бомби, касети , контейнери, розпилювальні прилади,
боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади
(генератори аерозолів, розпилювальні пенали і т.п.) для диверсійного
використання біологічних засобів.

      До звичайних засобів ураження
відносять різного виду осколкові боєприпаси.

      Осколкові боєприпаси призначені
головним чином для ураження людей. Найефективніші боєприпаси цього типу –
кулькові бомби. Такі боєприпаси завдають багато поранень (ефект граду).

      Запалювальна зброя призначена
для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об`єктів,
лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів становлять запалювальні
речовини і суміші. Їх підрозділяють на такі групи:

      Запалювальні суміші на основі
нафтопродуктів (напалми );

      Металізовані запалювальні суміші
(пірог елі);

      Терміт і термічні сполуки;

      Звичайний або пластифікований
фосфор.

      Основу запалювальних боєприпасів
різних типів становлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касети,
заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси.

      Ядерною називається зброя,
енергія для вражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або
синтезу. Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є:

Головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди.
Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування
адміністративних і промислових центрів, різних об`єктів, споруд, техніки.

      Уражальна дія ядерного вибуху
залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний,
повітряний, підводний, висотний ), типу ядерного заряду. Потужність ядерного
боєприпаси характеризується тротиловим еквівалентом, тобто масою тротилу,
енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєприпасу, і
вимірюється у тоннах. За потужністю 
ядерні боєприпаси розподіляються на понадмалі, малі, середні, великі,
понадвеликі.

      Уражальні чинники ядерного
вибуху – це ударна хвиля, світлове випромінювання і проникаюча радіація.

      Ударна хвиля - це поширеннях
стиснутого повітря в усі боки від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна
дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий
тиск -  це різниця між  максимальним тиском у фронті  ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском
перед фронтом хвилі.

      Світлове випромінювання –  це потік променевої енергії, що включає
фіолетові, видимі та інфрачервоні промені.

Проникаюча радіація - потік гама-випромінювання і
нейтронів, що випускають із зони і хмари ядерного вибуху.

Доза випромінювання – це кількість енергії
іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси опромінюваного середовища.
Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу випромінювання.

  Експозиційна
доза – це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку
іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні тіла людини.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не
тільки район, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість, віддалена на десятки
і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує
зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій
місцевості джерелами радіоактивного забруднення є: осколки(продукти) поділу
ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у грунті та інших матеріалах;
нерозділена частина ядерного заряду. Під час вибуху ядерного боєприпаси радіоактивні
продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками грунту,
під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи
місцевість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної
хмари має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження:
помірного(А), сильного(Б), небезпечного(В), надзвичайно небезпечного(Г).

Електромагнітний імпульс(ЕМІ)- це потужне
електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час.
Ура жальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів великої
величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв’язку,  сигналізації, електропередач, в антенах
радіостанцій.