Проба з фізичним навантаженням.
Рекомендується в тих випадках, коли ступінь задишки не корелює зі змінами ОФВ1, також вона використовується при відборі пацієнтів для проходження реабілітаційних програм. Звичайно використовується проста “крокова проба” або присідання 10-20 разів.
Визначення газового складу крові.
Рекомендується у хворих хронічним обструктивним бронхітом середньої і важкої ступені перебігу. Кореляція між ОФВ1 і ПШВ1 і газовим складом крові не суттєва.
Імунологічні дослідження крові. Проводяться при неконтрольованому прогресуванні хвороби. У цих випадках також проводиться вимірювання тиску в легеневій артерії, дослідження нічного апноє, комп’ютерна томографія, ЕЖО-КС.
Якість життя.
Інтегральний показник, що визначає адаптацію пацієнта до наявності хвороби і можливість виконання звичних для хворого функцій, зв’язаний з його соціально-економічним положенням на роботі і в побуті. Визначається за спеціальними опитувальниками.
Фаза загострення:
Хронічний обструктивний бронхіт проявляється посиленням кашлю, збільшенням кількості харкотиння, наростанням задишки, слабкості, втоми, пітливості. Температура тіла підвищується рідко і звичайно до субфебрильних цифр.
Показники клінічного аналізу крові: ШОЕ у багатьох хворих змінюється мало. Може появлятися лейкоцитоз і зсув формули вліво. Із-за еритроцитозу, згущення крові і дихального ацидозу ШОЕ сповільнена і нерідко дорівнює “0”. Більше достовірними є біохімічні показники крові (СРП, сіалова кислота, серомукоїд).
Дослідження харкотиння використовують у діагностиці: поява гною в харкотинні, лейкоцитів, клітин згущеного епітелію свідчать про загострення бронхіту. Проводять цитологічне та мікробіологічне дослідження харкотиння. При рентгенологічному обстеженні хворих обструктивним бронхітом відмічається:
а) деформація легеневого малюнку
б) низьке стояння куполів діафрагми
в) посилення легеневого малюнку за рахунок перебронхіального пневмосклерозу.
На бронхографії ознаки хронічного бронхіту проявляються обривами бронхів середнього калібру та відсутністю заповнення дрібних розгалужень бронхів, що відповідає зображенню "мертвого дерева”, зазубреність контурів, нерівність стінок, виражена деформація і чоткоподібність в бронхах. В периферичних відділах, можливе контрастування бронхоектазів.
Бронхоскопії належить один із найважливіших методів в діагностиці і лікуванні патології легень. По рекомендації Європейської респіраторної спілки визначена важкість хронічного обструктивного бронхіту по значенню ОФВ1.
1. Легка ступінь - ОФВ1 – 70,0%
2. Середня ступінь – ОФВ1 – 59-69,0%
3. Важка ступінь – ОФВ1 – менше 50,0%.
Підхід до оцінки важкості хворих хронічним обструктивним бронхітом доповнюється визначенням стадії захворювання, основаної на загальній картині хвороби, порушення бронхіальної прохідності згідно рекомендації Американського торокального товариства і міжнародного консенсусу.
При загостренні хронічного обструктивного бронхіту назначається ліжковий режим на 5-10 днів, необхідно створити оптимальний повітряний режим в приміщенні з частим провітрюванням. Хворий повинен дотримуватися режиму харчування. Їжа повинна бути калорійною і містити велику кількість вітамінів В, С. Рекомендується приймати велику кількість теплого пиття (чай з медом, або малиновим варенням, підігріта лужна мінеральна вода).
В період ремісії необхідно виконувати режим дня, ранкову гімнастику з вправами для зміцнення дихальних м’язів, а також діафрагми і м’язів грудної клітки. Необхідні тривалі прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри, плавання. Відмовитись від шкідливих звичок. Рекомендовано санітарно-курортне лікування в санаторіях південного берега Криму та в місцевих санаторіях.