Ускладнення.
Найчастішим ускладненням є пневмонія також стенозуючий ларинготрахеїт.
Прогноз – сприятливий.
Діагностика.
Специфічна діагностика. Матеріали для виділення вірусу є змиви з носоглотки, якими інактивують курячі ембріони. З метою експрес – діагностики застосовують імунофлюросцентний метод – обробку мазків – відбитків слизової оболонки нижньої носової раковини міченими антитілами, щоб виявити вірус у клітинах епітелію. Серологічна діагностика застосовується як ретроспективна
Лікування.
До етіотропних препаратів можна ввести інтерферон, ремантадин, донорський імуноглобулін. У перші 1-2 дні х-би ремантадин призначають по 0,05 3 рази в день.
Обсяг та інтенсивність лікування при грипі залежить від тяжкості перебігу, наявності ускладнень і супутніх захворювань. Хворим із середньо тяжкими і тяжкими формами призначають постільний режим. Давати багато пити (на менше 2-3 л/добу): чаю, соку.
Профілактика
Боротьба з грипом складне і різнопланове завдання. Ізоляція хворих не завжди ефективний спосіб щодо запобігання поширенню хвороби. Велике значення має індивідуальна профілактика. Застосування марлевих пов‘язок (масок) різного типу респіраторів, уникнення ситуацій.
У разі контакту з хворими на грип рекомендується застосування рематадину по 0,05г на день протягом 2-7 днів. Вологе прибирання, провітрювання. На період епідемій грипу необхідним є обмеження кількісних заходів пов‘язаних із скупченням людей у закритих приміщеннях, карантин для дитячих закладів, лікарень. Для специфічної профілактики розроблено багато видів вакцин (живих і вбитих) для перорального, інтранадального і парантерального введення.
Епідемічний нагляд. Усі випадки захворювань на грип беруть на облік амбулаторно-поліклінічні заклади й узагальнені дані передають СЕС.
В Україні і великих містах створено опірності лабораторії, завданням яких є стеження за рівнем захворюваності та лабораторні обстеження з метою своєчасного виявлення циркуляції нових варіантів вірусу грипу.

Висновок.
За даними Тисменицького СЕС грип зустрічається:
1989 р 599
1990 р 763
1991 р 1992
1992 р 391
1993 р 106
1994 р 44
1995 р 211
1996 р 157
1997 р 499
1998 р 200
1999 р 1500
2000 р 477

Отже, враховуючи дані СЕС Тисменицького району, можна зробити висновки, що найбільша захворюваність грипу зустрічається в 1991 році (1992 випадки), а найменша в 1994 році (44 випадки); 2000 році – 477 випадків.
Висока захворюваність на грип щорічно завдає великої шкоди здоров‘ю населення та значних економічних збитків.
Сезонність епідемічного поширення грипу співпадає з холодними місяцями року. Вважають, що простудний чинник, який знижує загальну резистентність організму сприяє розвитку грипозної інфекції. Підтвердженням цього припущення може бути той факт, що в осінньо-зимові місяці поряд зі значним збільшенням кількості гострих респіраторних вірусних інфекцій, пропорціонально збільшується ураженість населення грипозною інфекцією.
Грип уражує всі вікові групи, однак у дітей перших років життя та людей старшого віку перебіг інфекції більш важкий. Захворюваність на грип сільського населення менша порівняно з міським, що пов‘язано з меншою скупченістю у сільській місцевості людей.
У нашій країні для активної специфічної імунізації застосовують живу інтраназальну вакцину. При спів паданні типу вірусу, з якого приготовлена вакцина, і з вірусом який етіологічним елементом епідемічного процесу, ця вакцина дає добрий ефект. Її використовують лише для імунізації дорослого населення.
В останні роки все ширше застосування знаходить ін активована вакцина.
Розроблено технологію приготування спитвакцини. Вона відрізняється від інших ін активованих вакцин високим ступенем очищення від баластних речовин, у зв‘язку з чим ця вакцина майже ареактогенна. Тому її назначають для щеплень дітей і осіб старшого віку.
Все більшого значення набуває профілактика для інтерферону, наявність з якого в організмі пригнічує репродукцію будь-якого вірусу. Лейкоцитарний інтерферон рекомендується закапувати в ніс тричі на день протягом усього періоду.

Використана література.
1. М. Б. Тітов “Інфекційні хвороби”.
2. І.С. Безденежних “Епидемиология”