ОФТАЛЬМОЛОГІЯ. В Єгипті перший очний лікар. В Греції займався Гіппократ. Гален видав підручник “Будова ока”. XVI – XVIII ст. анатомію розвивали Візалій, Левенчун. Кеплер дав правильне місце локалізації кришталика, перший хірургічний метод. На Україні була відкрита перша кафедра в 1861р. У Києві 1870р., в Одесі був відкритий перший інститут очних хвороб імені Філатова, в 1919р. В Харкові очолював кафедру Гіршман. В 1923р. була відкрита друга кафедра в Києві, зараз там знаходиться центр мікрохірургії ока. Одеська школа – Головін, перший завідувач кафедрою очних хвороб в Одесі. В 1919р. його замінив Філатов. Робота “Пересадка рогівки” – запропоновано використовувати трупну рогівку; тканинну терапію. Після смерті Н.О. Пучковська – лікування опіків очей; лазерне випромінювання. Сліпота є: - абсолютна або медична – втрата всіх зорових функцій при гостроті зору 0,0. – громадянська, зниження гостроти зору до 0,04 (І група інвалідності). – професійна, не може виконувати роботу ту чи іншу. Є виліковна – якщо після терапевтичного або хірургічного лікування повертається зір. Наприклад: екстракція кришталика. УМОВИ ДЛЯ ЗОРУ. - не уражений зоровий аналізатор з провідними шляхами; - співрозмірна рефракція (щоб фокус зберігався на сітківці); - не уражений м’язевий апарат. АНАТОМІЯ. - склад очного яблука і провідних шляхів; - додатки (повіки, орбіта, око руховий апарат, сльозні апарати); Повіки – чотири шари: - шкіра; - м’язовий шар; - хрящ; - кон’юнктива. Сльозні органи: сльозопродукуючий апарат – це сльозна залоза, яка виділяє при подразненні або емоційному стані сльозу; сльозопровідний апарат – це сльотний рівчак утворений внутрішнім ребром повіки і кон’юнктиви. ОКОРУХОВИЙ АПАРАТ: Виділяють шість м’язів: 4 прямих і 2 косих (верхній і нижній). Всі м’язи крім нижнього носового починаються у загального фіброзного кільця. Canalis opticus тут починається м’язовий піднімач верхньої повіки. Прямі м’язи – до стінок орбіти і кріпляться до склери. Косі перекидаються через блок Трейлера. Нижній косий м’яз прикріплюється у задньому зовнішньому квадраті склери. Верхній косий – n. trochlearis, n. abducens, n. ocolomotoricus – інервація. ОЧНЕ ЯЛУКО (три шари). 1. Фіброзна капсула: - рогівка - склера - лімба 2. Судинна капсула: 1) – райдужка – зіниця 2) – міліарне тіло складається з паростків і плоскої частини. Функція: – продукція очної рідини; – участь в комодації 3) – власна судинна оболонка складається з чотирьох з шарів різних за розміром судин. 3. Сітківка притискається скло видним тілом. Зубчаста лінія – місця прикріплення. В середині ока кришталик тримається на зв’язках. НЕРВОВО-ПРОВІДНИЙ АПАРАТ. Три нейрони: 1) палочки і колбочки; 2) біполярні клітини; 3) мультиполярні клітини, аксони їх утворює зоровий нерв, який іде у орбітальній клітковині, до турецького сідла де відбувається перехрест медіальних волокон. Волокна ідуть до підкоркових центрів. Подразники для ока – це світло, сприймає довжину хвилі від 400 до 760 млмк. менше не сприймають. Кришталик затримує від 300 до 400 млмк. більше 760 млмк. – це інфрачервоні промені. Процеси: ТЕОРІЇ У палочках і колбочках є родопсин під дією світла розкладається на йопсин і ретиналь. У темряві йде ре синтез здорового пурпуру – це фотохімічні процеси (теорія Лазерева). ГУМОРАЛЬНА ТЕОРІЯ – під впливом світла міняється рН середовища. Міняється гуморальний склад. ІОННА ТЕОРІЯ – під впливом світла змінюються ОН– іони. ФУНКЦІЇ ОРГАНУ ЗОРУ: 1) світловідчуття; 2) кольоровідчуття; 3) гострота зору; 4) поле зору. 1. За світловідчуття – відповідають палички розміщені по периферії. Від 1 - 2 кванта світла. Ця здатність сприймати світло різної інтенсивності називається адаптація. Існує світлова і темнова. Темнова – з часом пристосованість ока зростає 3 – 5хв. повільно до 25 різний підйом, 40 – 45 плавний приріст, 50 досягає максимуму. Вона необхідна для водіїв, машиністів, шахтарів. Вимірюється за допомогою: камера Крапково-Вишневського на принципі – Феномена-Пуркін’є. Пониження темнової адаптації – гемералопія буває: вроджена – порушення паличкового апарату – є набута: а) симптоматична: коли є захворювання паличкового апарату при пігментній дегенерації сітківки; дисимінований харіостиніт; при міопії сильних ступенів. 2. Кольоровідчуття (колбочки) 1) хроматичне 2) ахроматичне. Ломоносов сказав, що в сітківці 3 види колбочок: червоний, синій, жовтий. Юнг його виправив: червоний, синій, зелений. Людина сприймає тон (довжина хвилі) за показниками насиченість – це ступінь основного тону в даному кольорі. – яскравість – ступінь наближення до білого. Людей поділяють на: – нормальний трихроматик; – анопія (випадає) – аномалія (зниження сприйняття) Дихромат – (випадіння основного кольору) а) протономія (червоного); б) дейтеросанопія (зеленого); в) тританопія (синього); Монохромат (випадіння) сприймають чорно-біле зображення. 3. Центральний зір (колбочки) Знаходиться у жовтій плямі – це місце найвищої гостроти зору – це здатність ока розрізняти дві точки як окремі під мінімальним кутом зору. Кут зору – це утворення лініями, які проходять через крайні точки об’єкта і вузловою точкою. Вузлова точка у схематичному оці приймається в центрі кришталик. 100% зір – під кутом зору в одну хвилину. Гострота зору перевіряється таблиця Сідцева-Галавіна. Кожна буква таблиця сприймається під кутом зору 5хв., а штрих-букви під кутом зору 1хв. 2) Таблиця Шевальйова: збільшення у геометричній прогресії; 3) Таблиця Крюнова. 4. Периферичний зір (палички) Поле зору – це здатність ока у фіксованому стані сприймати всі точки. Перевіряється монокулярами. Межі залежать від конфігурації орбіти. Норми межі: – зовні 90 – знизу 70 – з носового боку 55 – зверху 50 – 55 Зміни в полі зору можуть бути: 1) звуження поля зору; 2) випадіння. Контрольний метод: периметрія, кампіметрія, скотоми бувають: фізіологічні (сліпа пляма ангіоскотоми). По локалізації: центральні, пара центральні, периферичні. Абсолютні (повністю випадає сприйняття). Відносні (половина). Позитивні. Негативні (коли лікар визначає). Визначаються ще на кольори: Синій, червоний, зелений.
|